- •Поняття та співвідношення публічного та приватного права
- •Цивільне право як приватне право, місце цивільного права в системі галузей права
- •Предмет цивільно-правового регулювання
- •Майнові відносини, які регулюються цивільним правом
- •Особисті немайнові права, які регулюються цивільним правом
- •Цивільно-правовий метод регулювання суспільних відносин
- •Функції цивільного права
- •Основні принципи цивільного права
- •Визначення цивільного права, відмежування цивільного права від інших галузей права
- •Система цивільного права як галузі права
- •Поняття цивільного законодавства
- •Система цивільного законодавства
- •Роль звичаїв ділового обороту в регулюванні цивільних правовідносин
- •Кодифікація та інші форми систематизації цивільного законодавства
- •Дія цивільного законодавства у часі, у просторі та по колу осіб
- •Застосовування цивільного законодавства по аналогії
- •Тлумачення цивільно-правових норм
- •Поняття і предмет науки цивільного права
- •Функції та завдання науки цивільного права
- •Взаємодія науки цивільного права з іншими галузями юридичної науки і суспільних наук
- •Поняття цивільних правовідносин
- •Елементи та структурні особливості цивільних правовідносин
- •Зміст цивільних правовідносин
- •Поняття, зміст та види суб’єктивних цивільних прав, зміст та види суб’єктивних обов’язків
- •Склад учасників (суб’єктів) цивільних правовідносин
- •Поняття цивільної правоздатності і дієздатності
- •Об’єкти цивільних правовідносин
- •Класифікація (види) цивільних правовідносин
- •Підстави виникнення і припинення цивільних правовідносин
- •Фізична особа (громадяни) як індивідуальний суб’єкт цивільного права
- •Правоздатність фізичних осіб (виникнення та припинення, зміст, рівність та невід’ємність, співвідношення правоздатності та суб’єктивного права)
- •Дієздатність фізичних осіб, її види. Повна цивільна дієздатність фізичних осіб
- •Обсяг дієздатності малолітніх віком до 14 років
- •Обсяг дієздатності неповнолітніх віком від 14 до 18 років
- •Випадки набуття повної цивільної дієздатності неповнолітніми при досягненні ними 16 років
- •Обмеження дієздатності громадян
- •Визнання громадянина недієздатним
- •Місце проживання фізичної особи та його юридичне значення
- •Порядок, умови та правові наслідки визнання особи безвісно відсутньою та оголошення померлою
- •Поняття та ознаки юридичної особи
- •Поняття і види правосуб’єктності юридичних осіб
- •Органи юридичних осіб, індивідуалізація юридичних осіб
- •Порядок і способи утворення юридичних осіб. Установчі документи юридичної особи
- •Ліквідація, банкрутство, реорганізація юридичної особи
- •Види юридичних осіб
- •Господарські товариства як юридичні особи
- •Об’єднання громадян, профспілкової організації, благодійні та релігійні організації
- •Підприємства, установи, кооперативи
- •Держава та публічно – правові утворення як суб’єкти цивільних правовідносин
- •Об’єкти цивільних правовідносин: поняття і види
- •Речі як об’єкти цивільних правовідносин
- •Поняття речей та їх ознаки
- •Класифікація речей та її правове значення
- •Гроші та валютні цінності як об’єкти цивільних правовідносин
- •Цінні папери як об’єкти цивільних правовідносин
- •Послуги та інші дії, результати творчої діяльності, інформація як об’єкти цивільних правовідносин
- •Особисті немайнові блага як об’єкти цивільних правовідносин
- •Поняття і види правочинів
- •Умови дійсності правочинів
- •Зміст правочину, єдність волі та волевиявлення у правочині
- •Форма правочину
- •Недійсність правочину та її види
- •Нікчемні та оспорюванні правочини
- •Недійсність частини правочину
- •Правові наслідки недійсності правочину
- •Визнання правочину недійсним та неукладеним
- •Момент, з якого правочину вважається недійсним
- •Поняття представництва, сфера його застосування
- •Види представництва
- •Учасники правовідносин з представництва. Повноваження представника
- •Наслідки укладення правочину особою, не уповноваженою на це, або з перевищенням повноважень
- •Довіреність. Форма і строк довіреності
- •Передоручення, припинення довіреності і наслідки припинення довіреності
- •Поняття строків в цивільному праві, види строків
- •Порядок обчислення строків
- •Поняття і значення строку позовної давності
- •Види строків позовної давності
- •Вимоги на які позовна давність не поширюється
- •Початок перебігу строку позовної давності, зупинення, перерва і поновлення строків позовної давності
