4.2. Політика щодо соціального розвитку

Політика щодо соціального розвитку – одна з горизонтальних політик ЄС, яка у відповідності до Договору про заснування Європейського Спільноти (ст. 136) спрямована на підвищення рівня зайнятості, покращення умов життя і праці, забезпечення належного соціального захисту, здійснення діалогу між керівництвом підприємств і найманих робітників, управлення людськими ресурсами для підвищення рівня зайнятості і боротьби із соціальною несправедливістю. Для досягнення цих цілей ЄС підтримує і доповнює діяльність країн-членів у сфері покращення умов праці, інформування і консультацій працівників щодо соціальних питань, розвитку ринку праці, вирівнювання прав чоловіків і жінок у питаннях працевлаштування (ст. 137 Договору про створення Європейського Спільноти).

СП здійснюється за чотирма основними напрямами: 1) соціальне гуртування у ЄС; 2) спільна політика щодо зайнятості; 3) політика щодо освіти, професійного навчання та молоді; 4) спільні заходи щодо покращення умов життя та праці. Її регулює більш ніж 300 директив, які поступово переглядаються й доповнюються. Серед них: Директива про робочий час 93/97/ЄС, Директива про Європейські ради з праці 94/45/ЄС, Директива про однакове ставлення до чоловіків та жінок в системах соціального забезпечення 96/97/ЄС, Директива про вибухові речовини та біореагенти на робочому місці 95/30/ЄС, Директива про застосування принципу рівноправності чоловіків і жінок на ринку праці 86/613/ЄEC, Директива про права громадян ЄС вільно переміщатися, вибираючи місце проживання і роботи 2004/38/ЄC, Директива з питань рівного ставлення незалежно від расового або етнічного походження 2000/43/ЄС, Директива про імплементацію принципу рівності між чоловіками і жінками в питаннях доступу до товарів і послуг та їх надання 2004/113/ЄC, Директива про імплементацію принципу рівності чоловіків і жінок у питаннях працевлаштування, професійного навчання, просування по службі та умов праці 2002/73/ЄС, Директива про рівне звернення у трудовій сфері 2000/78/ЄС, Директива Європейської Ради про зближення законодавств країн-членів, що стосуються колективних звільнень 98/59/ЄC, Директива про введення заходів, що сприяють поліпшенню безпеки й здоров'я працівників на робочому місці 89/391/ЄЕС.

Для фінансування соціальної політики у 1957 р. був створений Європейський соціальний фонд (див. Європейський соціальний фонд). Відповідно до ст. 146 Договору про заснування Європейської спільноти, цей фонд має на меті: підвищення рівня зайнятості працівників та посилення їх географічної і професійної мобільності у межах ЄС, полегшення їх пристосування до промислових змін у виробничій системі шляхом професійного навчання та перепідготовки. Європейська Комісія цьому із допомогою Комітету, який складається з представників урядів, профспілок та організацій роботодавців (ст. 147 Договору про заснування Європейської спільноти) здійснюють керування ЄСФ.

З моменту запровадження СП і до теперішнього часу її цілі майже не змінилися і завжди спрямовувалися на покращення рівня життя населення країн-членів ЄС. Завдання і заходи СП визначалися такими документами: Хартія основних прав робітників Європейської спільноти (1989 р.), Біла книга й Пакт довіри з зайнятості (1996 р.), Програми соціальних дій на 1998-2000 рр. та на 2001-2006 рр. (відповідно 1997 та 2000 р.), Хартія основних прав Європейського Союзу (2000 р.), Європейська ініціативна програма «Equal» на 2001-2006 рр. (2000 р.), стратегія Європейського Спільноти в області охорони здоров'я трудящих і безпеки на робочому місці на 2002-2006 рр. (2002 р.), Рамкова програма дій на 2002-2004 рр. (2002 р.).

У 2006 р. Рада ЄС ухвалила рішення щодо створення спеціального Фонду адаптації до змін, викликаних глобалізацією. Фонд створено для допомоги громадянам країн-членів ЄС, які втратили місце роботи в результаті глобалізації, структурних змін у світовій торгівлі і їх негативного впливу на економіку регіону або галузі. У 2007 р. Європейська Комісія (ЄК) прийняла п'ятирічну стратегію (2007-2012 рр.) щодо забезпечення здоров'я й безпеки громадян ЄС на робочому місці. Нова стратегія ЄС повинна привести до скорочення на чверть кількості виробничих травм до 2012 р.

Також у 2007 р. була оприлюднена нова програма політики гуртування на найближчі роки (2007-2013 рр.). За ці роки ЄС заплановано виділити на реалізацію програми близько 347 млрд. євро. Серед головних її пріоритетів ЄК називає інвестиції у сферу науки і технології, на розвиток інформаційно-комп'ютерних технологій, малих і середніх підприємств, а також загального і професійного навчання.

У стратегії подальшого розвитку ЄС «Європа 2020. Стратегія розумного стійкого й інклюзивного росту», яка була прийнята у 2010 р., одним з пріоритетних напрямків розвитку ЄС є всеохоплююче зростання, що включає: досягнення високого рівня зайнятості, підвищення рівня інвестицій в освіту і підвищення кваліфікації, боротьбу з бідністю і модернізацію ринку праці, підготовку кадрів і покращення системи соціального захисту, а також підвищити єдність суспільства).

ЄК запровадила дві основні ініціативи, які покликані прискорити прогрес з цих пріоритетних напрямків: 1) «Нові навички і нові робочі місця» – модернізація ринків праці та розширення можливостей людей, шляхом удосконалення навичок протягом всього життя, щоб поліпшити кон'юнктуру трудового ринку, у тому числі за допомогою мобільності робочої сили; 2) «Європейська платформа з боротьби з бідністю» – забезпечення соціальної і територіальної згуртованості, забезпечення робочими місцями населення, що живе в умовах бідності і соціальної ізоляції, надання їм можливості гідного життя.

Пояснення понять наведено у Довіднику з Європейського Союзу (Донецьк: ДонНУЕТ, 2010 р.).