1.1.2. Класифікація методів і прийомів фінансового аналізу

Основу будь-якої науки складають її предмет і метод. Предмет фінансового аналізу тобто те, що вивчається в рамках даної науки - фінансові ресурси та їхні потоки. Зміст і основна цільова настанова фінансового аналізу -оцінка фінансового стану й виявлення можливостей підвищення ефективності функціонування суб'єкта, який діє, за допомогою раціональної фінансової політики. Досягнути цієї мети можна за допомогою методів, що властиві даній науці. Метод фінансового аналізу - це система теоретико-пізнавальних категорій, наукового інструментарію та регулятивних принципів дослідження фінансової діяльності суб'єктів господарювання, тобто тріада:

Mf(CK,I,P),

де СК - система категорії;

І - науковий інструментарій;

Р - система регулятивних принципів.

Перші два елементи характеризують статичний компонент методу, останній елемент - його динаміку.

Фінансовий стан підприємства треба систематично і всесторонньо оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу. Це дасть змогу проводити глибокий аналіз і давати критичну оцінку фінансових

11

результатів діяльності підприємств, як у статиці за певний період, так і в динаміці - за ряд років, що дасть змогу визначати негативні тенденції у фінансовій діяльності підприємств і способи та прийоми ефективного використання наявних фінансових ресурсів підприємств.

Категорії фінансового аналізу - це найбільш загальні, ключові поняття даної науки. До них належать: фактор, модель, ставка, дисконт, опціон, грошовий потік, ризик, леверидж, ліквідність, рентабельність, ділова активність тощо Науковий інструментарій (апарат) фінансового аналізу - це сукупністе загальнонаукових і конкретно наукових способів дослідження фінансово діяльності суб'єктів, які господарюють. Принципи фінансового аналізу регулюють процедурну сторону його методології та методики. До них відносяться системність, комплексність, регулярність, послідовність, об'єктивність та ін.

Основним елементом методу будь-якої науки є її науковий апарат. У наш час практично неможливо відокремити прийоми й методи будь-якої науки, властиві винятково їй, тобто спостерігається взаємопроникнення інструментаріїв різних наук. У фінансовому аналізі і фінансовому управлінні можуть застосовуватися різні методи, розроблені в рамках тієї чи інше економічної дисципліни.

Існує кілька рівнів класифікацій методів економічного аналізу. Перши рівень класифікації виділяє неформалізовані та формалізовані метод аналізу. Неформалізовані методи грунтуються на описі аналітичних процедури на логічному рівні, а не на чітких аналітичних залежностях. До ш-відносяться методи: експертних оцінок, сценаріїв, психологічь морфологічні, порівняння, побудови систем показників, побудови системи аналітичних таблиць тощо. Застосування цих методів характеризуєте певним суб'єктивізмом, оскільки велике значення мають інтуїція, досвід знання аналітика.

До другої групи відносяться методи, в основі яких лежать досить чіп формалізовані аналітичні залежності. Відомі десятки цих методів; во складають другий рівень класифікації.

Класичні методи аналізу господарської діяльності та фінансового аналіз ланцюгових підстановок, арифметичних різниць, балансовий, виділення ізольованого впливу факторів, відсоткових чисел, диференціальн логарифмічний, інтегральний, простих і складних відсотків, дисконтування тощо.

Традиційні методи економічної статистики: середніх і віднось величин, групування, графічний, індексний та елементарні методи оброблення рядів динаміки.

Математично-статистичні методи вивчення зв'язків: кореляційі аналіз, регресійний аналіз, дисперсійний аналіз, факторний аналіз, ме-

12

головних компонентів, коваріаційний аналіз, метод об'єкто-періодів, кластерний аналіз та ін. методи.

Економетричні методи: матричні методи, спектральний аналіз, методи теорії виробничих функцій, теорії міжгалузевого балансу.

Методи економічної кібернетики й оптимального програмування: методи системного аналізу, методи машинної імітації, лінійне програмування, нелінійне програмування, динамічне програмування тощо.

Методи дослідження операиій і теорії прийняття рішень: методи теорії графів, метод дерев, теорія ігор, теорія масового обслуговування, методи сітьового планування й управління.

Безумовно, що не всі з названих методів можуть знайти безпосереднє застосування в рамках фінансового аналізу, оскільки основні результати ефективного аналізу й управління фінансами досягаються за допомогою спеціальних фінансових інструментів, проте деякі їхні елементи уже використовуються. Зокрема, це відноситься до методів дисконтування, кореляційно-регресійного аналізу, факторного аналізу, обробки рядів динаміки тощо.

Аналіз фінансового стану підприємства має на меті:

• ідентифікацію фінансового положення;

• виявлення змін у фінансовому стані у просторово-часовому розрізі;

• визначення основних факторів, що викликали зміни у фінансовому стані;

• прогноз основних тенденцій щодо фінансового стану підприємства.

В основі фінансового аналізу лежать виявлення, оцінка й прогнозування впливу факторів на зміну результативних показників. Функціонування будь-якої соціально-економічної системи здійснюється за умов складної взаємодії комплексу факторів внутрішнього та зовнішнього порядку. Фактор - причина, рушійна сила будь-якого процесу або явища, що визначає її характер чи одну з основних рис. Усі фактори, що впливають на систему та визначають її поводження, знаходяться у взаємозв'язку і взаємозумовлені.