- •Наслідки закінчення строків позовної давності
- •Поняття здійснення суб’єктивного цивільного права і виконання цивільного обов’язку
- •Способи здійснення цивільних прав та виконання цивільних обов’язків, принципи та гарантії, межі здійснення
- •Зловживання правом, здійснення цивільного права всупереч з його призначенням
- •Поняття і зміст суб’єктивного права на захист цивільних прав
- •Способи захисту цивільних прав
- •Система державних органів, які здійснюють захист цивільних прав, самозахист цивільних прав
- •Поняття та ознаки особистих немайнових прав, не пов’язаних з майновими
- •Поняття та ознаки особистих немайнових прав (об’єкти, суб’єктний склад, абсолютність)
- •Підстави виникнення особистих немайнових прав, критерії класифікації
- •Система особистих немайнових прав в Цивільному Кодексі України
- •Захист особистих немайнових прав
- •Поняття та види особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи
- •Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи
- •Речові права в системі цивільних прав. Ознаки речових прав
- •Власність і право власності: співвідношення
- •Власність як економічна категорія
- •Зміст права власності
- •Право власності в об’єктивному і суб’єктивному значенні
- •Форми і види права власності за законодавством України. Право власності українського народу
- •Підстави виникнення права власності та їх класифікація
- •Момент виникнення права власності у набувача майна за договором
- •Ризик випадкової загибелі або псування речі
- •Припинення права власності
- •Глава 25 цк України регламентує припинення права власності.
- •Право приватної власності фізичних осіб
- •Право власності юридичних осіб
- •Право спільної власності
- •Право спільної часткової власності
- •Право переважної купівлі частки в спільній власності
- •Право спільної сумісної власності
- •Загальні положення про речові права, види речових прав
- •Право володіння, поняття та види сервітутів, їх припинення
- •Емфітевзис і суперфіцій
- •Цивільно-правові способи захисту права власності
- •Віндикаційний позов
- •Негаторний позов
- •Позов про визнання права власності і позов про виключення майна з акту опису
- •Поняття права інтелектуальної власності
- •Об’єкти права інтелектуальної власності
- •Суб’єкти права інтелектуальної власності
- •Особисті немайнові права інтелектуальної власності
- •Майнові права інтелектуальної власності
- •Захист права інтелектуальної власності судом
- •Поняття авторського права і суміжних прав
- •Право інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок
- •Право інтелектуальної власності на відкриття, комерційне (фірмове) найменування, торгівельну марку та інші нетрадиційні об’єкти права інтелектуальної власності
-
Особисті немайнові блага як об’єкти цивільних правовідносин
-
Стаття 201 ЦК 1. Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством. 2. Відповідно до Конституції України життя і здоров'я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.
-
Під особистими немайновими благами розуміються блага, які а) нерозривно пов'язані з особою (фізичною або юридичною), тобто не можуть бути відокремлені від особи - їх носія б) позбавлені майнового змісту Відповідно особистими немайновими благами є: здоров'я, життя, честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості. Перелік особистих немайнових благ, закріплений у ч.1 ст.201 не є вичерпним. До інших благ, які охороняються цивільним законодавством, можна віднести недоторканість особистого та сімейного життя, таємницю листування, телефонних розмов, вільний вибір місця проживання, свободу пересування, свободу віросповідання тощо. Особисті немайнові блага охороняються цивільним законодавством. ЦК України містить ряд положень, спрямованих на відновлення порушених особистих немайнових прав фізичної або юридичної особи, а також на відшкодування шкоди, завданої порушенням таких прав (статті 15 - 23; 269 - 315; 1166 - 1211 ЦК тощо). За Конституцією України (ст. 3) життя і здоров'я людини, її честь і гідність, недоторканість, безпека визнаються найвищою соціальною цінністю (ч. 2 ст.201). Вищезазначені блага пов'язані із самим фактом існування людини та не можуть бути обмежені чи відібрані державою в будь-якому випадку, навіть в разі введення надзвичайного стану. Державна політика в країні повинна бути спрямована на забезпечення гарантій прав і свобод людини. Це є головним обов'язком держави (ст. 3 Конституції України).
