40. Організаційна підготовка і протокольні особливості проведення дипломатичних візитів

Протокольні або візити ввічливості носять, як уже мови­лося вище, інформаційний, куртуазний характер і трива­ють, як правило, 15—20, максимум ЗО хвилин.

Основні ж питання, які стосуються проблем як двосто­ронніх, так і багатосторонніх відносин, вирішуються під час ділових візитів і зустрічей. Візити такого характеру можуть організовуватися за допомогою протокольної служби МЗС. але найчастіше — шляхом прямого, безпосереднього спілку­вання з відповідними органами чи установами державного управління або організаціями. Ці візити мають чітко ви­значену мету, можуть тривати від 15—20 хвилин навіть до кількох годин, залежно від важливості вирішуваних про­блем.

Протокольні і ділові візити складають з метою налаго­дження контактів і проведення бесід з керівниками держа­ви, офіційними особами МЗС та інших міністерств та відомств, з парламентаріями, членами дипломатичного корпусу, полі­тичними діячами партій, представниками профспілок, гро­мадських організацій, ділових кіл, військовими діячами, діячами культури, науки, мистецтва, працівниками ЗМІ то­що.

Поняття "дипломатична бесіда" — надзвичайно широке. Бесіди різняться між собою як тематично, так і конкретними умовами, в яких вони відбуваються, метою, яка ставиться, складом співрозмовників і багатьма іншими чинниками. То­му важко дати диференційовані рекомендації для кожного виду бесід, але є певні загальні закономірності, на яких до­цільно зупинитися.Бесіда проводиться з метою передання співрозмовникові інформації чи повідомлення або одержання інформації від нього. Передача інформації офіційним особам часто здій­снюється за дорученням Центру і проводиться, як правило, послом або одним із старших дипломатів.

Після вступу на посаду глава диппредставництва скла­дає візити, окрім глави держави та міністра закордонних справ, як правило, прем'єр-міністрові та членам уряду, пар­ламенту, міністрам, керівникам громадських і політичних організацій. У деяких країнах існує певний перелік візитів, але у більшості випадків посол сам його складає, виходячи з рівня відносин його країни з країною перебування. Візити посла офіційним особам чергуються, зазвичай, з візитами колегам з дипломатичного корпусу. При визначенні послі­довності візитів главам диппредставництв бажано виходити з принципу старшинства, тобто враховуючи дати вручення ними вірчих грамот, хоча якогось єдиного правила не існує, і посол часто сам визначає цей порядок. Само собою зрозу­міло, що візити складають послам, з якими акредитуюча держава підтримує дипломатичні відносини.

Існує правило, що посол насамперед складає візити лише послам. Що стосується постійних і тимчасових повірених у справах, то після отримання особистої ноти (листа) посла про вручення ним вірчих грамот, вони першими складають візити послу як старшому за рангом, але й такого порядку не завжди дотримуються.Протокольні візити складають й інші дипломатичні спів­робітники представництва як офіційним особам, так і коле­гам з дипкорпусу відповідно до своєї дипломатичної посади. При візиті до високопоставленої офіційної особи, наприклад, до міністра чи його заступника, дипломата може супрово­джувати посол і відрекомендувати його, хоча й це практи­кується дуже рідко.

вимоги до організації ві­зитів. Про день і годину та його характер (з дружиною чи без, з супроводжуючою особою, перекладачем) домовляється співробітник посольства за 4—6 днів до очікуваного візиту.За законами гостинності ініціатива ведення бесіди під час візиту залишається за господарем, до неї треба ретельно го­туватися, продумати, про що запитати і що самому сказа­ти, щоб бесіда була живою і цікавою. Довша пауза в розмо­ві може сприйнятися гостем як знак завершення візиту.Під час протокольних візитів до високопоставленої осо­би незайвим буде довідатися у відповідних службових осіб, які організовують візит, на скільки часу можна розрахову­вати, — це дуже важливо. Ділові візити не надто регламен­тують у часі.

Ініціатива завершення візиту, як протокольного, так і ді­лового, залишається за гостем, за винятком візиту до глави держави, тоді вона належить виключно йому.

Надзвичайно важливими для посла є особисті контакти з главою держави та прем'єром, міністром закордонних справ та членами Кабінету Міністрів, главами найважливіших де­партаментів, ключовими чиновниками країни перебування. Подібні стосунки залежать насамперед від характеру відно­син з державою, рівня взаємних контактів і довіри між ке­рівництвом держав і урядів, від співпадіння поглядів на оцінку тих чи інших міжнародних подій і, врешті-решт, від особистих симпатій.