Надземне прокладення

При надземному прокладанні теплопроводи можуть бути безпосередньо на землі або над землею на такому рівні, щоб не перешкоджати рухові пішоходів і транспорту.

Наземні прокладки трубопроводів у каналах або в лотках, розміщених на поверхні землі або почасти заглиблених, застосовують здебільшого в районах з вічномерзлими грунтами.

При надземному прокладанні несучими конструкціями слугують опори, щогли, естакади, що їх виконують із сталі, або залізобетонних блоків, а також зовнішні стіни виробничих будинків і споруд.

Віддалі між опорами і щоглами при надземному прокладанні беруть залежно від діаметра труб і параметрів теплоносія від 3 до 14 м. З метою скорочення кількості опор за допомогою розпірок може влаштовуватись проміжне підвішування трубопроводів.

При великій кількості інженерних мереж і обмеженій ширині смуги між будинками промислових підприємств теплопроводи можуть прокладатися разом з іншими інженерними мережами по надземних естакадах. Прокладання теплових мереж по території, що не підлягає забудові, і поза населеними пунктами, як правило, має передбачатися надземним на низьких опорах.

При проектуванні прокладки на низьких і високих опорах (рис. 1.14) використовують конструкції уніфікованих збірних опор, що стоять окремо (серії ИС-01-03, ИС-01-03, ИС-01-06, ИС-01-11), розроблених інститутом “Промбудпроект” м. Харків.

При надземному прокладанні теплопроводів полегшуються експлуатація їх, а також виявлення й ліквідація аварій; немає електрокорозії й корозії від ґрунтових вод, забезпечується спільне прокладання теплових мереж з будь-якими технологічними трубопроводами, забезпечується економія капітальних затрат. Проте з архітектурного й естетичного погляду такий спосіб прокладання не може бути рекомендований у житлових районах. При надземному прокладанні на низьких опорах мінімальні віддалі (в просвіті) від землі до поверхні ізоляційної конструкції теплопроводів має становити 0,35 м (при ширині групи труб до 1,5 м) і 0,5 м (при ширині труб понад 1,5 м).

Рис. 1.14. Високі залізобетонні опори, що стоять окремо

а - Т-подібна; б - П-подібна; в – траверса.

Надземне прокладання по території промислових підприємств і при перетині штучних або природних перешкод виконують здебільшого на високих опорах, що забезпечують розміщення теплопроводів на потрібній віддалі від поверхні доріг (пішохідних - 2,2 м; автодоріг - 0,5 м і т. д.), частин контактної мережі трамваїв (0,3 м), тролейбусів (0,2 м) або повітряних ліній електропередач (1,0...6,5 м) залежно від напруги струму.

Особливі випадки прокладання теплових мереж.

При сучасних великих обсягах будівництва і комплексній забудові житлових районів з одночасним розміщенням усіх інженерних мереж, крім описаних способів прокладання, застосовується також суміщене прокладання теплових мереж з іншими підземними мережами в загальній траншеї (рис 1.15).

Рис. 1.15. Схема суміщеного прокладання теплових мереж у загальній траншеї з іншими комунікаціями: 1 - газопровід тиском до 0,3 МПа; 2 - водопровід; 3 - канал тепломережі; 4 - каналізація; 5 – водостоки.

Таблиця 1.2

Віддалі по горизонталі при суміщеному прокладанні інженерних комунікацій в одній траншеї

Трубопроводи	Віддаль, м
	до теплопроводів	до газопроводів	до водопроводу	до водостоку і каналізації
Теплопроводи	-	0,5-1,0	0,8	0,8
Газопроводи:
низького тиску	0,5	0,4-0,5	0,8	0,8
середнього тиску	1,0	0,4-0,5	0,8	0,8
Водопровід	0,8	0,8	0,8	1,0-1,2
Водостік і каналізація	0,8	0,8	1,0-1,2	0,4

У загальній траншеї допускається розміщувати паралельно тепломережу, водопровід, водостік, каналізацію й газопроводи тиском до 0,3 МПа включно. Віддалі між мережами в цьому разі дозволяється зменшувати порівняно з роздільним прокладанням до значень, указаних у табл. 1.2. Такий спосіб дає зменшити обсяг земляних робіт на 35...40%, скоротити вартість на 15...30% і підвищити ступінь його індустріалізації.