Зв'язок економічних явищ - спільна зміна двох чи більше явищ. Серед багатьох форм закономірних зв'язків явищ важливу роль відіграє причина, сутність якої полягає в породженні одного явища іншим. Такі зв'язки називаються детерміністськими або причино-наслідковими.

Кількісна характеристика взаємозалежних явищ здійснюється за допомогою ознак (показників). Ознаки, що характеризують причину, називаються факторними (незалежними, екзогенними); ознаки, що характеризують наслідок, називаються результативними (залежними, ендогенними). Сукупність факторних і результативних ознак, пов'язаних одним причино-наслідковим зв'язком, називається факторною системою.

13

Фінансовий аналіз проводиться за допомогою різних типів моделей, що дозволяють структурувати та ідентифікувати взаємозв'язок між основними показниками. Серед них можна виділити три основні типи моделей:

• дескриптивні;

• предикативні;

• нормативні.

Дескриптивні моделі відомі як моделі описового характеру, вони є основними для оцінки фінансового стану підприємства. До них відносяться: побудова системи звітних балансів, надання фінансової звітності в різних аналітичних розрізах, вертикальний і горизонтальний аналіз звітності, система аналітичних коефіцієнтів, аналітичні записки до звітності. Усі ці моделі грунтуються на використанні інформації, що міститься в бухгалтерській звітності.

Предикативні моделі - це моделі попереджувального, прогностичного характеру. Вони використовуються для прогнозування доходів підприємства та його майбутнього фінансового стану. Найбільш розповсюдженими з них є: розрахунок точки критичного обсягу продажу, побудова прогностичних фінансових звітів, моделі динамічного аналізу (жорстко детерміновані факторні моделі та регресійні моделі) та моделі ситуаційного аналізу.

Нормативні моделі. Моделі цього типу дозволяють порівняти фактичні результати діяльності підприємств із очікуваними, що розраховані на основі бюджету. Ці моделі використовуються в основному у внутрішньому фінансовому аналізі. їхня сутність зводиться до встановлення нормативів за кожною статею витрат за технологічними процесами, видах виробів, центрами відповідальності та ін. і до аналізу відхилень фактичних даних від цих нормативів.

Вертикальний аналіз дозволяє подати бухгалтерську звітність у вигляді відносних величин, що характеризують структуру узагальнюючих підсумкових показників. Обов'язковим елементом аналізу слугують динамічні ряди цих величин, що дозволяє відстежити та спрогнозувати структурні зрушення в складі господарських засобів і джерел їхнього покриття протягом певного часу.

Горизонтальний аналіз дає змогу виявити тенденції зміни окремих статей чи їхніх груп, що входять до складу бухгалтерської звітності. В основі цього аналізу лежить обчислення базисних темпів зростання балансових статей звіту про фінансові результати.

Система аналітичних коефіиієнтів - провідний елемент аналізу фінансового стану, що застосовується різними групами користувачів: менеджерами, аналітиками, акціонерами, інвесторами, кредиторами тощо. Існує кілька десятків цих показників, тому для зручності вони підрозділяються на групи. Найчастіше виділяють п'ять груп показників за такими напрямами фінансового аналізу.

1. Аналіз ліквідності. Показники цієї групи дозволяють описати та проаналізувати здатність підприємства відповідати за своїми поточними

14

зобов'язаннями. В основі алгоритму розрахунку цих показників лежить ідея співставлення поточних активів (оборотних коштів) з поточними зобов'язаннями. У результаті розрахунку встановлюється, чи у достатньому обсязі підприємство забезпечене оборотними коштами, необхідними для розрахунків із кредиторами за поточними операціями. Оскільки різні види оборотних коштів мають різний ступінь ліквідності (тобто здатність конвертуватися в абсолютно ліквідні активи -гроші), розраховують кілька коефіцієнтів ліквідності.

2. Аналіз поточної діяльності. З позиції кругообігу коштів діяльність будь-якого підприємства являє собою процес безупинної трансформації одних видів активів у інші.

Ефективність поточної фінансово-господарської діяльності може бути оцінена тривалістю операційного циклу, що залежить від оборотності засобів у різних видах активів. За інших рівних умов прискорення оборотності свідчить про підвищення ефективності. Тому основними показниками цієї групи є показники ефективності використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів: продуктивності, фондовіддачі, коефіцієнти оборотності засобів у запасах і розрахунках.

3. Аналіз фінансової стійкості. За допомогою цієї методики оцінюється склад джерел фінансування та динаміка співвідношень між ними. Аналіз грунтується на тому, що джерела засобів розрізняються рівнем собівартості, ступенем доступності, рівнем надійності, ступенем ризику тощо.

4. Аналіз рентабельності. Показники цієї групи призначені для оцінки загальної ефективності вкладення коштів у дане підприємство. На відміну від показників, які розраховуються у другій групі, дані показники аналізують рентабельність капіталу в цілому. Основними серед них є рентабельність авансованого капіталу та рентабельність власного капіталу.

5. Аналіз положення й діяльності на ринку капіталів. У рамках цього аналізу виконуються просторово-часові зіставлення показників, що характеризують положення підприємства на ринку цінних паперів: дивідендний вихід, дохід на акцію, цінність акції тощо. Цей фрагмент аналізу виконується в основному в компаніях, що функціонують на ринках цінних паперів. Будь-яке підприємство, що має тимчасово вільні кошти і бажає вкласти їх у цінні папери, також орієнтується на показники даної групи.

15