Право спільної власності

Право спільноі власності - є право 2ох і більше осіб за спільною згодою здійснювати тріаду повноважень (володіти користуватись розпоряджатись) майном як єдиним цілим.

Право спільноі власності характеризується 2 ознаками:

1) єдність обєкту-наявність 1го обєкта полягає в тому що просте майно (окрема річ, майнове право) або складне майно (сукупність речей майнових прав) перебувають у певній єдності і незалежно від кількості цього майна утворюють один обєкт. 1218 ст ЦК сукупність обєктів що входить до складу спадкового майна

2) множинність субєктів- співвласниками можуть бути будь які субєкти цивільного права визначені ст2 ЦК . В даному випадку всім субєктам права спільноі власності властива самостійність і спільність здійснення такого права. Таким чином кожен з субєктів є самостійним за своім змістом і разом з тим всі вони забовязані діяти спільно. Приклад (при продажу майна здачі в оренду даруванні тощо що є у спільній власності необхідна згода всіх співвласників . За цією ознакою право спільноі власності відрізняється від права власності юридичних осіб.

Правовідносини що виникають з приводу спільного майна мають складну структуру , вони включають в себе 2 різновиди:

1) це відносні правовідносини,які виникають між співвласниками склад яких є чітко вираженим . Коженіз співвласників щодо спільного майна забовязаний діяти розумно виважено та. Порушувати інтереси інших співвласників. Разом з тим співвласник має право вимагати такоі поведінки у інших співвласників;

2) абсолютні правовідносини складаються між співвласниками майна та всіма 3ми особами , вони моделюються за загальним типом відносин права власності згідно з яким кожному із співвласників протистоіть необмежене коло забовязаних субєктів.

Право спільноі власності :

В обєктивному розумінні- це сукупність правових норм що регулюють відносини з приводу володіння користування й розпорядження спільним майном

В субєктивному розумінні - це сукупність повноважень тріади співвласників щодо спільного майна.

Право спільноі власності не утворює окремого різновиду права власності. Характер права на майно у спільній власності визначається юридичною особистістю кожного із співвласників.

Не має також самостійного юридичного значенні змішана форма власності, коли майно належить на праві спільноі власності різним за правовим статусом субєктам, в даному разі ніякі форми власності не змушуються, оскільки кожна особа має право на спільне майно залежно від іі правового статусу.

Підстави виникнення спільної власності ст 355ЦК:

- спадкування декількома спадкоємцями ;

- набуття майна подружжям;

- обєднання майна на підставі договору про спільну діяльність;

- приватизація нерухомості в держ житловому фонді ;

Виділяють: а)спільну часткову власність(Право спільноі частковоі власності обовязково має визначені частки кожного із співвласників)

і б)спільну сумісну власність.( при спільній сумісній власності частки кожного із співвласників попередньо не виділені).

Спільна сумісна власність може виникати лише з підстав чітко встановлених законом або на підставі договору.

Кожен із співвласників за своім бажанням припинити відносини спільноі власності шляхом виділу частки із спільного майна , розмір цих часток при спільній сумісній власності може бути неоднаковий та залежить від наступних умов : трудовий внесок членів селянського фермерського господарства , перебування дітей з одним з подружжя у випадку поділу іх майна.

Спільна власність за участю фізичних осіб може бути як спільною частковою та і спільною сумісною , а за участю юр осіб та пуб утворень лише частковоі .