3.5. Випробування теплових мереж і теплових установок

Надійність роботи устаткування систем теплопостачання протягом зими після літнього ремонту перевіряють їх випробуванням. Трубопроводи систем теплопостачання, на яких найбільше часто виникають аварійні ситуації, після закінчення монтажних чи ремонтних робіт повинні бути перевірені на міцність і герметичність гідравлічним і пневматичним випробуванням. Пневматичне випробування, як правило, застосовують тоді, коли гідравлічне не може бути проведене через низьку температуру зовнішнього повітря в зимовий час чи відсутності на місці випробування води. Випробування підземних теплопроводів теплових мереж, прокладених у траншеях і в непрохідних каналах, варто робити в два прийоми – попередньо й остаточно. Інші ж теплопроводи, що доступні огляду під час експлуатації чи ремонту, випробовують в один прийом - остаточно. Попереднє випробування роблять після закінчення монтажних чи ремонтних робіт до засипання траншеї чи закриття коробами непрохідних каналів. Остаточне випробування в цьому випадку роблять після завершення робіт і установки на теплопроводах засувок, повітряних і спускних кранів. Результати випробування оформляють актом, який додають до паспорта теплових мереж.

Таблиця 3.1.

Норми міжремонтного ресурсу і термінів служби устаткування систем теплопостачання

Елементи устаткування систем теплопостачання	Терміни ремонтів		Термін служби, років
	капітального	поточного
1	2	3	4
Теплопроводи теплових мереж	По мірі необхідності	щорічно	30
Трубопроводи системи опалювання житлових будівель	По мірі необхідності	щорічно	30
Засувки чавунні на трубопроводах систем опалення і теплових мереж	1 раз у 3 роки	щорічно	5-7
Засувки чавунні на трубопроводі холодної води	1 раз у 3 роки	щорічно	4-6
Засувки чавунні на трубопроводі гарячого водопостачання	1 раз у 3 роки	щорічно	2,5-3
Засувки сталеві	1 раз у 3 роки	щорічно	30
Вентилі муфтові	1 раз у 3 роки	щорічно	5
Грязьовики	1 раз у 3 роки	щорічно	30
Повітрозбірники	1 раз у 3 роки	щорічно	30
Елеватори сталеві	1 раз у 3 роки	щорічно	30
Водяні підігрівачі для систем опалення	1 раз у 7 років	щорічно	7-9
Водяні підігрівачі для систем гарячого водопостачання	1 раз у 3 роки	щорічно	3-5
Насоси для холодної води	1 раз у 4 роки	щорічно	4-6
Насоси для систем опалення	1 раз у 6 років	щорічно	5-7
Насоси для гарячого водопостачання	1 раз у 3 роки	щорічно	2-3
Водоміри	щорічно	щорічно	3
Зворотні клапани на трубопроводі системи опалення	-	щорічно	4-6
Зворотні клапани на трубопроводі холодної води	-	щорічно	2-4
Зворотні клапани на трубопроводі гарячого, водопостачання	-	щорічно	1-2

Теплопроводи (подавальні і зворотні) теплових мереж піддають випробуванню пробним тиском, рівним 1,25 робочого тиску, але не менш 1,6 МПа (16 кгс/см²). У житлово-комунальному господарстві водяні, теплові мережі і теплові пункти з джерелом теплопостачання (котельні з чавунними котлами) піддають гідравлічному випробуванню пробним тиском, рівним 1,25 робочого тиску, але не менш 0,6 МПа (6 кгс/см²). Пневматичне обпресування теплопроводів теплових мереж роблять пробним тиском, рівним робочому 1,25, але не менш 1,6 МПа (16 кгс/см²) для теплопроводів, що подають тепло, і 1 МПа (10 кгс/см²) - для зворотних теплопроводів. Поставлені умови з ряду причин часто виконати не можливо. При цьому допускається попереднє випробування робити повітрям під тиском 0,6 МПа (6 кгс/см²). Під тиском випробовуваний трубопровід витримують протягом 30хв, а потім тиск повітря знижують до 0,3 МПа і приступають до його огляду. Витік повітря виявляють шляхом покриття стиків зварних з'єднань теплопроводів мильним розчином. Після попереднього випробування остаточне випробування здійснюють гідравлічним способом.

