Поняття права інтелектуальної власності

Регулюється ЦК. Складаэться з 12 глав і можна поділити на 4 групи: 1) загальне положення про право інтелектуальноі власності(поняття, види , обєкти, субєкти, строки, способи здійснення ); 2) авторське право і суміжні права; 3) патентне право(право примисловоі власності, (право на винахід раціоналізаторську пропозицію) 4) право на засоби індивідуалізаціі учасників цивільного обороту(комерційне найменування , торгівельна марка, географічне зазначення) Окремо знаходять своє регулювання ще 2 права : - право інтелектуальноі власності на наукове відкриття ; - право на комерційну таємницю; Регулювання відносин в сфері Інтелектуальної Власності здійснюється: Глава 15 ЦК- визначає нематеріальні блага до яких відносять результати інтелектуальноі і творчоі діяльності; Глава 75 присвячена розпорядженню правами інтелектуальної власності Глава 76 комерційна концесія (франчайзінг) Спеціальні закони: ЗУ про авторські і суміжні права  ЗУ про охорону прав на винаходи і корисні моделі 2000р ЗУ про охорону прав на промислові зразки 1993р ЗУ про охорону прав на знаки для товарів і послуг ЗУ про охорону прав на значення походження товарів 1999 ЗУ про охорону прав на сорти рослин  Департамент з питань І В Украіни Право на обєкти І В регулюються також договорами що укладається між особою яка володіє виключними правами та користувачами інтелектуального продукту(авторський договір, ліцензійний договір, комерційна концесія) В міжнародній сфері право І В регулюється: Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів 1896р Всесвітня конвенція про авторське право 1950р Парижська конвенція про охорону промисловоі власності 1883р Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків 1891р Угода ТРІПС-це угода про торгівельні аспекти права І В 1994 Поняття творчої діяльності ст318 ЦКУ визначає право особи на результат інтелектуальної діяльності  Інтелектуальна діяльність - це притаманна людині творча діяльність направлена на цілеспрямоване осмислення збагачення і пошук результатом якоі є щось якісно нове що відрізняється неповторністю оригінальністю і суспільною унікальністю За своєю цілеспрямованістю творчу діяльність поділяють: 1) духовна - належать результати художньоі творчості (літературна, мистецька, виконавча майстерність артистів , звукозапис, телебачення) 2) науково-технічна - охоплює промисловий зразок раціоналізаторську пропозицію, корисна модель, винахід. Окремим видом такоі діяльності є діяльність направлена на створення засобів індивідуалізаціі учасників цивільного обороту (торгівельна марка) Право І В в обєктивному значенні- це сукупність цивільно-правових норм що регулюють суспільні відносини в сфері створення і використання результатів інтелектуальноі діяльнсті П І В у субєктивному - це особисті немайнові та майнові права що відповідно до закону належать творцеві або іншому субєкту права І В  Правова природа (сутність) права І В характеризується 2 підходами: 1) пропрієтарний підхід- грунтується на тезі що зміст права інтелектуальної власності визначається так само як і право власності, тобто субєктивне право І В має у своїй структурі право володіння користування і розпорядження результатом інтелектуальної діяльності  Має ряд особливостей: - нематеріальний об’єкт  - обмеженість строків дії - спеціальні способи набуття , оформлення і захист При цьому виначається що виключне право не є особливом видом права , виключність це характерна риса як права власності так і права І В  2) інший підхід існує у вигляді теорій виключних прав - творцю належить не право власності а особливі виключні права на використання. Виключне право - субєктивне право яке усуває всіх інших осіб від використання результату інтел діяльності В ЦК знайшла відображення пропрієтарна концепція за якою законодавець прирівняв право І В до права власності на речі і закріпив його як один із видів абсолютних прав В ЦК право І В закріплено окремо що дозволяє характеризувати його особливості існування змісту та захисту . Співвіднощення права власності і права І В - ці поняття не залежать один від одного право І В є правом на нематеріальний обєкт яким є результат творчоі діяльності , цей результат може сприйматися іншими людьми лише за умови якщо він буде обєктивно втілений в матеріальну форму (книга) право на зміст книги належить творцю , а право на кожен тиражований екземпляр належить окремому власнику Особливість обєктів право І В полягає у можливості іх тиражування, кожен обєкт може багаторазово використовуватися будучи втіленим у різні матеріальні форми.  Таким чином субєкт права І В завжди буде один - творець, а субєктів права на матеріальний носій права І В може бути стільки скільки існує матеріальних носіів на результат. Субєкт права інтелектуальноі власності може продати свої права а цей обєкт будь-якій особі , і ця особа буде вважатися правонаступником, але все рівно право власності на матеріальнйи носій залишається за особою яка придбала той чи інший результат інтел діяльності.

Таким чином субєкту права І В належить право на нематеріалний обєкт , а субєкту права на матеріальний носій належить право власності на річ.