7.5. Закипання води в системі опалення

Закипання води в системі опалення виникає в тих місцях, де створюється тиск у трубопроводі нижче атмосферного. Таким місцем у системі опалення може бути ділянка всмоктувального трубопроводу мережевого насоса. Закипання води викликає пароутворення, унаслідок якого відбувається розрив струменя циркулюючої води, порушення циркуляції води в системі опалення, а через нещільності в усмоктувальному трубопроводі буде додатково засмоктуватися повітря. Уникнути цих небажаних явищ можна приєднанням розширювального бака до зворотної магістралі перед усмоктувальним трубопроводом мережного насоса. Таке приєднання дозволяє за рахунок стовпа води в розширювальному баку створити у всмоктувальному трубопроводі насосу тиск вище атмосферного.

Якщо розширювальний бак приєднують до зворотної магістралі за межею джерела теплопостачання в одному з опалювальних будинків, необхідно, щоб у всіх точках системи опалення тиск був вище атмосферного. Іноді в системі опалення зі штучною циркуляцією води з власної котельні розширювальний бак приєднують до подавальної магістралі верхнього розведення. При цьому в подавальній магістралі, може відбутися закипання води, тому що у всій лінії від місця приєднання розширювального бака до місця усмоктування насоса буде створюватися розрідження. Щоб уникнути цього явища, розширювальний бак підняти на 1-2 м над рівнем прокладки падаючої магістралі.

7.6. Несправності в роботі арматури

Найбільш частою несправністю запірної арматури є негерметичність пристроїв, що ущільнюють. Причинами негерметичності арматури в закритому положенні може бути наступне: під пристрої, що ущільнюються, потрапив бруд, на пристроях, що ущільнюються, утворилися подряпини, вибої і нерівномірно стерті їхні поверхні. Якщо потрапив бруд, потрібно кілька разів відкрити і закрити арматуру, цим самим дати можливість потоку води змити осілий бруд із пристроїв, що ущільнюють. У противному випадку варто розібрати арматуру і видалити бруд шкребком з м'якого металу. Якщо виявлені на поверхнях подряпини, що ущільнюють, вибою, раковини й інші нерівності, то їх усувають притиранням пристроїв арматури, що ущільнюють.

Притирання арматури роблять у такий спосіб. Поверхні, що ущільнюють, змазують чистою машинною чи олією гасом і посипають здрібненим у порошок склом чи наждаковим пилом. Потім притирання обертають по поверхні рівномірно вліво і вправо до повного видалення грубих дефектів на поверхнях, що ущільнюються. Після притирання поверхні, що ущільнюють, протирають чистими ганчірками, змоченими в гасі, а потім насухо витирають, обдувають стисненим повітрям.

Якість притирання перевіряють на олію і олівець. Перевірку на олію роблять так: одну з притертих поверхонь злегка змазують мінеральною олією, накладають на іншу що ущільнює поверхню і, злегка притискаючи, повертають плавно вправо і вліво на кут не більш 20° 10-12 разів. Потім поверхні насухо витирають і переглядають на світло. При задовільному притиранні вся площа поверхні повинна блищати. Якщо маються окремі блискучі ділянки, що виділяються, чи штрихи павутинки, то варто продовжити притирання пастою. При перевірці на олівець якості притирання на терту поверхню наносять часті радіальні риски графітовим олівцем. При задовільному притиранні штрихи олівця повинні бути стерті по всій поверхні на площі не менш ніж 75%. У протилежному випадку притирання повторюють. Щільність прилягання поверхонь арматури, що ущільнюється, перевіряють гідравлічним випробуванням.

Несправності в роботі засувок. Засувка пропускає воду в закритому положенні на горизонтальному трубопроводі. При цьому припливи на дисках шиберів не щільно притискаються стінок корпуса, диски зміщуються з ущільнювальних поверхонь корпуса й утвориться зазор між дисками і корпусом засувки. Цю несправність усувають наплавленням (нарощуванням) припливів (рис. 7.12). Після наплавлення засувка працює справно при будь-якому положенні. У результаті тривалої експлуатації засувок часом клин недостатньо розпирає поверхні, що ущільнюються, і засувка пропускає воду в закритому положенні. У цьому випадку роблять наплавлення (подовження) хвоста клина (рис. 7.12).

Рис. 7.12. Наплавлення на припливах дисків шиберів засувок.

Спадання бронзових кілець з дисків чи корпуса. Ущільнюючі бронзові кільця насаджують на диски чи на виточення в корпусі в гарячому стані. У випадку спадання старого кільця можна замість нового кільця поставити старе і закріпити його мідними шпильками. При цьому під кільця варто укласти нитку прографіченого чи промасляного азбестового набивання, чи тонкий свинцевий дріт, що згодом полегшить витяг цих кілець з виточення.

