- •1. Загальна характеристика зобов’язань із заподіяння шкоди
- •2. Система зобов’язань із заподіяння шкоди
- •1.Загальні засади відповідальності за завдану шкоду
- •Глава 82 цк України присвячена зобов’язанням, що виникають не з договорів, а із завдання шкоди (завдяки походженню від римського приватного права їх умовно називають деліктними).
- •1) Наявність шкоди;
- •4) Вина.
- •2. Наявність шкоди
- •3. Протиправна поведінка, якою завдано шкоду
- •4. Причинний зв’язок між протиправною поведінкою і завданою шкодою
- •5. Вина.
- •6. Підстави звільнення від обов’язку відшкодування шкоди
- •Загальні засади відповідальності
- •2. Обсяг та порядок відшкодування
- •3. Відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи
- •1. Відшкодування шкоди, завданої спільно кількома особами
- •2. Право зворотної вимоги до винної особи
- •3. Способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого
- •4. Урахування вини потерпілого і матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди
- •5. Відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність
- •6. Відшкодування юридичною або фізичною особою шкоди, завданої їхнім працівником чи іншою особою
- •1. Відшкодування шкоди, завданої у стані необхідної оборони
- •2. Відшкодування шкоди, завданої у стані крайньої необхідності
- •3. Відшкодування шкоди, завданої прийняттям закону про припинення права власності на певне майно
- •1. Загальні засади відповідальності держави у деліктних зобов’язаннях
- •2. Відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади автономної республіки Крим, органом місцевого самоврядування
- •3. Відшкодування шкоди, завданої посадовою або службовою особою органу державної влади, органу влади автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування
- •4. Відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування у сфері нормотворчої діяльності
- •1. Особливості відшкодування шкоди завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду
- •2. Обсяг шкоди, яка підлягає відшкодуванню
- •3. Порядок відшкодування шкоди
- •4. Право регресу до винної особи
- •5. Відшкодування майнової шкоди фізичній особі, яка потерпіла від злочину
- •1. Відшкодування шкоди, завданої малолітньою особою
- •2. Відшкодування шкоди, завданої неповнолітньою особою
- •3. Відшкодування шкоди, завданої кількома малолітніми або неповнолітніми особами
- •4. Відшкодування шкоди батьками, позбавленими батьківських прав
- •5. Відшкодування шкоди, завданої недієздатною фізичною особою
- •6. Відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена
- •7.Відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними
- •1. Поняття джерела підвищеної небезпеки
- •2. Суб’єкти та умови відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки
- •1) Наявність шкоди;
- •3. Відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки
- •4. Відшкодування ядерної шкоди
- •1. Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я
- •2. Визначення заробітку (доходу), втраченого внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка працювала за трудовим договором
- •3. Визначення доходу, втраченого внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи-підприємця
- •4. Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я малолітньої або неповнолітньої особи
- •5. Відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого
- •6. Порядок відшкодування шкоди
- •7. Збільшення та зменшення розміру відшкодування
- •8. Відшкодування шкоди, завданої внаслідок злочину
- •Список літератури
3. Протиправна поведінка, якою завдано шкоду
Частина 1 ст. 1166 ЦК України містить пряму вказівку на протиправність поведінки заподіювача шкоди як обов’язкову підставу деліктної відповідальності.
Деліктні зобов’язання ґрунтуються на принципі генерального делікту, згідно якого кожному забороняється завдавати шкоду майну чи особі. Отже, будь-яке завдання шкоди іншій особі вважається протиправним, якщо особа не уповноважена на це. Наприклад, завдання шкоди особою у разі здійснення нею права на самозахист (ст. 1169 ЦК України).
При цьому слід враховувати, що для права мають значення лише ті людські дії чи бездіяльність, що, виражаючи волю людини, втілюються в його вчинках.
Вольова дія (чи бездіяльність) людини завжди припускає наявність конкретної мети в його свідомості, що і визначає спрямованість його волі, що виражається в тому чи іншому вчинку.
Отже, дія в самому загальному значенні цього терміна являє собою волю і свідомість людини, що об’єктивовані ззовні, тобто цілеспрямований і вольовий рух, чи, навпаки, цілеспрямоване і вольове стримування від певного руху. Внутрішній світ людини, що не знайшов вираження в будь-яких протиправних діяннях, не може бути об'єктом правового впливу. Свого часу, характеризуючи співвідношення дій та внутрішніх намірів та визначаючи значення цього співвідношення для застосування правових норм, К. Маркс вивів вдалу формулу, котра зберігає своє значення до сьогоднішнього дня. З цього приводу він писав : “Крім своїх дій я зовсім не існую для закону, зовсім не є його об'єктом. Лише остільки, оскільки я виявляю себе, оскільки я вступаю в область дійсності, я вступаю в сферу, підвладну законодавцю”.1
Для притягнення особи до відповідальності необхідно, щоб його дія була протиправна.
Протиправність звичайно визначається як протиріччя поводження вимогам норми права з одночасним порушенням суб'єктивного права іншої особи.2
Протиправність є юридичним вираженням шкідливості дії (бездіяльності) правопорушника.3 Ці дії шкідливі (суспільно небезпечні) тому, що зазіхають на визначений інтерес і протиправні тому, що порушують правову охорону цього інтересу.
Відшкодуванню підлягає не лише шкода, заподіяна неправомірними діями, тобто активною поведінкою осіб, але й бездіяльністю. Наприклад, невиконання органами виконавчої влади у встановлені терміни і у належному порядку обов’язків, що на них покладені, невиконання дій, які вони у відповідності з законом або іншим нормативним актом зобов’язані були здійснити.
Якогось переліку незаконних дій (або бездіяльності) державних органів та їх посадових осіб, котрі можуть породжувати обов’язок держави відшкодувати шкоду, заподіяну громадянину, вітчизняне законодавство не містить. Однак у деяких країнах у законодавстві існують норми, що спеціально вирішують ці питання. Так, у Республіці Молдова Законом від 25.02.1998 р. встановлено вичерпний перелік протиправних дій правоохоронних органів держави, за які настає цивільно-правова відповідальність держави1). В силу цього будь-які дії (бездіяльність) за умови їх вчинення відповідною посадовою особою (органом) при виконанні службових обов’язків (реалізації органом своєї компетенції) можуть бути підставою майнової відповідальності держави2.