2.12.5. Леверидж і його роль у фінансовому аналізі

Поява та функціонування будь-якого підприємства спрощено являє собою процес інвестування фінансових ресурсів на довгостроковій основі з метою отримання прибутку. Процес управління активами, спрямований на зростання прибутку, і характеризується у фінансовому менеджменті категорією левериджу. У буквальному розумінні, леверидж означає невелику силу (важіль), за допомогою якої можна переміщувати досить важкі предмети. Щодо економіки він трактується як деякий фактор, невелика зміна якого може призвести до істотної зміни результатів. Існує три види левериджу, що визначаються шляхом перегрупування й деталізації статей звіту про фінансові результати (рис. 2.1).

Логіка такого перегрупування полягає у такому алгоритмі, який передбачає певне перекомпонування і деталізацію статей звіту про фінансові результати, і Чистий прибуток - це різниця між виручкою і витратами двох типів -виробничого й фінансового характеру. Вони не взаємозалежні, однак величиною і часткою кожного з цих типів витрат можна управляти. Подібне розуміння факторної структури прибутку є винятково важливим в умовах ринкової економіки та намаганні фінансувати підприємства за допомогою кредитів комерційних банків, що значно розрізняються за пропонованими ними відсотками.

Розмір чистого прибутку залежить від багатьох факторів. З позиції І фінансового управління діяльністю підприємства на нього впливають: а) те, І наскільки раціонально використані надані підприємству фінансові І ресурси; б) структура джерел коштів. Основними елементами собівартості продукції є змінні та постійні витрати, причому співвідношення між ними може ; бути різним і визначається технічною й технологічною політикою, обраною на | підприємстві.

Перший момент знаходить висвітлення в обсязі і структурі основних і ] оборотних засобів та ефективності їх використання. Зміна структури собівартості може істотно вплинути на величину прибутку. Інвестування в основні кошти супроводжується збільшенням постійних витрат і, принаймні теоретично, зменшенням змінних витрат. Однак залежність носить нелінійний характер, тому знайти оптимальне співвідношення постійних і змінних витрат нелегко.

194

= Чистий прибуток J

Рис. 2.1. Взаємозв 'язок доходів та левериджу

Отже, виробничий леверидж - потенційна можливість впливати на валовий дохід шляхом зміни структури собівартості й обсягу випуску.

Другий момент знаходить висвітлення в співвідношенні власних і позикових коштів як джерел довгострокового фінансування, доцільності й ефективності використання останніх. Використання позикових коштів пов'язане для підприємства з визначеними, часом значними, витратами. Яке повинне бути оптимальне сполучення між власними і залученими довгостроковими фінансовими ресурсами, як воно вплине на прибуток? Цей взаємозв'язок характеризується категорією фінансового левериджу.

Таким чином, фінансовий леверидж - це потенційна можливість впливати на прибуток підприємства шляхом зміни обсягу і структури довгострокових пасивів.

Вихідним у даній схемі є виробничий леверидж, що являє собою взаємозв'язок між сукупною виручкою підприємства, його валовим доходом і витратами виробничого характеру. До останнього відносяться сукупні витрати підприємства, зменшені на величину витрат з обслуговування зовнішніх боргів. Фінансовий леверидж характеризує взаємозв'язок між чистим прибутком і величиною доходів до виплати відсотків та податків. Спільною категорією є

195

виробничо-фінансовий леверидж, для якого характерний взаємозв'язок трьох показників: виручки, витрат виробничого і фінансового характеру та чистого прибутку.

Аналіз цього взаємозв'язку, тобто кількісна оцінка рівня левериджа, виконується за допомогою спеціального методу, відомого у фінансовому аналізі як метод «мертвої точки».