150

Міністерство освіти і науки, молоді і спорту України

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Кафедра: міжнародної економіки

ЄВРОПЕЙСЬКА ІНТЕГРАЦІЯ

Конспект лекцій

для студентів денної і заочної форм навчання

напрям підготовки 030503 «Міжнародна економіка»

галузь знань 0305 «Економіка і підприємництво»

Лектор: Білозубенко В.С.

Донецьк – 2011

ЗМІСТ

Змістовний модуль і. Основні чинники та інститути єс. Сутність спільних політик єс

Тема 1. Витоки європейської інтеграції. Основи та структура ЄС 3

Тема 2. Наднаціональна система ЄС: структура та принципи функціонування 18

Тема 3. Сутність спільних політик ЄС 28

Тема 4. Горизонтальні політики ЄС 55

Тема 5. Спільні політики ЄС у різних секторах економіки 65

Змістовний модуль ІІ.

Промислова та сільськогосподарська політика ЄС як базові горизонтальні політики

Тема 6. Промислова політика ЄС 88

Тема 7. Сільськогосподарська політика ЄС 108

Змістовний модуль ІІІ.

Стратегія розвитку зовнішніх відносин ЄС

Тема 8. Зовнішня політика ЄС 121

Тема 9. Стратегія розвитку відносин ЄС із сусідніми країнами 140

Перелік основної і додаткової навчально-методичної літератури 148

Змістовний модуль І.

Основні чинники та інститути ЄС. Сутність спільних політик ЄС

Тема 1. Витоки європейської інтеграції. Основи та структура єс

1.1. Поняття європейської інтеграції.

1.2. Поняття та зміст ЄС.

1.3. Загальна структура ЄС.

1.4. Цілі, принципи та повноваження ЄС.

1.1. Поняття європейської інтеграції

Європейська інтеграція – термін, що використовується для опису процесів міжнародної регіональної інтеграції, що мають місце у Європі і характеризуються певними політико-правовими особливостями, традиціями та історією.

У широкому розумінні термін «Європейська інтеграція» використовується для позначення сукупності міжнародних інтеграційних процесів у Європі, включаючи створення Європейської економічної спільноти та на її основі згодом Європейського Союзу, Європейської асоціації вільної торгівлі, Європейського економічного простору, Центральноєвропейської зони вільної торгівлі (ЦЕФТА, CEFTA) та ін.

У вузькому розумінні термін використовується для розгляду інтеграційних процесів, що відбуваються на базі (та у деяких випадках із участю) ЄС, а також особливостей розвитку цього угруповання. Дефініція «Європейська інтеграція» одержала велике поширення, тому що ЄС, що пройшов тривалу історію формування, являє собою найбільш розвинене з інституціональної та політичної точок зору інтеграційне угруповання у світі. Європейська інтеграція – це, по суті, досвід країн ЄС з реалізації масштабного інтеграційного проекту по створенню міжнаціонального політичного та економічного союзу, у рамках якого міжнародне співробітництво вийшло на новий якісний рівень та орієнтовано на утворення єдиної суспільно-політичної системи. У зв’язку з цим термін «Європейська інтеграція» часто використовується для позначення того шляху, який обрали та пройшли країни ЄС і який полягає в емпіричному пошуку оптимальних форм та механізмів об'єднання європейських держав. Стосовно третіх країн (країн-кандидатів) європейська інтеграція означає їх прагнення отримати повноправне членство у ЄС та долучитися до єдиної наднаціональної економічної і політичної системи. Побудова ЄС, як і сама міжнаціональна інтеграція у його межах, ще незавершені, тому європейська інтеграція – це шлях побудови європейського простору, що визначить вигляд Європи у майбутньому. Вимір майбутнього Європи, який враховує попередній історичний досвід міжнаціонального єднання, зумовлює трактування європейської інтеграції як так званої європейської інтеграційної стратегії (стратегія європейської інтеграція), тобто як план (програма) майбутнього розвитку європейських міждержавних утворень, зокрема ЄС.

Європейська інтеграція розглядається на основі низки теорій і концепцій, які пояснюють її виникнення і розвиток. Теоретичні засади європейської інтеграції тісно пов’язані з її історичними передумовами, обставинами трансформації та, головне, з формування міжнародних правових та організаційних інститутів, які стали основою наднаціональної системи.

Європейська інтеграція може розглядатися у декількох аспектах. Зокрема вона розглядається як історичний процес, що має свої передумови, фактори, етапи та перспективи розвитку, тобто мається на увазі історична характеристика інтеграційних процесів у Європі, у тому числі у ЄС. Економічно вона представляється як результат міжнародних угод (про вільну торгівлю, проведення спільної митної політики, впровадження єдиної валюти та ін.), формування спеціальних організацій, які забезпечують економічні процеси у масштабах угруповання. Економічна інтеграція у ЄС охоплює створення митного союзу, єдиного внутрішнього ринку, валютно-економічного союзу та проведення спільної економічної політики. На цій основі у ЄС формується єдиний господарсько-виробничий комплекс. Політично європейська інтеграція розглядається як процес усуспільнення суверенітетів країн-членів (передачі частини національного суверенітету наднаціональним структурам) та організації політичного співробітництва, що призвело до перетворення ЄС на цілісну політичну систему та єдиний політичний центр на світовій арені. Існування ЄС як єдиного політичного організму забезпечує сформована система законодавства, у тому числі правові основи співробітництва у різних областях, а також створені політичних органів і структур, які наділені повноваженнями, мають власну політичну волю і представляють, насамперед, інтереси ЄС, забезпечуючи загальний політичний процес і взаємодію між країнами-членами. У правовому змісті європейська інтеграція являє собою процес гармонізації права країн Європи, імплементації норм міжнародних угод у національні правові системи та створення регіонально-міжнародної системи права. Так, у межах ЄС створена правова система, яка має перевагу над національними правовими системами країн-членів, і заснована на системі міжнародних договорів. Система права, що забезпечує європейську інтеграцію, пов’язана із визначеними її принципами (субсидіарності; пропорційності; солідарності; обґрунтованості; лояльності; суверенітету тощо).

Європейська інтеграція розвивається у внутрішньополітичному та зовнішньополітичному контексті. З внутрішньополітичної точки зору європейська інтеграція асоціюється з посиленням і поглибленням наднаціональності на рівні ЄС, зміцненням його структури та розширенням сфери дії європейського права. Ці процеси можуть розглядатися у вузькому змісті (протиставлятися розширенню кількості країн-членів ЄС) або у широкому (передбачати включення нових учасників у загальний інтеграційний процес). Із зовнішньополітичної точки зору трактування європейської інтеграції також не може бути однозначним. З одного боку, європейська інтеграція представляється як частина загального процесу сучасної світової глобалізації, що сприяє посиленню взаємозв'язку і взаємозалежності, з іншого боку – розумітися як посилення локального регіоналізму у Європі, консолідації країн регіону для вирішення спільних проблем і захисту інтересів Європи на світовій арені.

Європейська інтеграція на різних історичних етапах розвивалася паралельно з різними формами міжнародного співробітництва між країнами-членами ЄС (Спільнот), поза рамками наднаціональності і за допомогою диференційованої («гнучкої») участі окремих країн-членів в інтеграційних проектах у рамках ЄС. Тому у деяких випадках вона може розглядатися поза створеної у ЄС інституційної бази міжнаціонального співробітництва.