- •2. Структура і функції управлінської діяльності
- •4.Стильові особливості діяльності керівника
- •5. Психологічний аналіз професійної діяльності
- •6,Основні етапи становлення психології управління
- •7. Психологія управління людськими ресурсами
- •8. Поняття організації
- •9. Організація як група. Особливості групової діяльності
- •Загальні риси організацій
- •10. Спілкування в структурі управлінської діяльності
- •11. Спілкування як взаємодія
- •12. Спілкування як міжособистісне розуміння
- •13.Конфлікті ситуації в управлінській ліяльності
- •14. Психологія ведення ділових переговорів
- •16.Характеристика управління як системи наукового знання
- •17. Соціологія управління в системі соціологічного знання
- •18. Історичні передумови виникнення соціології управління
- •19. Предмет, поняття і функції соціології управління
- •20. Управління як система соціальних відносин
- •21.Організаційна поведінка і теорія організацій у системі соціології управління
- •22. Соціологічні концепції засновників соціології (о.Конта, г.Спенсера, е.Дюркгейма)
- •23.Раціоналістичні концепції та їх вплив на розвиток соціології управління
- •24. Соціологічний аналіз теорії раціоналізації ф. Тейлора
- •25. Адміністративна теорія а. Файоля
- •26. Соціальні аспекти управління
- •27. Характеристика «людського чинника» та його ролі в сучасних організаційних структурах
- •28.Теорія організацій у системі соціології управління
- •29.Типологія організацій. Формальні і неформальні організації
- •30. Соціально-управлінська організація суспільства і його підсистем
- •31. Соціальні інститути і соціальне управління. Методи управління соціальними процесами
- •32. Особливості функціонування основних політичних інститутів в сучасному суспільстві
- •33. Соціологічна інформація в системах управління
- •34.Управлінська діяльність як різновид соціальної дії
- •35.Поняття, основні етапи розвитку дипломатичного протоколу
- •36.Поняття та основні етапи розвитку дипломатичного етикету
- •37.Сучасна міжнародно-правова база дипломатичного протоколу
- •38.Протокольний порядок здійснення місії дипломатичного представника в країні перебування
- •39.Дипломатичний корпус
- •40. Організаційна підготовка і протокольні особливості проведення дипломатичних візитів
- •41. Правила оформлення дипломатичних бесід
- •42.Класифікація та протокольні характеристики візитів на високому та найвищому рівні
- •43. Класифікація та протокольні особливості різних видів дипломатичних прийомів
- •44. Технології та правила організації і проведення дипломатичних переговорів
- •45.Організаційно-протокольне забезпечення міжнародних конференцій, нарад, самітів
- •46. Освіта і професія документознавця: ретроспектива і сучасний стан
- •47. Розвиток професіології сфери документно-інформаційних комунікацій
- •48. Морально-ціннісні та психологічні характеристики професії документознавця. Професійна культура документознавця
- •49. Адаптація у фаховому середовищі: її етапи та характеристика
- •50. Трудовий процес і його раціоналізація. Організація відбору, підготовка підвищення кваліфікації документознавців
- •51.Документознавча та інформаційна діяльність у сфері державного управління
- •52. Інноваційна діяльність у сфері інформатизації державного управління
- •53.Умови праці документознавців і фактори їх формування. Охорона і безпека праці.
- •54. Структура професійної діяльності фахівця з інформаційного забезпеченя державного управління
- •55. Вплив інформаційних технологій на організацію праці документознавця
48. Морально-ціннісні та психологічні характеристики професії документознавця. Професійна культура документознавця
Професія документознавця належить до типу «людина-знакова система». Фахівці зі спеціальності “Документознавство та інформаційна діяльність” мають бути підготовлені займати первинні посади відповідно до професійних назв робіт: документознавець, менеджер з інформації, адміністративний помічник, інспектор, референт-перекладач, помічник керівника, організатор діловодства, інженер науково-технічної інформації, організаційний секретар, архіваріус та інші, а також посади заступників керівників у цих видах діяльності.