Устаткування теплових пунктів і всі підземні, підвальні, надземні теплопроводи теплових мереж вторинного теплоносія, а також магістральні трубопроводи й устаткування систем водяного опалення і гарячого водопостачання піддають гідравлічному випробуванню пробним тиском, рівним 1,25 робочого, але не нижче: 1,6 МПа (16 кгс/см²) для ЦТП; 1,2 МПа (12 кгс/см²) для ІТП; 1 МПа (10 кгс/см²) для водо-водяних водонагрівачів систем опалення і гарячого водопостачання; 1,2 МПа (12 кгс/см²) для трубопроводів вторинного теплоносія; 0,75 МПа (7,5 кгс/см²) для систем водяного опалення з чавунними нагрівальними приладами; 1 МПа (10 кгс/ /см²) для систем водяного опалення з конвекторами, сталевими регістрами і сталевими штампованими нагрівальними приладами; 0,9 МПа (9 кгс/см²) для калориферних установок систем опалення і вентиляції; 0,75 МПа (7,5 кгс/см²) для систем гарячого водопостачання, приєднаних до відкритих теплових мереж на щільність і до 10 кгс/см² - на міцність.

Спосіб гідравлічного випробування систем опалення зі змійовиком у панелях вказують у проекті. Якщо ж такі вказівки відсутні, то пробний тиск приймають рівним не менш 1МПа (10 кгс/см²). Падіння тиску не повинне пере­вищувати більш 0,01МПа (0,1 кгс/см²) протягом 15 хв. Робити одночасно гідравлічне обпресування системи опалення, гарячого водопостачання і ІТП забороняється. Випробувана система повинна бути надійно відключена від інших систем шляхом закриття засувок. При незадовільній їхній герметичності варто встановити металеві заглушки з гумовими прокладками.

Гідравлічне випробування системи опалення роблять у такій послідовності (рис. 3.1): відкривають повітряні крани 1 повітро­збірника 2; заповнюють трубопроводи системи водою через відкриту засувку 6 (засувка 7 закрита, кран 3 також закритий). Як тільки з повітрозбірника з'явиться вода, закривають кран 1 і засувку 6 на трубопроводі зворотної магістралі; потім відкривають кран 3, гідропресом 4 піднімають тиск у випробуваній системі до встановленої величини, що контролюється за допомогою манометра 5, діаметром не менш 150 мм.

Рис. 3.1. Схема гідравлічного випробування системи опалення житлового будинку.

Клас точності манометра не нижче 1,5 зі шкалою на номінальний тиск. Як тільки тиск підніметься до установленої величини, кран 3 закривають і протягом 5 хв. ведуть спостереження за показанням манометра, а слюсарі-обхідники перевіряють міцність з'єднань трубопроводів і особливо місця, які ремонтувалися. Якщо ж тиск протягом зазначеного часу не знизився нижче 0,02МПа (0,2 кгс/см²), то система вважається випробуваною; якщо ж тиск знизився нижче встановленого, необхідно обстежити ретельно систему, знайти місце витоку води й усунути її. Після усунення витоку, випробування повторюють у тій же послідовності. Після випробування тиск знижують до робочого і систему залишають заповненою водою до моменту промивання.

Перед гідравлічним випробуванням теплові мережі розбивають на ділянки і випробовують окремо кожну ділянку. Засувки на кінцях ділянок повинні бути закриті. Якщо вони пропускають воду, то замість них потрібно встановити глухі фланці чи відключити випробувану ділянку металевими заглушками. Вода яка подається через зворотний теплопровід на гідравлічне випробування повинна бути з температурою в межах +5- + 40°С. При цьому системи опалення житлових будинків повинні бути герметично відключені від теплових мереж. Гідравлічне випробування теплопроводів теплових мереж у зимовий період роблять з виконанням наступних вимог: а) ділянка випро­бувальних мереж повинна бути якомога коротша (не більш 1км); б) на теплопроводах у самих нижніх точках повинні бути спускні пристрої, що забезпечують спуск води з теплопроводів не більш однієї години; в) у самих верхніх точках повинні бути пристрої для видалення повітря з теплопроводів; г) заповнення теплопроводів холодною водою допускається тільки при температурі зовнішнього повітря не нижче -5 °С. Пробний тиск при гідравлічному випробуванні витримується протягом 10 хв., яка необхідна для огляду стану теплопроводу. Вважати, що теплопроводи витримали випро­бування, якщо за зазначений час падіння тиску не перевищило 0,025МПа (0,25 кгс/см²).

