32. Особливості функціонування основних політичних інститутів в сучасному суспільстві

Соціальні інститути класифікують на основі різних критеріїв. Найпоширенішою є класифікація за критерієм цілей (змістових завдань) і сферою дії:

— економічні (власність, гроші, банки, господарські об'єднання різного типу) — забезпечують виробництво і розподіл суспільного багатства, регулюють грошовий обіг;

— політичні (держава, Верховна Рада, суд, прокуратура) — пов'язані з встановленням, виконанням і підтриманням певної форми політичної влади, збереженням і відтворенням ідеологічних цінностей;

— культурні та виховні (наука, освіта, сім'я, релігія, різні творчі установи) — сприяють засвоєнню і відтворенню культурних, соціальних цінностей, соціалізації індивідів;

— соціальні — організовують добровільні об'єднання, регулюють повсякденну соціальну поведінку людей, міжособистісні стосунки.

Тобто, до політичних інститутів належать: держава, політичні партії, армія, правоохоронні органи, профспілки та ін. суспільно-політичні організації.

політичний інститут – це строго визначена форма діяльності, це чітко визначені, організовані і формалізовані суб’єкти політики надіндивідуального рівня, пов’язані з боротьбою за владу, її здійсненням, розподілом і впливом на неї. Йдеться про державу та її структури, партії і суспільні (соціальні) організації, об’єднання і клуби, лобістські групи, мітинги, демонстрації, вибори і передвиборчі кампанії.

Політична організація –це сукупність усіх державних і недержавних закладів і організацій, які реалізують політичну владу, буруть участь у регулюванні взаємовідносин між соціальними групами (органи державної влади і державного управління, політичні партії, громадські організації тощо).

Політична система суспільства - це система відносин і установ, що включають, по-перше, державу і владні інститути та структури; по-друге, соціально-класову структуру суспільства, тобто сукупність соціальних спільностей і верств суб'єктів політичної діяльності; по-третє, політичні відносини всіх соціальних спільностей, класів, верств і груп - рухомої, динамічної структури політичної системи; по-четверте, виростаюча з політичних відносин політична організація суспільства, що охоплює всі стабільніші політичні установи суспільства, управлінська частина політичної системи.

Політика виконує функції: 1) загальноорганізаційної основи суспільства; 2) конкретної контрольно-регулятивної сфери або системи, що спрямовує життя, діяльність, відносини людей, соціальних спільностей, класів, націй, народів і країн.

З погляду соціології, політика — це діяльність різних соціальних сил з визначення, захисту і реалізації своїх потреб та інтересів, а щодо раціональної політики — це ще й урахування та погодження інтересів різних соціальних спільностей. Як галузь соціології соціологія політики вивчає:соціальне в політиці, взаємовідносини всіх політичних організацій, установ та інститутів з іншими соціальними інститутами;проблеми, пов’язані безпосередньо з державою, політичними партіями, громадськими об’єднаннями, рухами, організаціями, творчими спілками тощо, аналізує їхні соціальні аспекти;соціальні закономірності виникнення і функціонування політич­них відносин, принципи регулювання і управління суспільством, тобто здійснення політичної влади, сутність політичних явищ і процесів.

Політичні інститути як суб’єкти соціальної зміни і розвитку виконують наступні функції: ціннісно-орієнтаційну, управління і керівництва політичними і суспільними процесами, інноваційну функцію, інтегральну функцію, функцію виховання і формування особистості.Саме політичні інститути мають втілювати в життя цінності демократизації, свободи, які є основними факторами, що найефективніше можуть змінити поведінку індивіда в бажаному напрямку. Головне сутнісне розходження в розумінні взаємозв’язку свободи життєдіяльності і влади полягає в тому, що у свободі дій підкреслюється момент невизначеності стосовно імовірності бажаних наслідків для влади, яка припускає вищий ступінь імовірності в досягненні своїх цілей. Нова влада в сучасних умовах має трансформувати українську державу за такими основними напрямками: 1) трансформування самої держави, тобто основних її інститутів і функцій у демократичні, моральні, правові інститути і функції; 2) трансформування форм участі і політичної активності у легітимні, чесні, висококультурні форми; 3) трансформування громадянськості у правову, солідарну, цивілізовану громадянськість.