Перспективи розвитку галузі документознавства та інформаційної діяльності сьогодні визначаються оптимальним поєднанням комплексу фахових знань, вмінь, навичок та високої професійної мобільності спеціалістів. Вирішальне значення тут повинна мати управлінська культура, ініціатива, творчість і активність персоналу, адже значна частина професійних знань отримується під час роботи. Гарантією майбутнього сфери документно-інформаційної діяльності повинно бути раціональне співвідношення можливостей отримання спеціальної освіти та підвищення кваліфікації фахівців. Становлення в Україні інформаційно-аналітичної діяльності — найважливіше стратегічне завдання державної політики, умова для розвитку національної економіки, науковоємних виробництв та високих технологій. Сьогодні інформаційно-аналітична діяльність мусить докорінно змінити характер здійснення управлінських операцій, підвищити ефективність збору, опрацювання та зберігання інформації з актуальних подій та загальних проблем української та світової економіки, громадського та культурного життя, політики, фінансів тощо.
Основним чинником професійного успіху документознавців є їх комунікативно-компетентісна підготовленість. Комунікативно-компетентісна підготовленість документознавців є професійно важливою якістю, затребуваною на ринку праці й розглядається як сукупність знань, умінь навиків у галузі організації взаємодії та співпраці в діловій сфері; як система внутрішніх особистих ресурсів, необхідних для побудови ефективної комунікативної міжособистісної взаємодії. Незалежно від напряму професійної освіти комунікативна компетентність — це особиста якість, що визначає включення фахівця в діяльність і формується в процесі розвитку особистості загалом.
В наборі знань і умінь фахівця з документознавства мають бути: комунікативні знання (інформованість про мету, сутність, структуру, засоби, особливості спілкування); комунікативні уміння і навики (володіння технологією цієї діяльності); комунікативна спрямованість (індивідуально-психологічні якості фахівця, які забезпечують усвідомлення важливості ефективного професійного спілкування, прагнення до постійного вдосконалення комунікативності професійної діяльності); гуманістична позиція (орієнтація на особистість людини, як на головну цінність);креативність (здатність до нестандартного, творчого вирішення комунікативних завдань, що виникають у процесі спілкування).
Комунікативна компетенція майбутнього фахівця включає предметний, мовний, прагматичний аспекти.
Документознавець повинен володіти культурою мовленнєвого спілкування (культурою мовлення) –нормами літературної мови в усній і письмовій формі, при якій здійснюється вибір і організація мовних засобів, що дає змогу в певній ситуації спілкування і при дотриманні етики спілкування забезпечити необхідний ефект при досягненні поставленої мети комунікації. Також документознавцю має бути властиве професійне володіння культурою ділового спілкування. Така культура передбачає наступні комунікативні уміння: володіти різними видами мовленнєвої діяльності, уміти кваліфіковано вести бесіду, переговори, відчувати себе впевнено як у повсякденно-побутовій,так і в професійній сфері спілкування; висловлювати думки не тільки правильно, відповідно до норм літературної мови, а й знаходити для них найвдаліші, найдоцільніші мовленнєві засоби; володіти національно орієнтованою соціально обумовленою системою цінностей; досконало володіти мовленнєвим етикетом, правилами комунікативного кодексу; правильно і грамотно складати будь-який діловий документ, вести ділове листування; бути готовим до будь-яких публічних виступів.
Також важливим для документознавця є володіння навичками швидкочитання, уміння запам’ятовувати та використовувати прочитане відповідно до ситуації, вміння застосовувати на практиці сучасні комп’ютерні технології та використовувати різні види інформаційних ресурсів, що, у свою чергу, потребує знання структури сучасних інформаційних установ – бібліотек, архівів, центрів науково – технічної інформації, інформаційно – аналітичних центрів.
Уміння працювати з офісною та комп’ютерною технікою дає можливість оптимізувати та інтенсифікувати управлінську діяльність на всіх її стадіях. Документознавець повинен мати уявлення щодо технологічних можливостей техніки та оперативно реагувати та інновації, що впроваджуються у цій сфері. Окреме місце тут посідають сучасні програмні продукти, які застосовуються в процесі організації документообігу, формування баз даних, інформаційного супроводу управлінської діяльності. Для фахівця з документознавства дуже важливими є знання та навички з основ психології спілкування, риторики, етики професійних відношень, іміджології та різноманітних PR-технологій.
Документознавець повинен мати здібності до швидкого засвоєння нових знань, передових технологій та впроваджувати їх у практику повсякденної роботи.