Земляні роботи

1. Технологія розробки грунту під встановлення протекторів визначається проектом виконання робіт згідно з ДБН.

2. Для спорудження протекторних установок найбільш економічною є розробка грунту за допомогою землерийних машин. Допускається розробляти грунт вручну, якщо використання механізмів недопустиме по вимогах технагляду організацій, що експлуатують суміжні підземні спорудження.

3. Прокладання кабельних з'єднувальних ліній виконується згідно з проектом і відповідно до вимог ДБН.

Монтаж протекторних установок

1. Роботи слід розпочинати в монтажно-заготівельних майстернях, де готують до монтажу протектори з провідниками, виготовляють контактні та вентильні пристрої, а також заготовки з'єднувальних провідників відповідної довжини.

Під час застосування протекторів, не укомплектованих активатором, на монтажно-заготівельних ділянках попередньо зачищають поверхню протектора, виконують спайку ізольованих дротів з контактними сердечниками проекторів, місце спайки ретельно ізолюють і заливають шаром бітуму товщиною не менше 4 мм.

На монтажно-заготівельних ділянках готують також по типових кресленнях Г-подібні сталеві стержні і смужки дня приєднання до металевих-споруджень.

2. Під час встановлення не укомплектованих активатором протекторів на дно шурфів або свердловин попередньо засипають активатор, шаром товщиною 40-55 мм. Після цього встановлюють протектори, навколо яких рівномірно засипають активатор.

Склад активатора для магнієвих протекторів повинен бути такий: гранульований сірчанокислий натрій - 25%, сірчанокислий кальцій (будівельний гіпс) - 25%; бентонітова глина - 50%.

Склад активатора для алюмінієвих протекторів: гідрат окису кальцію (гашене вапно) - 25%; кухонна сіль - 25%; бентонітова глина - 50%.

3. Встановлення протекторів у свердловини та шурфи виконують вручну. У період заповнення свердловини активатором протектори фіксують за допомогою сталевого дроту. Після встановлення протектора дріт прибирають.

4. Монтаж протекторів, упакованих у порошкоподібному активаторі на заводі-виробнику, виконують у такій послідовності:

- з протекторів знімають верхні мішки;

- протектор захоплюють за допомогою сталевого 5-міліметрового дроту, загнутого на одному кінці у вигляді гачка, за петлю бавовняно-паперового мішка і опускають у свердловину або шурф;

- після рівномірного засипання протектора всередині свердловини або шурфу м'яким грунтом і пошарового трамбування його монтажний дріт виймають;

- після видалення дроту і закріплення протектора свердловину досипають грунтом і утрамбовують з пересторогою, необхідною для збереження протектора, з'єднувального дроту і місця контакту дроту з сердечником.

5. У сухих грантах, при глибокому заляганні ґрунтових вод, після встановлення протектора і присипки його грунтом у свердловину заливають 2-3 відра води, після чого свердловину повністю засипають грунтом з наступним утрамбовуванням. Допускається перед опусканням у свердловину упакованого протектора занурювати його в бачок з водою для зволоження після зняття верхнього паперового мішка.

6. Перед приварюванням контактних пластин, скоб або стержнів до захищених споруджень необхідно оглянути стан ізоляції і у випадку незадовільного її стану сповістити про це власнику споруджень.

7. Контактні скоби і пластини приєднують до діючих підземних споруд за допомогою газо-, електро- або термічного зварювання підприємствами, що експлуатують підземні споруди.

Розміри шурфів або котлованів для приєднання провідників до діючих газопроводів повинні відповідати вимогам «Правил безпеки систем газопостачання України» та ДБН.

8. Після відривання шурфу необхідно зняти захисне покриття в тому місці, де повинно бути під'єднаная контактної пластини.

Щоб не пошкодити ізоляцію на відкритій ділянці трубопроводу, його прикривають металевим листом з вирізаним вікном розміром 120 х 170 мм. Зняття ізоляції і зачищення поверхні до металевого блиску виконують тільки через вікно листа.

9. По закінченні будівельних і земляних робіт складається акт на приховані роботи, в яких вказують дату, прізвища виконавців і основні технічні дані протекторів, а також готують виконавчий план ділянки встановлення протекторного захисту з точною прив'язкою свердловини для протекторів, місць приєднання до захищених споруд і траншей для прокладання з'єднувальних дротів і кабелів.

10. Під час монтажу протекторів з дротом марки гину ПСРП або кабелями ВРГ приварювання цих дротів до магістрального кабелю АВРГ з алюмінієвими жилами здійснюється термітними патронами марки АС.

11. Для збереження і захисту ізоляції від перегріву і згорання під час термозварювання застосовують спеціальні охолоджувальні колодки, які щільно охоплюють оголені ділянки жил поблизу місця зварювання. Термітним зварюванням можна виконувати як з'єднання у стик, так і з'єднання шляхом сплавлення кінців жил у загальний монолітний стержень.

12. Особливу увагу під час монтажу протекторних установок слід звергати на якість виконання всіх контактних з'єднань. Контакті виводи і вентильні пристрої слід встановлювати вище рівня землі в нішах залізобетонних: стовпчиків, металевих колонках або коробках на стінах постійних споруд.