6.4. Страхування відповідальності товаровиробника за якість продукції.

Дуже серйозним підприємницьким ризиком є ризик заподіян­ня шкоди третім особам через споживання товарів і послуг, що їх виробляє дане підприємство. Міжнародними промисловими і тор­говельними контрактами наявність полісу страхування відпові­дальності товаровиробника розглядається як обов'язкова умова допуску даного товару на ринок більшості розвинутих країн світу. Але треба усвідомлювати, що для розвитку цього виду страхування всередині нашої країни повинні бути створені від­повідні умови.

Метою цього страхування є:

1) захист підприємства від фінансових втрат, пов'язаних з компенсацією шкоди, заподіяної споживачам його продукції в разі висування останніми претензій,

2) захист майнових інтересів постраждалих осіб, пов'язаних із шкодою через вживання ними неякісних товарів.

Отже, об'єктом страхування тут є відповідальність товарови­робника перед третьою особою (споживачем його продукції) за ушкодження, пов'язані із:

• заподіянням шкоди її життю і здоров'ю;

• пошкодженням її майна через товари, роботи, послуги, надані товаровиробником.

При укладенні договору страхування у ньому зазначаються ті види продукції, які можуть бути причиною заподіяння шкоди, а також тара, у якій зберігаються товари, маркировка і упаковка, оскільки і вони можуть бути причиною ушкоджень. Для визна­чення ступеня ризику усі товари поділяються на кілька груп (за ступенем зростання небезпеки).

Страхова сума визначається у вигляді ліміту відповідальності. Студент повинен з'ясувати, яким чином він може встановлюва­тися, що таке «сукупний ліміт відповідальності» і «окремі ліміти відповідальності».

Страховий тариф встановлюється залежно від розміру товаро­обігу підприємства-страхувальника (у вартісному або натураль­ному вираженні). Студент повинен запам'ятати, які фактори впливають на розмір страхового тарифу.

Договори страхування укладаються, як правило, на строк, що відповідає гарантійному строку на продукцію даного страховика.

Характерним для цього виду страхування є те, що шкода може проявитися не відразу після вживання споживачем певного това­ру, а через деякий термін. У зв'язку з цим заяви страхувальників на відшкодування збитків досить часто дуже «розтягнуті» у часі, що породжує проблеми створення відповідних страхових резер­вів, оцінки ризиків, розрахунку тарифів.

У деяких випадках відшкодування збитків не відбувається, на що студент повинен звернути увагу.

Крім виплат у зв'язку із шкодою, заподіяною третій особі, страховик понад ліміт відповідальності (страхову суму) може по­кривати й інші витрати, в чому треба розібратися під час само­стійної підготовки.

6.5. Страхування інших видів відповідальності підпри­ємства (відповідальності роботодавця; відповідаль­ності за забруднення довкілля).

Досить значного розповсюдження в західних країнах набули страхування відповідальності роботодавця та страхування відпо­відальності за забруднення довкілля.

Слід звернути увагу на те, що страхування відповідальності роботодавця в більшості зарубіжних країн є обов'язковим і допов­нює державну систему соціального страхування.

Страхувальником виступає роботодавець, який за законом по­винен укласти такий договір. Договір укладається, як правило, на рік, але може набути і безперервного характеру.

Об'єктом страхування є майнові інтереси роботодавця, пов'я­зані з відшкодуванням шкоди, заподіяної життю і здоров'ю його робітників в процесі виконання ними своїх службових обов'язків.

Страхова сума визначається у вигляді певного ліміту відпові­дальності. Треба розібратися, з чим найчастіше за все пов'язаний її розмір. Крім цього, треба розібратися у порядку розрахунку страхової премії.

В Україні страхування відповідальності роботодавців практич­но не проводиться. В певному смислі його заміною є обов'язкове страхування робітників ризикових професій народного господар­ства за рахунок коштів підприємств.

Розглядаючи страхування відповідальності за забруднення дов­кілля, треба усвідомити безпосередній зв'язок між розвитком І цього виду страхування і розвитком національного законодавства ^! певної країни в галузі охорони навколишнього середовища.

Страхування відповідальності за забруднення довкілля набуло широкого розповсюдження у розвинутих країнах Заходу, де ство­рені чіткі механізми притягнення до відповідальності підпри­ємств Ох власників) за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю і майну третіх осіб внаслідок забруднення навколишнього середовища через нещасні випадки, а також постійні або систематичні вики­ди шкідливих речовин.

Це страхування є дуже складним, оскільки вкрай важко точно оцінити ступінь ризику, ліміт відповідальності, підрахувати роз­мір реальних збитків. Тому до укладення договорів страхування відповідальності за забруднення довкілля страхові компанії під­ходять дуже обережно.

У нашій країні розвитку воно поки що не набуло.