Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Bilozubenko_V_S_Yevropeyska_integratsiya-_2011...doc
Скачиваний:
15
Добавлен:
08.09.2019
Размер:
1.37 Mб
Скачать

Тема 3. Сутність спільних політик єс

3.1. Сутність та класифікація спільних політик ЄС.

3.2. Європейський внутрішній ринок та уніфікація економічної політики.

3.3. Бюджет ЄС як основа проведення спільних політик.

3.4. Політики щодо громадян ЄС.

3.1. Сутність та класифікація спільних політик єс

Спільні політики ЄС – це спільні дії країн-членів, що реалізуються для досягнення цілей ЄС, у межах компетенцій та під егідою ЄС (має керівну роль). Вони спрямовані на вирішення загальних суспільно-політичних та соціально-економічних проблем у конкретних сферах життя. Спільні політики розробляються інститутами ЄС, які затверджують їх цілі, завдання, заходи та механізми їх реалізації у відповідних програмних документах. Реалізація спільних політик базується на системі європейського права, законодавстві ЄС та принципах європейської інтеграції. Їх перелік відповідає специфіці інституційних форм міжнародної інтеграції (митний союз, спільний ринок, економічний і валютний союз), а також принципам демократії та захисту прав людини.

На основі створення митного союзу реалізується політика щодо формування та розвитку єдиного внутрішнього ринку ЄС та регулювання торгівлі із третіми країнами (у тому числі спільна митна політика). Створення спільного ринку включає проведення політики у сфері вільного руху товарів і послуг (у тому числі спільної політики у щодо стандартизації і сертифікації, політики щодо захисту інтелектуальної власності, політики щодо побудови ринку банківських і фінансових послуг), у сфері розвитку ринку праці та вільного руху працівників, у сфері вільного руху капіталів. Утворення економічного та валютного союзу передбачає проведення єдиної монетарної політики та уніфікацію економічної політики, зокрема забезпечення бюджетної дисципліни та фінансової солідарності.

Спільні політики щодо громадян включають: 1) забезпечення прав громадян та їх захист; 2) проведення інформаційної, аудіовізуальної та культурної політики; 3) проведення спільної політики щодо захисту прав споживачів.

Регулювання економіки базується на проведені горизонтальних політик та політик у різних секторах економіки (секторальні). Горизонтальні спільні політики – це такі політики, цілі, завдання і заходи яких розповсюджуються на всі сфери чи сектори європейської економіки. До таких політик належать: 1) політика регіонального розвитку (регіональна політика); 2) політика соціального розвитку (соціальна політика); 3) податкова політика; 4) політика щодо конкуренції; 5) політика у сфері довкілля (екологічна політика). Політики у різних секторах економіки – це такі політики, цілі, завдання і заходи яких стосуються певних сфер чи секторів економіки. До таких політик належать: 1) промислова і підприємницька політика; 2) політика у сфері досліджень і технологій (інноваційна); 3) енергетична політика; 4) транспортна політика; 5) сільськогосподарська політика; 6) політика щодо рибальства. Усі горизонтальні та секторальні політики мають міжнародний аспект, тому їх заходи підтримуються зовнішніми політиками ЄС.

До зовнішніх політик ЄС відносяться: 1) торговельна політика (на основі митного союзу); 2) політика допомоги з розвитку; 3) політика щодо розвитку зовнішніх відносин, у тому числі Європейська політика сусідства (див. довідник з ЄС).

Реалізація спільних політик пов’язана з формуванням у ЄС економічного, інформаційного, науково-дослідного, політичного просторів, а також з використанням концепції та створенням трансєвропейських мереж (зокрема це стосується транспортної, енергетичної, аудіовізуальної та ін. політик).

Усі спільні політики є взаємопов’язаними. Окремі їх цілі, завдання і заходи інтегруються у конкретних напрямах загальної соціально-економічної політики, що передбачає використання спеціальних інституційних механізмів (програм, проектів, мереж тощо). У відповідності з Лісабонською стратегією спільні політик ЄС мають бути спрямовані на підвищення конкурентоспроможності європейської економіки (головним чином за рахунок стимулювання інновацій), забезпечення зайнятості і сталого розвитку.