- •2. Структура і функції управлінської діяльності
- •4.Стильові особливості діяльності керівника
- •5. Психологічний аналіз професійної діяльності
- •6,Основні етапи становлення психології управління
- •7. Психологія управління людськими ресурсами
- •8. Поняття організації
- •9. Організація як група. Особливості групової діяльності
- •Загальні риси організацій
- •10. Спілкування в структурі управлінської діяльності
- •11. Спілкування як взаємодія
- •12. Спілкування як міжособистісне розуміння
- •13.Конфлікті ситуації в управлінській ліяльності
- •14. Психологія ведення ділових переговорів
- •16.Характеристика управління як системи наукового знання
- •17. Соціологія управління в системі соціологічного знання
- •18. Історичні передумови виникнення соціології управління
- •19. Предмет, поняття і функції соціології управління
- •20. Управління як система соціальних відносин
- •21.Організаційна поведінка і теорія організацій у системі соціології управління
- •22. Соціологічні концепції засновників соціології (о.Конта, г.Спенсера, е.Дюркгейма)
- •23.Раціоналістичні концепції та їх вплив на розвиток соціології управління
- •24. Соціологічний аналіз теорії раціоналізації ф. Тейлора
- •25. Адміністративна теорія а. Файоля
- •26. Соціальні аспекти управління
- •27. Характеристика «людського чинника» та його ролі в сучасних організаційних структурах
- •28.Теорія організацій у системі соціології управління
- •29.Типологія організацій. Формальні і неформальні організації
- •30. Соціально-управлінська організація суспільства і його підсистем
- •31. Соціальні інститути і соціальне управління. Методи управління соціальними процесами
- •32. Особливості функціонування основних політичних інститутів в сучасному суспільстві
- •33. Соціологічна інформація в системах управління
- •34.Управлінська діяльність як різновид соціальної дії
- •35.Поняття, основні етапи розвитку дипломатичного протоколу
- •36.Поняття та основні етапи розвитку дипломатичного етикету
- •37.Сучасна міжнародно-правова база дипломатичного протоколу
- •38.Протокольний порядок здійснення місії дипломатичного представника в країні перебування
- •39.Дипломатичний корпус
- •40. Організаційна підготовка і протокольні особливості проведення дипломатичних візитів
- •41. Правила оформлення дипломатичних бесід
- •42.Класифікація та протокольні характеристики візитів на високому та найвищому рівні
- •43. Класифікація та протокольні особливості різних видів дипломатичних прийомів
- •44. Технології та правила організації і проведення дипломатичних переговорів
- •45.Організаційно-протокольне забезпечення міжнародних конференцій, нарад, самітів
- •46. Освіта і професія документознавця: ретроспектива і сучасний стан
- •47. Розвиток професіології сфери документно-інформаційних комунікацій
- •48. Морально-ціннісні та психологічні характеристики професії документознавця. Професійна культура документознавця
- •49. Адаптація у фаховому середовищі: її етапи та характеристика
- •50. Трудовий процес і його раціоналізація. Організація відбору, підготовка підвищення кваліфікації документознавців
- •51.Документознавча та інформаційна діяльність у сфері державного управління
- •52. Інноваційна діяльність у сфері інформатизації державного управління
- •53.Умови праці документознавців і фактори їх формування. Охорона і безпека праці.
- •54. Структура професійної діяльності фахівця з інформаційного забезпеченя державного управління
- •55. Вплив інформаційних технологій на організацію праці документознавця
24. Соціологічний аналіз теорії раціоналізації ф. Тейлора
За теорією Ф. Тейлора, ефективність праці збільшується, якщо організація виробництва стандартизується, проектується, нормується так само, як і техніка виробництва. Тобто будь-яке управління виробництвом повинно бути заснованим на певних наукових принципах. Так, за системою Ф. Тейлора, весь трудовий процес у кожному окремому випадку поділявся на найпростіші операції, щоб виявити найраціональніші, тобто оптимальні для кожного виробника. Для цього використовувався хронометраж робочого дня, детально досліджувались всі елементи дій робітника при виконанні тієї чи іншої операції. Були стандартизовані також інструменти, якими користувались виробники.
