5.3. Енергетична політика

Енергетична політика ЄС – це одна із секторальних спільних політика, яка покликана врівноважувати вплив на виробництво та споживання енергії задля гарантування розвитку економіки та підвищення добробуту громадян ЄС. Спільна енергетична політика ЄС регулює ринки електроенергії та газу, ринок твердого палива, ринок атомної енергії та нафтовий ринок.

Передумовою для початку розвитку спільної енергетичної політики ЄС стало підписання у 1951 р. Договору про заснування Європейського об’єднання вугілля та сталі (див. Договір Паризький) і у 1957 р. Договору про створення Європейського Спільноти з атомної енергії (див. Договір про створення Європейської спільноти з атомної енергії). Ці документи визначали загальні напрямки розвитку вугільної промисловості й атомної енергетики країн-членів ЄС. Починаючи з 1974 р. Європейська спільнота почала ставити цілі і здійснювати заходи, спрямовані на зменшення своєї залежності від імпортної сирої нафти та нафтопродуктів.

У травні 1990 р. було підписано Директиву 91/296/ЄЕС стосовно транзиту природного газу через великі мережі.

Для забезпечення інтеграції ринків електроенергії та газу було ухвалено Директиву 90/547/ЄЕС щодо транзиту електроенергії і газу (жовтень 1990 р.); її значення полягало в поглибленні інтеграції міжнародного ринку електроенергії шляхом усунення перешкод для торгівлі електроенергією між великими мережами.

У 1991 р. у Гаазі підписана Європейська енергетична хартія, у якій викладено принципи, цілі та шляхи досягнення всеєвропейської співпраці в енергетичній галузі. Хартія зосереджена на досягненні таких операційних цілей: розширення торгівлі, особливо шляхом налагодження робот вільного ринку, забезпечення вільного доступу до ресурсів та розвитку інфраструктури; співпраця й координація енергетичних стратегій; оптимальне використання енергії та захист довкілля.

Процедури реалізації Європейської енергетичної хартії передбачені Європейським договором щодо енергетичної хартії (грудень 1994 р.), згідно з яким передбачено налагодити нові зв'язки між основними європейськими країнами, більшістю незалежних держав колишнього Радянського Союзу, Центральної та Східної Європи, а також Канадою, США та Японією для забезпечення транзиту енергоносіїв між Сходом і Заходом, торгівлі ними, інвестицій та співпраці в енергетичному секторі.

25 жовтня 2005 р. був підписаний Договір про створення енергетичної спільноти Південно-Східної Європи. Учасниками цього договору є країни-члени ЄС, Албанія, Боснія, Герцеговина, Болгарія, Хорватія, Румунія, Македонія, Сербія, Чорногорія, Косово. