8.1. Експлуатація вентиляторів

Вентилятори в роботі повинні мати плавний і відносно безшумний хід, що залежить від якості балансування робочого колеса. При якісному балансуванні воно зупиняється в різних положеннях, при неякісному повертається у вихідне положення.

Подача повітря вентилятором і тиск, створюваний ним, залежать від напрямку обертання робочого колеса. У відцентрових вентиляторах обертання робочого колеса повинне по напрямку розвороту спіралі кожуха. Щоб змінити напрямок обертання колеса, необхідно поміняти місцями дві фази на електродвигуні. В осьових нереверсивних вентиляторах кромки лопаток колеса (тупі кінці) повинні бути спрямовані вперед. Щоб змінити напрямок обертання, колесо знімають із вала електродвигуна й, повернувши протилежною стороною, знову надягають на вал. При правильному напрямку обертання повітря надходить на робоче колесо з боку двигуна.

Лопатки робочих коліс не повинні мати вм'ятин, прогинів або розривів. У непрацюючих вентиляторах робоче колесо повинне вільно обертатися від зусилля руки, не створюючи биття або зсуву на валу й не зачіпаючи кожуха. Зсув усувають регулюванням тяги. Величина биття робочого колеса, заміряна по зовнішніх кромках дисків у відцентрових вентиляторах № 2 - 6,3 не повинна перевищувати 1 мм у радіальному й 2 мм в осьовому напрямку. У вентиляторах № 6,3 - 12,5 ця величина повинна бути не більше 2 мм у радіальному й 3 мм в осьовому напрямку, у вентиляторах з номерами вище 12,5 - відповідно 3,5 та 5 мм.

Зазори між кромкою переднього диска робочого колеса й кромкою вхідного патрубка у відцентрових вентиляторах в осьовому й радіальному напрямках не повинні перевищувати 1 % діаметра робочого колеса. Зазори між задньою стінкою кожуха й робочим колесом повинні становити 4% його діаметра. Зазор регулюють переміщенням патрубка уздовж фланця, фіксуючи його в необхідному положенні болтами. В осьових вентиляторах зазор між лопатками й обичайкою у всіх точках повинен становити 0,5 % діаметра робочого колеса.

Різниця між діаметром отвору в задній стінці кожуха вентилятора й діаметром вала не повинна перевищувати у вентиляторах: від № 2 до № 6,3 – 4 мм, від № 6,3 до № 12,5 – 8 мм, № 12,5 і більше – 12 мм.

Температура нагрівання корпуса підшипників не повинна перевищувати 70 °С. При підвищенні її більше зазначеного значення підшипники необхідно оглянути, очистити та знову змазати, а при виявленні тріщин, раковин або корозії - замінити.

Причинами передчасного виходу з ладу підшипників можуть бути неправильне встановлення, потрапляння пилу, бруду, вологи або сторонніх часток, а також неправильний вибір мастил.

При виборі мастил варто враховувати навантаження на підшипники, швидкість обертання робочого колеса, метеорологічні умови навколишнього середовища. При більших швидкостях обертання й вологості, а також при низькій температурі повітря застосовують рідкі мастила, при значній вологості - солідол. Рідкими мастилами заповнюють корпус підшипника до центра нижньої кульки. Як правило, для змащення підшипників вентиляторів застосовують консистентні мастила (типу ВУС-2). Такими мастилами заповнюють корпус підшипника на 2/3 його об’єму. Більш повне заповнення корпуса може викликати перегрів підшипника.

Огляд підшипників та їхнє змащування варто робити: при заливанні корпуса рідкими мінеральними маслами - не рідше одного разу на місяць; при використанні консистентних змащень - не рідше одного разу в 3 - 4 міс.

Один раз у тиждень змащування рекомендується поповнювати через маслянки в корпусі підшипника. Повну зміну змащівання із промиванням корпуса бензином, перевіркою стану роликів і доріжок кочення варто робити: при використанні рідких масел - не рідше одного разу в 6 міс.; при використанні консистентних масел - не рідше одного разу в рік.

Для запобігання попадання в підшипник пилу й бруду навколо вала в канавках стінок корпуса рекомендується укладати фетр або шкіру.

Болти, що кріплять вентилятор до рами, повинні бути надійно закріплені контргайками. Перед пуском варто перевірити справність кріплення вентилятора, заварених і заклепувальних з'єднань, м'яких вставок, огороджень, віброоснови, а також заземлення вентиляційного устаткування й повітропроводів.