Рис. 7.13. Подовження клина засувки наплавленням.

Рис. 7.14. Накладка для покращення витоку води через сальники.

Рис. 7.15. Набивання сальника.

1- стик кілець набивання; 2 - шпиндель

Рис. 7.16. Регулююче пристосування, що складається з трійника та пробкою.

1-трійник; 2 - голівка для ключа; 3 - контргайка; 4 - ущільнювач; 5 – пробка

Падіння дисків шиберів через поломку сталевих хомутів. У цьому випадку неможливо відкрити і закрити засувку. При ремонті засувки потрібно хомутик зі сталі замінити хомутиком з міді чи латуні. Можна в цьому випадку диски на шпинделі закріпити за допомогою болта.

Поломка кришки сальника супроводжується великим витоком води. Для негайного усунення витоку води без розбирання засувки можна використовувати металеву накладку (рис. 7.14), що закріплюють поверх дефектної кришки сальника. Несправність сальникового ущільнення збільшує витік мережної води. Якщо вона вчасно не буде усунута то в первісному стані незначний витік води через сальник, в майбутньому може перейти в аварійну витрату мережної води. Крім того, витік води через сальникові ущільнення створює умови для ерозії (механічного ушкодження) металу чи шпинделя сальникової камери арматури. Витік води через сальникові ущільнення може бути по наступним причинах: порушення циліндричності шпинделя чи сальникової камери, неправильний вибір набивного матеріалу, неправильне укладання набивання в порожнину сальникової камери, недостатнє ущільнення сальникового набивання при укладанні. Останнє дуже часто стає причиною втрат мережної води через сальники арматури.

При виявленні витоку води через сальник арматури роблять підтяжку сальникового набивання. Якщо підтяжкою набивання не вдалося усунути витік води, набивання заміняють новим. Старе набивання видаляють з сальникової камери за допомогою шкребка, виготовленого з м'якого металу. Потім сплетений шнур розрізають на кільця довжини окружності шпинделя. Кільця закладають у сальникову камеру так, щоб їхні стики були розташовані в різні сторони, перекриваючи один одного, як показано на (рис. 7.15). Таке розташування кілець набивання перешкоджає виходу води через сальникову камеру. Набивання закінчують обтисненням сальника кришкою (грундбуксою). Сальникову кришку затискають так, щоб не було її перекосу, занурення її в сальникову камеру не перевищувало 3-5 мм, а шпиндель обертався легко, без застосування великих зусиль чи важелів. Набивку сальника арматури діаметром 15-40 мм можна робити цільним шнуром, не розрізаючи його на шматки, як це робиться для арматури діаметром 50 мм і більше. При цьому шнур обвивають навколо шпинделя, і спіраль набивання, що утворилася, опускають у сальникову камеру і затискають гайкою сальника.

Розриви чавунних засувок. Такі випадки можуть бути внаслідок температурних подовжень трубопроводів, що створюють у металі засувок понад допустимі напруження. Однак розриви засувок можуть бути і через неякісне лиття чавуна, а також у результаті замерзання в них води. Чавунні засувки, установлені на відгалуженнях теплопроводів і вилучені від нерухомих опор основних теплопроводів, зазнають бічних зусиль на метал корпуса і можуть бути роздавлені цими зусиллями. Запобігти розрив чавунних засувок можна в такий спосіб: а) забезпечити компенсацію теплопроводів так, щоб не виникали високі напруги на згин і розрив в металі корпусів; б) не допускати нерівномірного затягування болтів фланцевих з'єднань; в) не допускати роботу надземних теплових мереж з неізольованими засувками; г) охороняти засувки від механічних впливів при транспортуванні і збереженні.

При встановлені нової арматури чи заміні поломаної, варто враховувати її гідравлічний опір. На стояках найкраще встановлювати вентилі з косим шпинделем типу «Косва», що мають невеликий гідравлічний опір. Заміна цих вентилів на пробкові крани недоцільні, тому що під впливом високої температури мережної води пробка крана прикипає до корпуса, пробкові крани в результаті попадання в них з водою піску і бруду дуже швидко зношуються і зменшується ступінь їхньої герметичності в закритому положенні. Однак при перерахованих недоліках краще встановлювати на стояках пробкові крани, ніж вентилі з прямим шпинделем. Установка вентилів із прямим шпинделем на стояках збільшує гідравлічний опір системи опалення в порівнянні з іншими видами арматури. Внаслідок цього не доцільно на підводках до нагрівальних приладів установлювати вентилі з прямим шпинделем при відсутності кранів подвійного регулювання чи пробкові кранів. У цьому випадку краще встановлювати на підводках до нагрівальних приладів пристосування, що складається з трійника з пробкою, показаної на рис. 7.16.