Основні принципи системи Ф. Тейлора:
– наукова організація праці;
– звільнення робітників, які працюють не на повну потужність;
– співробітництво адміністрації з робітниками;
– однакова відповідальність за справи на виробництві.
Дана система досить суттєво вплинула на підвищення продуктивності праці, але це відбувалось за рахунок посиленої експлуатації робітників, які, власне, перетворювались у придатки машин. Недарма цю систему було названо «системою витискання поту».
Отже, Ф. Тейлор уперше обгрунтував необхідність вивчення і запропонував конструктивне вирішення тих проблем, що становлять предмет дослідження соціології праці й пов’язані з організацією і змістом праці, ставленням до праці, мотивацією і стимулюванням трудової діяльності, міжособистісними стосунками, стилем керівництва і його впливом на продуктивність праці.
25. Адміністративна теорія а. Файоля
Анрі Файоль, запровадив чітку систему управління виробництвом(адміністративна, або класична школа управління), в основу якої було покладено адміністративну доктрину.
Усі функції, що здійснюються на будь-якому підприємстві, А. Файоль розділив на 6 груп: технічні, комерційні, фінансові, охоронні, облікові й адміністративні. Звідси, адміністративна є лише однією з шести функцій, які забезпечують належну організацію виробництва. Водночас вона є однією з найскладніших функцій. За Файолем керівник підприємства повинен забезпечити прогнозування, організацію, розпорядження, узгодження, контроль. А для цього він має бути інтелігентним і розумним, мати міцне здоров’я, фізичну силу та високі моральні якості (тверду волю, невичерпну енергію, кмітливість, почуття відповідальності й обов’язку, турботу про спільні інтереси, високий рівень культури), глибоке розуміння суті інших найістотніших трудових функцій.
А. Файоль розробив всі можливі операції, які зустрічаються на підприємствах, на шість груп:
1. Технічні операції (виробництво, обробка);
2. Комерційні операції (купівля, продаж);
3. Фінансові операції (залучення засобів та розпорядження ними);
4. Страхові операції (страхування та охорона майна і осіб);
5. Облікові операції (бухгалтерія, статистика тощо);
6. Адміністративні операції (передбачення, організація, розпорядництво, координація, контроль).
А. Файоль підкреслював, що яким би не було підприємство, ці шість груп операцій, або суттєві функції, зустрічаються в ньому завжди. Саме Файоль був першим дослідником, який класифікував вивчення менеджменту, за його функціональними ознаками, і головним його внеском у теорію управління є розгляд останнього як універсального процесу, що складається з кількох взаємопов'язаних функцій. А. Файоль: "Керувати — значить:
* передбачати, тобто враховувати майбутнє і виробляти програму дій;
* організовувати, тобто будувати подвійний — матеріальний і соціальний — організм підприємства;
* розпоряджатися, тобто змусити персонал працювати добре;
* координувати, тобто зв'язувати, об'єднувати, гармонізувати всі дії та всі зусилля;
* контролювати, тобто піклуватися про те, щоб все здійснювалося згідно з встановленими правилами та даними розпорядженнями".
Ця концепція означає важливий поворот в управлінській думці і широко використовується сьогодні.
Наступним важливим внеском А. Файоля в теорію менеджменту є вироблення загальних принципів побудови структури організації. Однак, на думку А. Файоля, ці принципи повинні бути гнучкими і здатними пристосовуватися до будь-яких запитів, оскільки "в адміністративних засадах немає нічого негнучкого та абсолютного;
все в них є питанням міри. Майже ніколи не використовується один і той самий принцип в схожих умовах: потрібно враховувати різні та зміні обставини, відмінності та заміну людей та багато інших змінних елементів". Таких принципів управління за Файолем є чотирнадцять.
Отже, для А. Файоля, джерелом ефективності системи управління є управлінські принципи, головним суб'єктом використання яких повинна бути адміністрація.