-
Поняття і види правочинів
-
Правочини — це вольові і правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
-
Стаття 202 ЦК 1. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. 2. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). 3. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. 4. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. 5. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
-
ЦК (ст. 206) допускає різні форми зовнішнього вияву волі (волевиявлення): словами (усно), письмовим актом, поведінкою особи. В останньому випадку йдеться про конклюдентні дії, тобто дії, у яких втілюється воля особи укласти правочин. Мовчання визначається виявом волі укласти правочин у випадках, передбачених законом або договором. ЦК (ст. 783) виходить з того, що у разі продовження користування річчю після закінчення строку договору найму за відсутності заперечень з боку наймодавця протягом одного місяця договір вважається поновленим на строк, який був раніше визначений сторонами. Тут юридичного значення набуває факт відсутності заперечення, тобто мовчання з боку наймодавця.
-
Правочини, що їх щоденно вчиняють юридичні особи і громадяни, досить різні, а тому вимагають певної класифікації, передбаченої законодавством.
-
Правочини бувають одно-, дво- або багатосторонніми. Якщо для виникнення правочину достатньо волевиявлення однієї сторони, він є одностороннім. Наприклад, розпорядження своїм майном не випадок смерті (заповіт) є одностороннім правочином, бо для його складання і оформлення необхідно волевиявлення тільки заповідача. До односторонніх правочинів належать також прийняття і відмова від спадщини.
-
Якщо для виникнення правочину необхідні зустрічні волевиявлення, то це двостороння угода. Вона називається договором. Наприклад, волевиявлення однієї сторони (покупця) купити майно і зустрічне (тобто протилежне за змістом) волевиявлення іншої сторони (продавця) продати майно є двостороннім правочином купівлі-продажу або договором купівлі-продажу. Для виникнення багатостороннього правочину необхідно волевиявлення трьох і більше сторін. Вони можуть бути як зустрічними (наприклад, при три-, чотиристоронньому обміні жилих приміщень), так і спрямованими до однієї мети (наприклад, у договорі про сумісну діяльність три сторони або більше спільно діють для досягнення спільної господарської мети).
-
Залежно від способу укладання правочини поділяються на консенсуальні і реальні. Консенсуальні правочини вважаються укладеними з моменту досягнення згоди сторін за всіма істотними умовами. Більшість правочинів є консенсуальними. Для укладення реального правочину (від лат. res — річ) поряд зі згодою сторін, необхідне вчинення фактичних дій (наприклад, передача майна). До реальних правочинів належать договори позики, перевезення, дарування.
-
Дія, яка повинна бути вчинена на підставі правочину має свою мету. Під метою у правовому значенні слід розуміти відповідний правовий ефект, якого намагаються досягти сторони в правочині шляхом вчинення дій.
-
За особливостями мети правочини поділяються на платні і безплатні, казуальні і абстрактні. У платному правочині дії однієї сторони відповідає обов'язок іншої сторони вчинити зустрічну дію. У договорі купівлі-продажу продавець передає майно у власність покупця, а останній зобов'язаний прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. Двосторонні правочини, за певним винятком, є платними. У безплатному правочині сторона зобов'язана вчинити дії, а інша має право вимагати виконання цих дій без вчинення зустрічних власних дій. Односторонні правочини є безплатними. З двосторонніх правочинів до безплатних належать договори дарування, безплатного користування майном.
-
Деякі двосторонні правочини залежно від розсуду сторін можуть бути як платними, так і безплатними (наприклад, договори доручення, зберігання). Юридичні особи, як правило, укладають платні правочини, що пояснюється їхніми комерційними інтересами, які вимагають покриття видатків прибутками від економічної діяльності.
-
Правочини, дійсність яких залежить від їхньої мети, називаються каузальними. Якщо, наприклад, у борговій розписці не визначено мету, тобто немає пояснення, чому Н. видав розписку М., то вона повинна бути визнана недійсною. Переважна більшість правочинів є казуальною, оскільки правочини між юридичними особами завжди мають на меті досягнення певного правового результату. Фізичні особи за допомогою правочинів задовольняють свої потреби і тому у таких правочинах також визначається мета їх укладення.
-
У деяких випадках законодавець допускає правочини, на дійсність яких не впливає мета, а тому навіть за її відсутності такі правочини мають належну юридичну силу. Вони називаються абстрактними. До абстрактних правочинів, зокрема, належить вексель.