46. Освіта і професія документознавця: ретроспектива і сучасний стан

Основи підготовки таких фахівців були закладені ще у 60-х роках минулого століття кафедрою радянського діловодства Московського державного історико-архівного інституту на чолі з професором К.Г.Мітяєвим, якого в 1979 році замінила професор Т.Н.Кузнєцова. Сьогодні на території Російської федерації документознавців готують більше ста вищих навчальних закладів.

А от навчальна спеціальність під найменуванням „Документознавство та інформаційна діяльність” впроваджена тільки в Україні. В Російській федерації її аналогом є спеціальність „Документознавство та документаційне забезпечення управління”, яка дещо вужче й зорієнтована лише на підготовку діловодів. Навчання інформаційній діяльності в російських ВНЗ об’єднане з бібліотечною й позначається як „Бібліотечно-інформаційна діяльність”. В США викладання курсу дисциплін з інформаційної діяльності також інтегровано з бібліотечною.

Відкриття нової спеціальності стало зворотною реакцією на процеси, що відбулись в соціально-комунікативній сфери країни: активний розвиток систем зв’язку, телекомунікацій, створення інформаційного системно-мережевого простору. Своєчасність і перспективність цієї спеціальності «Документознавство та інформаційна діяльність» зумовлена рядом об’єктивних чинників. По-перше, це виключно важлива роль документу, в т.ч. електронного, в сучасному світі. Основи документознавства — невід’ємна складова досконалості як державного управління, так і будь-якого приватного підприємництва. По-друге, це зростання ролі інформаційних процесів у всіх різновидах людської діяльності, прояв спільної основи, притаманній багатьом інтелектуальним напрямам суспільного розвитку, його глобалізації.

Підготовку фахівців з даної спеціальності вперше в Україні розпочав у 1995 році факультет бібліотекознавства та інформатики Харківської державної академії культури (ХДАК) на базі створеної у структурі факультету кафедри документознавства та Івано-Франківський Національно-технічний університет нафти та газу.

Одне з провідних місць в підготовці фахівців з документознавства та інформаційної діяльності займає Київський національний університет культури і мистецтв(Інститут державного управління). На сьогоднішній день навчання за спеціальністю «Документознавство та інформаційна діяльність» в Україні здійснюється у 24 вищих навчальних закладах, серед яких: Харківська державна академія культури, Державна академія керівних кадрів культури та мистецтва, Острозька академія, Національний аерокосмічний університет ім. М.Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут», Європейський університет, Київський національний університет культури і мистецтв, Львівський національний університет ім. І.Франка, Донецький національний університет, Маріупольський державний гуманітарний університет та ін. У кожному навчальному закладі формується власна наукова школа щодо розуміння сутності та змісту дисциплін документно-інформаційного циклу. Формуванню українського документознавства сприяли провідні світові дослідження інформаційної та матеріальної складової документа, в галузі дипломатики, сфрагістики, палеографії, текстології, історичного джерелознавства тощо. Особливе значення для розвитку документознавства мають напрямки, які відображають процеси організації роботи з документами - діловодство та архівна справа. Найбільш відомими фахівцями з документознавства та інформаційної діяльності є: С.В. Дубова, С.Г. Кулешов, Н.М.Кушнаренко, О.В. Матвієнко, Ю.І Палеха, М.С. Слоболяник, Г.М. Швецова-Водка та ін.

На високому рівні організована підготовка документознавців в Державній Академії керівних кадрів культури і мистецтв, де організована підготовка за такими спеціальностями: документознавець- референт органів державного управління і місцевого самоврядування, документознавець фінансових, банківських та підприємницьких структур, документознавець кадрових служб. До підготовки зазначених спеціалістів Академії підключені провідні фахівці з Державного комітету архівів, Міністерства культури і туризму, УНДІАСД, Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського, Державної історичної бібліотеки, Київського міського архіву та інших установ. Відповідальність за випуск фахівців покладена на директора інституту Державного управління та інформаційної діяльності, завідувача кафедри документальних комунікацій д.і.н., професора М.С.Слободяника, який приймав активну участь в розробці державних стандартів на підготовку бакалаврів з документознавства та інформаційної діяльності.

