5.5. Концептуальні засади розвитку медичного страхування в Україні

Для оцінки сучасного стану охорони здоров'я в Україні та визначен­ня тенденцій розвитку медичного страхування необхідно проаналізу­вати рівень видатків Державного бюджету України на охорону здоров'я.

Витрати Держбюджету на охорону здоров'я в Україні наведено в табл. 5.1.

Таблиця 5.1 - Витрати Держбюджету України на охорону здоров'я

Показник	Значення показників за роками, млн.грн					Темп зміни 2002-1995
	1993	1995	1997	1999	2002
Втрати Держбюджету, зокрема	572	28526	27411	22755	49573	1,73
На охорону здоров'я	10,5	567	657	346	516	0,91
Питома вага у витратах бюджету, %	1,8	2,0	2,4	1,5	1,04	0,52

Як видно з табл. 5.1, витрати на охорону здоров'я зменшуються, що негативно впливає на розвиток медицини. Враховуючи, що за ос­танні майже 10 років існуюча система фінансування виявилась неефек­тивною, потрібні інші підходи до охорони здоров'я.

Найбільш поширеним є перехід, як в Росії, на систему обов'язково­го медичного страхування.

Ще у 1992 році було висунуто одну задачу розробки програми «Здо­ров'я», яку у Львівській області очолив Богдан Трач. Консультативну аналітичну допомогу в розробці концепції надало інноваційне товари­ство «Стяг Орлика», яке на добровільних засадах об'єднує соціологів, фінансистів, економістів та представників інших спеціальностей.

За основу концепції національної страхової медицини України по­кладено досвід Східної Німеччини. У районах з населенням 7— 8 тис. чоловік було створено центри надання комплексу послуг з розгалуже­ною мережею магазинів, банків, в тому числі й лікувальних закладів. Для отримання основного набору медичних послуг немає необхідності з одного району їхати в інший: вони надаються на місці. Основною лан­кою медичного обслуговування стала домашня медицина, максималь­но наближена до населення.

Структура закладів національної системи здоров'я повинна бути така, що «хворий іде» за медичною допомогою за оптимальним шля­хом: кабінет загальної лікувальної практики, лікувальна амбулаторія, яка забезпечує спеціалізовану кваліфікаційну допомогу першого рівня (педіатрія, терапія, хірургія тощо), реґіональні консультаційна пол­іклініка та лікарня, обласні консультаційна поліклініка та лікарня. Тому в практичній низці національної системи здоров'я пріоритетною має бути домашня й амбулаторна поліклінічна медичні служби. І лікар ма­теріально зацікавлений надати допомогу здоровому, тому що на на­ступних етапах пацієнт буде проходити лікування вже за його рахунок.

Авторами концепції було запропоновано створення страхових со­ціальних медичних фондів, щоб оптимізувати адміністративну надбу­дову у системі національної медицини.

На основі аналізу вітчизняного та закордонного досвіду страхової діяль­ності здійснюються маркетингові дослідження кон'юнктури ринку страхо­вих послуг, що дає можливість визначити перспективні напрями та тенденції їхнього розвитку й розвитку страхового сервісу в Україні в цілому.

Медичне страхування е одним з найважливіших видів соціального за­хисту людини. У розвинутих країнах Західної Європи, Америки, Австралії, Японії та деяких інших країнах організаційний механізм медичного страху­вання сформований, діє десятки років, є переважною формою організації медичної допомоги населенню. У багатьох країнах світу медичне страху­вання є обов'язковим, особливо воно притаманне для країн з високим сту­пенем розвитку соціальної економіки, таких, як Швеція, Бельгія, Німеччина.

Існуюча система охорони здоров'я в Україні в умовах кризових явищ в економіці, хронічного дефіциту бюджету не може надати безкоштовну медичну допомогу населенню. Але в системі охорони здоров'я України передбачено впровадження важливого та нового напрямку її функціону­вання — добровільного та обов'язкового медичного страхування, яке гарантує громадянам їхнє конституційне право на отримання медичної допомоги та фінансування профілактичних процедур.