1.3. Види страхових послуг

Страхування — це вид цивільно-правових відносин із захисту май­нових інтересів громадян і юридичних осіб у випадку настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинного законодавства, за рахунок грошових фондів, сформованих шляхом сплати громадянами і юридичними особами страхових пла­тежів (страхових внесків, страхових премій), та доходів від розміщення коштів цих фондів.

У сучасному суспільстві високих темпів набирає актуальність страху­вання. Якщо ще порівняно недавно більшість людей не знала про стра­хування практично нічого або зовсім мало, то тепер не можна не звертати увагу на зміни, пов'язані зі страхуванням, яке є невід'ємним атрибутом розвинутого суспільства. Існує думка, що чим краще розвинена інфраст­руктура і законодавство страхування в країні, тим ближче це суспільство до цивілізованого і тим краще захищаються права його громадян.

В Україні існують дві форми страхування: добровільне й обов'язкове. Добровільне страхування здійснюється згідно зі статтею 6 Закону «Про страхування» і містить 22 види добровільного страхування.

Обов'язкове страхування здійснюється у відповідності до статті 7 цього Закону.

Новою редакцією Закону істотно змінений перелік видів обов'язко­вого страхування. З його переліку виключено майже всі види держав­ного страхування,

Перелік видів обов'язкового страхування тепер доповнений новими видами, зазначеними в пунктах 8, 10, 19 — 31 нової редакції Закону. Крім того, деякою мірою змінилися умови обов'язкового страхування.

Видами добровільного страхування можуть бути:

1) страхування життя;

2) страхування від нещасних випадків;

3) медичне страхування (безперервне страхування здоров'я);

4) страхування здоров'я на випадок хвороби;

5) страхування залізничного транспорту;

6) страхування наземного транспорту (крім залізничного);

7) страхування повітряного транспорту;

8) страхування водного транспорту (морського внутрішнього й інших видів водного транспорту);

9) страхування вантажів і багажу (вантажобагажу);

10) страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ;

11) страхування майна (іншого, ніж передбачений пунктами 5—9 цієї статті);

12) страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

13) страхування відповідальності власників повітряного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

14) страхування відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

15) страхування відповідальності перед третіми особами (інший, ніж передбачено пунктами 12—14 цієї статті);

16) страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичаль­ника за непогашення кредиту);

17) страхування інвестицій;

18) страхування фінансових ризиків;

19) страхування судових витрат;

20) страхування виданих гарантій (порук) і прийнятих гарантій;

21) страхування медичних витрат;

22) інші види добровільного страхування.

Види обов'язкового страхування

В Україні здійснюються такі види обов'язкового страхування:

1) медичне страхування;

2) особисте страхування медичних та фармацевтичних робітників (крім тих, що працюють у установах та організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок інфікування вірусом імуно­дефіциту людини при виконанні своїх службових обов'язків;

3) особисте страхування робітників відомчої (крім тих, що працю­ють в установах та організаціях, що фінансуються з Державного бюд­жету України) і сільської пожежної охорони та членів добровільних пожежних дружин (команд);

4) страхування спортсменів вищих категорій;

5) страхування життя та здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини;

6) особисте страхування від нещасних випадків на транспорті;

7) авіаційне страхування цивільної авіації;

8) страхування відповідальності морського перевізника і виконавця робіт, пов'язаних з обслуговуванням морського транспорту, щодо відшко­дування збитків, заподіяних пасажирам, багажу, пошті, вантажу, іншим користувачам морського транспорту, і третіх осіб;

9) страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів;

10) страхування засобів водного транспорту;

11) страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторіч­них насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими ж підприємствами усіх форм власності;

12) страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за шкоду, що може бути заподіяна внаслідок ядерного інци­денту (порядок і умови цього страхування визначаються спеціальним І законом України);

13) страхування робітників (крім тих, що працюють у заклад ах та організаціях, які фінансуються з Державного бюджету України), що беруть участь у наданні психіатричної допомоги, у тому числі здійснюють догляд за особами, що страждають на психічні розлади;

14) страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, що може бути заподіяна пожежами й аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об'єкти й об'єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру;

15) страхування цивільної відповідальності інвестора, у тому числі за шкоду, заподіяну навколишньому середовищу, здоров'ю людей, за зго­дою про розподіл продукції, якщо інше не передбачене такою угодою;

16) страхування майнових ризиків за згодою про розподіл продукції у випадках, передбачених Законом України «Про угоди, про розподіл продукції»;

17) страхування фінансової відповідальності, життя та здоров'я тим­часового адміністратора та ліквідатора фінансової установи;

18) страхування майнових ризиків при промисловій розробці родо­вищ нафти і газу у випадках, передбачених Законом України «Про на­фту і газ»;

19) страхування медичних та інших робітників державних і комуналь­них установ охорони здоров'я і державних наукових установ (крім тих, що працюють в установах і організаціях, які фінансуються з Державно­го бюджету України) на випадок захворювання на інфекційні хвороби, пов'язаного з виконанням своїх фахових обов'язків в умовах підвище­ного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб;

20) страхування відповідальності експортера й особи, що відпові­дає за утилізацію (видалення) небезпечних відходів, щодо відшкоду­вання шкоди, яка може бути завдана здоров'ю людини, власності і навколишньому природному середовищу при трансграничному пере­везенню й утилізації (видаленні) небезпечних відходів;

21) страхування персоналу ядерних установок, джерела іонізуючо­го випромінювання, а також державних інспекторів із нагляду за ядер­ною і радіаційною безпекою безпосередньо на ядерних установках від ризику негативного впливу іонізуючого випромінювання на їх здоров'я за рахунок засобів ліцензіатів;

22) страхування об'єктів космічної діяльності (наземна інфраструкту­ра), перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України за пред­ставленням Національного космічного агентства України;

23) страхування цивільної відповідальності суб'єктів космічної діяльності;

24) страхування об'єктів космічної діяльності (космічна інфраструкту­ра), що є власністю України, щодо ризиків, пов'язаних із підготуванням до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її в космічному просторі;

25) страхування відповідальності щодо ризиків, пов'язаних із підго­туванням до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експ­луатацією її в космічному просторі;

26) страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпеч­них вантажів на випадок появи негативних наслідків під час перевезен­ня небезпечних вантажів;

27) страхування професійної відповідальності осіб, діяльність яких може заподіяти шкоду третім особам, за переліком, установленим Ка­бінетом Міністрів України;

28) страхування відповідальності власників собак (за переліком порід, визначених Кабінетом Міністрів України) щодо шкоди, якої може бути завдано третім особам;

29) страхування цивільної відповідальності громадян України, що ма­ють у власності або іншому законному володінні зброю, за шкоду, що може бути заподіяна третій особі або його майну внаслідок володіння, зберігання або використання цієї зброї;

30) страхування тварин на випадок загибелі, знищення, змушеного забою, від хвороб, стихійних лиха нещасних випадків у випадках і відпо­відно до переліку тварин, установленими Кабінетом Міністрів України;

31) страхування відповідальності суб'єктів туристичної діяльності за шкоду, заподіяну життю або здоров'ю туриста або його майна;

32) страхування відповідальності морського судновласника;

33) страхування ліній електропередач і перетворюючого оснащення передавачів електроенергії від ушкодження внаслідок впливу сти­хій них лих або техногенних катастроф і від протиправних дій третіх осіб.

Таким чином, до нетрадиційних видів страхування належать види страхування, що не перераховані вище.

Для здійснення обов'язкового страхування Кабінет Міністрів Украйни встановлює порядок і правила його здійсненням, форми типового договору, особливі умови ліцензування обов'язкового страхування, розміри страхових сум і максимальні розміри страхових тарифів або метан дику актуарних розрахунків,

Для того, щоб простежити закономірність введення нових видів обов’язкового страхування, можна провести аналіз деяких статей.