Підготовкою документознавців, інформаційних аналітиків підприємницьких структур займається і Європейський університет. В підготовці спеціалістів беруть участь вчені з Державного комітету архівів, Українського науково-дослідного інституту архівної справи і документознавства, Національної бібліотеки ім.. В.І.Вернадського, Наукової бібліотеки ім. Максимовича, Національного банку України та інших установ.

Підготовка документознавців проводиться відповідно до основних напрямів їх майбутньої діяльності: управлінського, документознавчого, гуманітарно-лінгвістичного, комп’ютерно-технологічного, правознавчого та інформаційно-аналітичного.

Перераховані вище блоки напрямів підготовки створюють необхідну базу для вироблення вмінь та навичок, які в змозі задовольнити зростаючі потреби у фахівцях зазначеної сфери діяльності. Вже з перших курсів навчання майбутні фахівці знайомляться з основами загального документознавства та діловодства, вивчають теорію документно-інформаційних комунікацій, архівознавство, інформатику та комп’ютерну техніку, опановують математичні основи інформаційної діяльності, економічну теорію, основи менеджменту й маркетингу.

Освітньо-кваліфікаційна характеристика підготовки документознавців, інформаційних аналітиків передбачає, що майбутній фахівець в змозі розробити, впровадити та забезпечити функціонування єдиного в організації технологічного процесу документування й роботи з документною інформацією на основі використання сучасних автоматизованих технологій (складання, опрацювання й оформлення документів, реєстрація, облік руху, контроль виконання, довідково-інформаційна робота, зберігання і т.д.). Він в змозі також брати участь в постановці завдань проектування, експлуатації і вдосконалення новітніх інформаційних технологій, що будуються на застосуванні комп’ютерної техніки, проектуванні й актуалізації баз і банків даних.

Випускники ВНЗ за означеною спеціальністю орієнтовані працювати в державних органах управління, інформаційних агентствах та інформаційно-аналітичних службах, в центрах науково-технічної інформації, стандартизації та сертифікації; патентних та маркетингових підрозділах підприємств та науково-освітніх установах, в адміністративних, кадрових та діловодних службах державних та комерційних організацій; у сфері засобів масової інформації, рекламних та консалтингових фірмах, управліннях документального забезпечення фінансових та банківських структур, архівних підрозділах підприємств, організацій, установ, об’єднань тощо різного профілю та форм власності відповідно до галузевого стандарту вищої освіти України. Бакалавр зі спеціальності „Документознавство та інформаційна діяльність” підготовлений займати первинні посади відповідно до професійних назв робіт: документознавець, менеджер з інформації, адміністративний помічник, інспектор, референт-перекладач, помічник керівника, організатор діловодства, інженер науково-технічної інформації, організаційний секретар, архіваріус та інші, а також посади заступників керівників у цих видах діяльності.

Професійна діяльність фахівця на первинних посадах буде полягати у:

• виконанні спеціальних функцій, пов’язаних з розробкою та впровадженням технологічних процесів документування, роботи з документами і інформацією, організацією інформаційної діяльності;

• вирішенні стереотипних, діагностичних задач з документознавства та інформаційної діяльності;

• прийнятті оперативних рішень у межах своєї компетенції та функціональної підготовки;

• керівництво підлеглими, компетенція яких не вище за технічних службовців чи молодших спеціалістів.

Основні напрями професійної діяльності документознавців, інформаційних аналітиків — це діловодська, кадрова, організаційно-управлінська, архівна, референтська, інформаційно-аналітична та консультаційна. За умов набуття відповідного досвіду фахівці можуть адаптуватись до таких суміжних напрямків діяльності як маркетингова; рекламна; книгорозповсюджувальна; бібліотечно-бібліографічна; зв’язки з громадськістю ; обліково-контрольна тощо.

Перспективи розвитку галузі документознавства та інформаційної діяльності сьогодні визначаються оптимальним поєднанням комплексу фахових знань, вмінь, навичок та високої професійної мобільності спеціалістів. Вирішальне значення тут мусять мати управлінська культура, ініціатива, творчість і активність персоналу, адже значна частина професійних знань отримується під час роботи. Гарантією майбутнього сфери документно-інформаційної діяльності повинно бути раціональне співвідношення можливостей отримання спеціальної освіти та підвищення кваліфікації фахівців.

Питання підвищення кваліфікації працюючих в діловодних службах повинні вирішуватись за рахунок організації відповідних курсів, тренінгів, інформаційно-консультативних та науково-практичних семінарів.