9.1. Економічний зміст страхування кредиту

Кредитні операції з ранніх часів здійснювалися в умовах ризику непогашення кредиту. У кінці XIX століття в історії кредитного страхуван­ня відбулися зміни. У 1885 році в Англії було засновано страхову компанію «Океан», що спеціалізувалася на страхуванні товарних кре­дитів, використовуючи власну методику, яка потім перемістилася е Америку. Там був сформований англо-американський тип системи стра­хування кредитів. Однак паралельно в Німеччині було створено англо німецьку систему, що також використовується в кредитному страхуванні На початку XX століття кредитне страхування набуло нових рис покращилася експортна політика, полегшилося фінансування. Одна господарська криза 20-х рр. призвела до банкрутства багато страхових компаній, і вижили тільки ті, хто застосовував перестрахування. Цент страхування кредиту перемістився в Європу.

9.2. Характеристика основних форм страхування кредиту

При взаємодії між кредитором та його боржником кредит породжу різні економіко-правові ситуації: для боржника обов'язково повернути борг, для кредитора право вимагати позичену суму в попередньо погодженому обсязі й у зазначений термін.

Основний ризик кредитної операції матеріально виявляється поза п гашенням боргу, а в юридичному аспекті — в невиконанні зобов'язань.

Суть страхування кредитних ризиків полягає в зменшенні або усу­ненні кредитного ризику Об'єкти страхування.

1. Комерційні кредити.

2. Товарні кредити.

3. Довгострокові інвестиції.

4. Банківські позички постачальникові або покупцеві.

5. Застава при кредитуванні.

Специфічні особливості має страхування експортних кредитів, що охоплює валютні ризики, вихід експортера на новий ринок та страхування від інфляції.

Страхування кредитних ризиків захищає інтереси кредитора на випадок неплатоспроможності боржника або несплати боргу з інших причин.

Страхування ризику непогашення кредитів {страховиком виступає страхова компанія, що має ліцензію на здійснення такого виду діяльності; страхувальник— банк) і страхування відповідальності позичальників за непогашення кредитів (страховик — страхова компанія; страхуваль­ник — підприємства, установи, організації) почали проводити з 1990 року.

Страхова сума встановлювалася пропорційно визначеному в дого­ворі страхування відсоткові відповідальності страховика, виходячи з усієї суми заборгованості, включаючи відсотки за користування кредитом.

Тарифна ставка залежить від ряду факторів.

1. Сума кредиту та величина процентної ставки.

2. Термін користування кредитом.

3. Застава як вид забезпечення.

4. Рівень ризику

Відповідно до висновку експерта з визначення ступеня ризику мож­ливо застосування знижених або підвищених коефіцієнтів.

Страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодуван­ня, якщо страхувальник:

1. Повідомив недостовірні відомості про обставини, що мають істот­не значення для визначення страхового ризику

2. Не виконав обов'язків, покладених на нього умовами страхування.