6.3. Основні напрями та заходи промислової політики єс

Промислова політика безпосередньою виступає однією зі складових соціально-економічної політики ЄС. ЇЇ розробка і реалізація заснована на урахуванні закономірностей розвитку економіки ЄС, а основним об'єктом є промисловий сектор ЄС, який об'єднує промислові сектори всіх країн-членів. Промислова і підприємницька політика ЄС покликана сприяти досягненню цілей Спільноти, тому ЄС у межах своїх прерогатив координує, регулює і доповнює таку політика на рівні окремих країн-членів.

Напрями і завдання промислової та підприємницької політики ЄС визначено у Договорі про заснування Європейської Спільноти (див. Договір про заснування Європейської Спільноти) і Договорі про Європейський Союз (див. Договір про Європейський Союз), а також в інших стратегічних документах, зокрема у Лісабонській стратегії. Відповідно до Лісабонської стратегії ЄС та країни-члени повинні гарантувати умови, необхідні для забезпечення конкурентоспроможності промислового сектору. Їх дії мають бути націлені на: прискорення адаптації промисловості до структурних змін; заохочення зовнішнього середовища, сприятливого до ініціативи, по відношенню до розвитку обов’язків по ЄС у цілому, особливо що стосується підприємств малого і середнього бізнесу; заохочення зовнішнього середовища, сприятливого до співробітництва між підприємствами; більш повне використання індустріального потенціалу інноваційної політики, досліджень і технологічного розвитку.

Розробкою стратегічних завдань промислової та підприємницької політика ЄС займаються основні інститути ЄС (див. Інститути ЄС). У складі Європейської Комісії діє спеціалізований підрозділ – Генеральний Директорат з підприємництва і промисловості, а також консультативні органи: Група з питань реалізації Лісабонської стратегії; Рада з питань конкурентоспроможності; Європейська Рада з питань промисловості; Рада міністрів промисловості, Європейська рада хімічної промисловості тощо. Також задіяні агентства ЄС (див. Агентства Європейського Союзу) та громадські організації (див. Конфедерація європейського бізнесу).

Зміст промислової та підприємницької політики ЄС пов’язаний з інституційними формами інтеграції (митний союз, спільний ринок, економічний і валютний союз), становлення яких впливало на методи підтримки промисловості. Сучасна промислова та підприємницька політика ЄС тісно пов’язана зі спільними політиками (див. Спільні політики) в інших сферах, інтегрує їх окремі заходи, які торкаються певних проблем розвитку промисловості та підприємництва. Особливий вплив на промислову політику здійснює політика у сфері конкуренції, яка заперечує державну підтримку промисловості, що порушує умови конкуренції. Відтак сучасна промислова політика ЄС використовує насамперед непрямі заходи горизонтального характеру. Вона спрямована на підвищення конкурентоспроможності (у контексті стимулювання конкуренції) і забезпечення сталого розвитку промисловості на основі інновацій. Особлива увага приділяється підвищенню енергоефективності, зміні структури споживання енергоресурсів, впровадженню екологічно чистих технологій і скороченню шкідливих викидів у атмосферу тощо. Таким чином, головні заходи підтримки промисловості реалізуються в рамках науково-технічної (інноваційної), енергетичної, екологічної політики, політики у сфері стандартизації і сертифікації. Структурні перетворення промислового сектору у ЄС забезпечуються на рівні регіонів, що зумовлює зв'язок з регіональною політикою ЄС. Стимулювання розвитку промисловості передбачено у контексті соціальної політики, де вирішуються проблеми створення робочих місць.

В окремих випадках у межах промислової політики ЄС використовуються секторальні заходи. Вони стосуються насамперед стратегічно важливих підприємств та галузей промисловості, які мають специфічні проблеми і структурні труднощі. Найбільш вагомі секторальні заходи розробляються на рівні ЄС чи, принаймні, реалізуються при координаційній підтримці Спільноти, оскільки можуть порушити умови конкуренції на внутрішньому ринку. Такі заходи є досить різними, тому що покликані покращити ситуацію у різних галузях, але важливою тенденцією у цій сфері є переважне використання непрямих методів. На сучасному етапі у ЄС секторальні заходи здійснюються стосовно: сталеливарної промисловості; суднобудівної промисловості; текстильної та швацької промисловості; інформаційна індустрія; сектору телекомунікацій; хімічної промисловості (див. Регламент REACH «Реєстрація, оцінка, дозвіл і обмеження хімічних речовин»). Досить часто секторальні заходи є продовження горизонтальних заходів, які адаптовані до специфіки конкретного сектору.

Для сучасної промислової політики ЄС характерна відсутність жорстких галузевих пріоритетів унаслідок диверсифікованої структури бізнесу і промислового сектора. Тому велика увага приділяється політиці щодо підприємництва, яка спрямована на формування сприятливого і справедливого правового середовища для розвитку бізнесу. Пріоритетним напрямом цієї політики є підтримка малого і середнього бізнесу.

Правове середовище бізнесу у ЄС формується на основі усунення протиріч та розбіжностей між національними системами законодавства щодо компаній, полегшення транскордонного заснування підприємств та інвестування (на базі основоположних домовленостей ЄС). Ці процеси координує Спеціальна комісія з питань спрощення ділового законодавства (BEST). Для удосконалення правового режиму діяльності компаній країн ЄС було впроваджено статуси «Європейська компанія» (див. Європейська компанія) та «Європейська приватна компанія» (див. Європейська приватна компанія), створено спеціальну юридичну форму співробітництва – Європейське групування економічних інтересів (див. Європейське групування економічних інтересів), підписано Європейську хартію малих підприємств (див. Європейська хартія малих підприємств). Для сприяння розвитку співробітництва малих і середніх підприємств на рівні ЄС створено низку спеціальних організацій та мереж, зокрема: Європартнерство (див. Європартнерство), Євроінфоцентри (див. Євроінфоцентри), Європейська мережа співробітництва бізнесу (див. Європейська мережа співробітництва бізнесу), Європейська мережа підтримки підприємництва (див. Європейська мережа підтримки підприємництва) тощо. Реалізується декілька програм фінансової підтримки малих і середніх підприємств, наприклад, програми Європейського інвестиційного банку (див. Європейський інвестиційний банк) та програма «Eurostars» (див. Програма «Eurostars»).

Окремі статті розглянуто у Довіднику з Європейського Союзу (Донецьк: ДонНУЕТ, 2010 р.).

Більш детально напрями і заходи промислової політики висвітлено у джерелі: Чернега О.Б. Промислова і сільськогосподарська політика ЄС [Текст]: навч. посіб./ О.Б. Чернега, В.С. Білозубенко. – Донецьк: ДонНУЕТ, 2009. – 250 с.