Вали вентиляторів встановлюють строго горизонтально. Вертикальні стінки кожухів не повинні мати перекосів і нахилів. При муфтовому з'єднанні вентилятора з електродвигуном осі їхніх валів повинні співпадати, при пасовій передачі - строго паралельні (пристосування для центрування валів показане на рис. 8.2). Середні лінії полотен шківів вентилятора й електродвигуна повинні збігатися.

Правильність встановлення вентилятора й електродвигуна перевіряється натягнутим шнуром, що прикладають при однаковій ширині шківів до їхньої кромки, при різній - до кромки більш широкого шківа. У першому випадку шнур не повинен мати зламів, у другому відстань від натягнутого шнура до кромки більш вузького шківа повинне бути однаковими по обидва боки (рис. 8.3).

Справність шківів, міцність їхнього кріплення на валу, наявність биття й ступінь зношування канавок необхідно контролювати не рідше одного разу в тиждень. Паралельність валів вентилятора й електродвигуна варто перевіряти не рідше одного разу на місяць.

Ковзання ременів і зменшення внаслідок цього частоти обертання робочого колеса вентилятора в порівнянні із розрахунковим, більш ніж на 4 % не допускається. При плоскоремінній передачі відстань між шківами повинна бути не меншою подвоєної суми, при клиноремінній - не меншою півсум діаметрів обох шківів плюс три висоти ременя.

Застосовувати накладки або металеві скоби для з'єднання плоских клинових ременів, як і натяжні ролики або напрямні рамки для запобігання проковзування ременів, не допускається.

При плоскоременній передачі нижня частина ременя повинна бути ведучою, тобто набігати на шків електродвигуна.

Пасові передачі повинні мати огородження.

Справність приводних ременів, їхній натяг і ступінь зношування необхідно перевіряти не рідше одного разу в тиждень. Забруднені ремені промивають теплою водою, замаслені - чистим не етилованим бензином.

Справність кожуха вентилятора (відсутність вм'ятин, проржавілих місць, цілісність фарбувального покриття, прокладок і болтових з'єднань окремих елементів кожуха) перевіряють не рідше одного разу на місяць. В міру забруднення варто очищати робоче колесо (без зняття вала) і внутрішню поверхню кожуха. Якщо вентилятор часто забруднюється, для його очищення обладнують люки з герметичними кришками.

Строки очищення встановлюються робочими інструкціями залежно від місцевих умов.

Відцентрові вентилятори витяжних систем, що видаляють зволожене повітря, а також призначені для мокрого очищення або факельного викиду повітря, повинні мати дренажні пристрої, за допомогою яких видаляється волога з кожуха (гідрозатвори).

Рис. 8.1. Припустимі амплітуди зсувів рами вентилятора Ц4-70 над крайніми віброізоляторами: 1,2 - нормативні амплітуди зсувів відповідно при заводських й експлуатаційних випробуваннях.

Рис. 8.2. Центрування валів.

Рис. 8.3. Схема установки та перевірки установки шківів.

З появою шуму або вібрації вентилятора, незалежно від причин їх що викликали (зношування підшипників, ослаблення розтяжок робочого колеса й т.п.) необхідно негайно відключити електродвигун і вжити заходів до усунення несправностей. Електродвигун варто відключати з появою в ньому диму, вогню або шуму, а також після відключення електроенергії. Після подачі струму перевіряють правильність обертання робочих коліс вентиляторів.

Амплітуда вібрації рами вентилятора, що перевіряється не рідше одного разу на місяць, повинна бути не вище значень, наведених нижче.

Тип вентилятора і його номер	Припустима амплітуда коливань, мм
Ц4-76; № 12	0,20
Ц4-76; № 16	0,23
Ц4-76; № 20	0,30
Ц4-100; № 16/2	0,21
Ц4-100; № 20/2	0,30

Припустимі амплітуди коливань віброізольованної рами агрегатів з вентиляторами Ц4-70 наведені на рис. 8.3. Ці значення можуть бути прийняті як допустимі й для вентиляторів інших типів.

У дахових вентиляторах один раз у тиждень варто перевіряти м'якість ходу і регулювати роботу клапанів, що самовідкриваються, які повинні відкриватися повітряним потоком при включенні і закриватися під дією власної маси при вимиканні вентилятора.