Поняття строків в цивільному праві, види строків

Строки – певний період у часі зі спливом якого пов’язана дія чи подія, що має неминуче настати. Терміни – певний момент у часі, з настанням якого пов’язана дія чи подія, що має неминуче настати. Найчастіше строки відносять до подій, маючи об’єктивний характер у часі. Водночас, не виникає сумніву, що строки, встановлені учасниками цивільних правовідносин, мають вольовий характер. Як результат цих вольових і усвідомлених дій, строки несуть відбиток суб’єктивного права і після їх встановлення вони існують об’єктивно. Отже строки не належать ні до дій, ні до подій, не займають самостійного значення в системі юридичних фактів. Як форма часу строки властиві і першій, і другій формам юридичних фактів. Нотаріальна форма довіреності вимагається в таких випадках: 1) якщо правочин, який має вчинити повірений, вимагає нотаріальної форми. При цьому якщо повірений уповноважений на вчинення кількох правочинів, з яких тільки один має бути посвідчений нотаріально, довіреність також має бути вчинена у нотаріальній формі; 2) якщо довіреність видана в порядку передоручення, крім випадків посвідчення довіреності на одержання заробітної плати, стипендії, пенсії, аліментів, інших платежів та поштової кореспонденції посадовими особами організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні, або за місцем його проживання.

За підставами або джерелами встановлення: 1. встановленні законом 2. встановленні договором, правочином 3. встановленні адміністративним актом 4. встановленні рішенням суду

За ступенем самостійності учасників цивільних правовідносин 1. імперативні, що не підлягають зміні за угодою сторін (наприклад, не допускається скорочення позовної давності) 2. диспозитивні, що визначаються за угодою сторін (наприклад, строки в орендних відносинах).

За розподілом прав/обов'язків на окремі періоди: 1. загальні 2. окремі

Залежно від поділу правовідносин 1. регулятивні (строки здійснення суб'єктивних прав/ виконання обов'язків) 2. охоронні (гарантійні, оперативного захисту, строки позовної давності, претензійні, процесуальні)

У навчальній літературі наводяться також інші підстави для класифікації строків (визначені і невизначені, загальні і спеціальні, початкові, проміжні та кінцеві, максимальні й мінімальні).

Порядок обчислення строків

Відповідно до ст. 252 ЦК строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Існує кілька способів визначення строку: -як строк, так і термін, початок може бути призначеним вказівкою на календарну дату або подію, яка має неминуче настати. -строк виконання зобов’язання може визначатися моментом витребування кредитора -перебіг строку за наступного дня після відповідної календарної дати, події з якою пов’язаний його початок -якщо останній день строку випадає на вихідний, неробочий – днем закінчення вважається перший робочий день -якщо строк закінчення встановлений окремим днем, то останнім моментом у часі, яким його можна здійснити – о 24 годині останнього дня.