Крім гідравлічного чи пневматичного випробування теплових мереж наступним етапом їх випробовують на розрахункову (максимальну) температуру. Це випробування роблять з метою перевірки надійності монтажу чи ремонту конструкції теплопроводу, міцності встановленої арматури і теплопроводів. При проведенні випробування визначають також роботу компенсаторів, для чого роблять виміри ходу компенсатора по відмітках до і після підйому температури. Міцність же теплопроводів визначається величиною підживлення теплових мереж. Якщо ж при випробуванні підживлення збільшується, то це вказує на наявність витоку, що утворилася в результаті випробувань, хоча цього витоку не було при гідравлічному випробуванні. Витік, що утворився, можна знайти шляхом огляду теплофікаційних камер. Наявність води і пари в камері вказує орієнтовно на місце витоку. Точніше її можна визначити після охолодження води в теплопроводах.

Зазначені випробування необхідно проводити при дотриманні наступних вимог: а) відключити від теплових мереж системи опалення дитячих і лікувальних установ, системи опалення з безпосереднім приєднанням до теплових мереж, відкриті системи гарячого водопостачання, а також неавтоматизованої закритої системи гарячого водопостачання; б) час проведення випробувань повідомити споживачам теплоти завчасно (не менш ніж за 48 годин); в) розбити теплові мережі на ділянки; г) призначити чергових на час випробувань у ІТП житлових будинків і слюсарів обхідників для спостереження за станом теплових мереж під час випробувань; д) перевірити правильність установки і стан запірної арматури і контрольно-вимірювальних приладів, а також відповідність установки заглушок, передбачених програмою випробувань; е) для охолодження теплоносія при проведенні випробувань зупинити підключені до теплових мереж системи опалення зі змішувальними пристроями, водонагрівачі систем опалення і гарячого водопостачання з автоматичними регуляторами температури; ж) випробування подавального теплопроводу здійснюється теплоносієм, нагрітим до розрахункової температури, при випробуванні зворотного теплопроводу - температура теплоносія не повинна перевищувати 100°С; з) тривалість випробувань визначається періодом підвищення температури теплоносія до розрахункової і наступним зниженням температури до початкового значення на вводах джерела теплопостачання; швидкість підвищення чи зниження температури теплоносія не повинна перевищувати 30 град/год.; і) не допускати підвищення температури теплоносія понад межу, установленого програмою випробувань; к) у будь-якій точці теплової мережі повинен підтримуватися тиск, що забезпечує не закипання води при розрахунковій температурі; л) при різкому збільшенні підживлення теплових мереж підживлювальною водою варто припинити підвищення температури теплоносія і знизити тиск у подавальному теплопроводі, до мінімального, що забезпечує не закипання води в тепловій мережі (до виявлення й усунення витоку); м) при заповненні теплових мереж теплоносієм перевірити стан рухомих опор, компенсаторів, запірної арматури, фланців, прокладок, зварних з'єднань, відремонтовані ділянки теплопроводів. При гідравлічному випробуванні й випробуванні теплових мереж на розрахункову (максимальну) температуру теплоносія забороняється: а) робити на випробовуваних ділянках які-небудь роботи, не пов'язані з випробуваннями; б) знаходитися в теплофікаційних камерах, тунелях і на теплових пунктах стороннім особам; в) знаходитися перед фланцевими з'єднаннями теплопроводів і перед запірною арматурою; вхід у теплофікаційні камери дозволяється у випадку крайньої необхідності, тільки за вказівкою керівника випробувань. Максимальна витрата мережевої води при випробуванні теплопроводів теплових мереж на розрахункову (максимальну) температуру визначають по табл. 3.2.

Таблиця 3.2

Норми і витрати мережевої води на випробування теплопроводів теплових мереж на максимальну температуру

Діаметр теплопроводів теплових мереж,мм	Витрати мережевої води на випробування, м3/год	Діаметр теплопроводів теплових мереж, мм	Витрати мережевої води на випробування, м3/год
100	10	600	350
125	15	700	450
250	60	800	600
300	100	900	850
350	125	1000	950
400	150	1200	1300
500	250