Тема 9. Стратегія розвитку відносин єс із сусідніми країнами

9.1. Стратегія та програми розвитку відношень ЄС із сусідніми країнами.

9.2. Критерії вступу до ЄС.

9.3. Відносини Україна-ЄС на сучасному етапі: проблеми та перспективи.

9.1. Стратегія та програми розвитку відношень єс із сусідніми країнами

Європейська політика сусідства (ЄПС) – політика ЄС, що спрямована на забезпечення реалізації стратегії безпеки ЄС та досягнення стабільності, миру та добробуту в межах Європейського регіону, шляхом налагодження стратегічних відносин з усіма країнами, що мають спільні сухопутні або морські кордони з країнами-членами ЄС: Алжир, Вірменія, Азербайджан, Білорусь, Єгипет, Грузія, Ізраїль, Йорданія, Ліван, Лівія, Молдова, Марокко, Палестинська автономія, Сирія, Туніс та Україна.

Уперше ідея про створення ЄПС була окреслена в Повідомленні Європейської Комісії "Ширша Європа – сусідства: Нові межі відносин із Східними та Північними сусідами" у березні 2003 р., після чого, у травні 2004 року було представлено Стратегічний документ «Європейська політика сусідства», відповідно до якого сусіднім країнам надавався привілейований статус у відносинах з ЄС. При цьому, у межах даного документу зазначалося, що «бажаний рівень відносин» між країнами залежить від того, наскільки країни-сусіди поділяють загальноєвропейські цінності.

Центральним елементом Європейської політики сусідства є двосторонні Плани дій ЄПС, погоджені між ЄС та кожною окремою країною-партнером. Плани дій окреслюють програму діяльності з проведення політичних та економічних реформ з визначенням коротко- та середньострокових пріоритетів, які мають на меті максимально зблизити країну-сусіда з країнами ЄС. «Перший план дій» було розроблено в межах ЄПС для семи країн, що входять до «кола друзів ЄС»: Ізраїль, Йорданія, Марокко, Молдова, Палестинська автономія, Туніс та Україна - 12 травня 2004 р.

Підтримка проведення реформ здійснюється у рамках фінансової та технічної допомоги, що надається у різних формах за фінансування з бюджету ЄК, включаючи механізми, які вже підтвердили свою ефективність в процесі підтримки реформ у Центральній, Східній та Південно-Східній Європі, а також нові інструменти, такі як Інвестиційний інструмент сусідства (ІІС) та Інструмент реформи управління. Так, до 31 грудня 2006 р., допомога Європейської Комісії в межах ЄПС надавалася шляхом реалізації таких програм, як: ТАСІС (для Східних країн-сусідів та Росії), МЕДА (для південно-середземноморських країн-сусідів), Програму цільової експертної допомоги (наприклад, TAIEX - Технічна допомога та інформаційний обмін), тематичних програм (таких, наприклад, як EIDHR - Європейська ініціатива з розвитку демократії та прав людини) та кредитів Європейського інвестиційного банку. Проте, починаючи з 1 січня 2007 року всі механізми та програми допомоги, які використовувалися в межах ЄПС, було замінені на єдиний інструмент - Європейський інструмент сусідства і партнерства (ЄІСП або ENPI), термін дії якого становить 7 років (2007-2013 рр.). ЄІСП, використання якого передбачено в межах ЄПС, має на меті забезпечити спрощення процесу отримання фінансової підтримки від ЄС, спрямованої на розв’язання питань сталого розвитку та наближення до методології та стандартів ЄС, шляхом узгодження пріоритетів розвитку, що зафіксовано у Плані дій. Окрім цього, ЄІСП включає три види програм: 1) державні та міждержавні програми, які базуються на затверджених програмах дій, спрямовані на зближення країн-сусідів та країн ЄС – бюджет програми - 9,86 млрд. євро (88% бюджету ЄІСП); 2) тематичні програми, спрямовані на вирішення спільних проблем країн-сусідів та країн ЄС – бюджет програм – понад 740 млн. євро (6,6% бюджету ЄІСП); 3) програми транскордонного співробітництва – бюджет програми – понад 550 млн. євро (4,6% бюджету ЄІСП).

Сьогодні ЄПС є важливим інструментом налагодження співробітництва та ефективним інструментом ринкових перетворень для 12 (за виключенням: Білорусі, Лівії, Сирії та Алжиру) з 16 країн-сусідів ЄС.