Страхування засобів водного транспорту

Страхування водних транспортних засобів базується переважно на тих же принципах, що й автомобільне страхування. За основу страхо­вої оцінки судна береться сума, встановлена страхувальником, що не повинна перевищувати його дійсної вартості.

До водних видів транспорту належать: різноманітні човни, яхти, катамарани та ін.

Договір страхування може бути укладений на основі однієї з пере­рахованих далі умов, що визначають розмір погашення збитків та розмір страхових платежів у залежності від розміру відповідальності, прийня­тої страхувальником:

— із відповідальністю за загибель та псування;

— із відповідальністю за повну загибель з урахуванням витрат порятунок;

— без відповідальності за збиток, крім випадків загибелі. Договір страхування укладається на окремий рейс або на пев­ний строк.

Страхування відповідальності морського перевізника При здійсненні морських перевезень судновласник бере на себе відповідальність за вантаж на борту судна, а також за вантаж, що завантажується (розвантажується) або готується до навантаження (розвантаження) відповідно до умов транспортування.

Правила Гааго-Вісби передбачають страхування у випадках пере­везення, яке регулюється:

— коносаментом або подібним йому товаророзпорядчим документом;

— перевезення здійснюється з країни (у країну), з якою укладено контракт;

— у контракті є застереження про межу відповідальності за одне судно.

Претензії до перевізника приймаються протягом року з дати закін­чення перевезення. Страхування відповідальності за вантаж суднов­ласники отримують у спеціальних товариствах взаємного страхування судновласників. Страхування відповідальності українських вантажоперевізників має великий потенціал та значення і є перспективним на­прямком вітчизняного страхування, внаслідок чого воно було визначене як стаття обов'язкових видів страхування.

Страхування цивільної відповідальності власників автотранс­портних засобів

Державтоінспекція, на яку покладено контроль дорожнього руху, не могла перевірити у водіїв наявність поліса, тому що таке право не було передбачене законами.

Така розбіжність між обов'язковістю, що декларується, і реальною ситуацією не могла тривати довго. Постанова Кабінету Міністрів України № 1276 змінила Правила дорожнього руху, передбачивши необхідність наявності в обов'язковому порядку у водіїв страхового поліса.

Страхування цивільної відповідальності передбачено для випадків, коли власник поліса визнається Державтоінспекцією винним у виникненні ДТП, і в такий спосіб відповідає за відшкодування збитку потерпілому на підставі Цивільного Кодексу України. У випадку виникнення відповідаль­ності власника поліса збиток, якого завдано іншому учаснику дорожнього руху або його автомобілю, відшкодовує страхова компанія.

Страхування автомобіля передбачено на випадок:

— його ушкодження або знищення внаслідок ДТП, стихійних лих, зіткнення з тваринами, падіння дерев, протиправних дій третіх осіб,

пожежі в автомобілі;

— його утрати внаслідок викрадення.

Збиток, нанесений власнику автомобіля внаслідок ушкодження або втрати, відшкодовує страхова компанія на основі договору страхуван­ня автомобіля. Якщо в наявності стільки поліс цивільної відповідаль­ності, то у випадку ДТП ремонт не буде проходити за рахунок страхової компанії—для цього необхідно укласти окремий договір страхування автомобіля.

За оцінкою ряду експертів, річний розмір збитків, що несуть в ДТП потерпілі громадяни, становить від 1 до 1,5 мільярда грн. У той же час страхові компанії можуть зібрати не більш 1 мільярда грн. страхових платежів, і лише за умови загального охоплення страхуванням усіх автомобілістів.

При розрахунку не був узятий до уваги досвід Латвії, де після вве­дення обов'язкового страхування цивільної відповідальності кількість ДТП зросла більше, ніж утроє. Така ситуація пов'язана з тим, що без наявності поліса значна частина водіїв домовлялася про відшкодуван­ня збитку без запрошення ДАІ на місце події. Тепер же оплачувати збит­ки самостійно ніхто не хоче, оскільки усе врегулювання збитку будуть виконувати страхові компанії.

Обов'язкове страхування цивільної відповідальності не є додатко­вим податком на власників автомобілів. Це досить дешева страхова послуга.