Поняття і значення строку позовної давності

Позовна давність – це строк, в межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права/інтересу. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом незалежно від спливу строку позовної давності. Підставою для відмови є лише заява сторони у спорі про застосування строків позовної давності.

Позовну давність відрізняти від присічних, гарантійних, оперативного захисту і претензійних. Присічні строки – коли не здійснюються цивільні права і не виконуються обов’язки, що призводять до їх припинення. Гарантійні строки – при виявлені в товару або послуги відступів від умов договору, що стосується якості, кредитор має право-заміни товару, відшкодування збитків, безоплатне усунення недоліків, відповідне зменшення винагороди. Строки оперативного захисту передбачають захист порушеного права особисто одностороннім діяння уповноваженою особою без звернення до суду чи іншого компетентного органу (договір підряду). Так, при порушенні зобов´язань контрагентом потерпіла сто­рона може відповідно на це відреагувати: скасувати знижки, що надавалися; відмовитися від оплати неякісної продукції, яку постачальник постачає; відмовитися від поставки продукції, строк поставки якої прострочений, і нарешті, в односторонньому порядку розірвати договір. Але застосування заходів оперативного впливу має бути пов´язане з необхідністю дотримання сторонами певного порядку й строків, що встановлюються законом або договором. Претензійні строки протягом яких відповідач має добровільно задовільнити вимоги уповноваженої особи.

Види строків позовної давності

У цивільному праві застосовуються два види строків позовної давності: а) загальні; б) спеціальні.

Загальні строки позовної давності поширюються на всі цивільні правовідносини, за винятком тих, щодо яких законом встановлений інший строк або які взагалі виведені з-під дії строків позовної давності. Загальний строк позовної давності встановлений у три роки.

Спеціальні строки позовної давності встановлені для окремих вимог, визначених законом, і ці строки порівняно із загальними можуть бути або скороченими, або подовженими.

Скорочені строки позовної давності тривалістю в один рік застосовуються зокрема до вимог: - про стягнення неустойки, штрафу, пені; - пов'язаних з недоліками проданого товару; - про розірвання договору дарування; - про спростування недостовірної інформації в засобах масової інформації;

Подовжені строки. Позовна давність у п'ять років застосовується до вимог про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або обману.

Позовна давність у десять років застосовується до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину. За домовленістю сторін строк позовної давності може бути збільшений. У разі порушення цивільного права/інтересу неповнолітньої особи, позовна давність починається з досягнення цією особою повноліття. За зобов’язанням строк виконання яких не настав, позовна давність починається від дня коли у кредитора починається право вимоги.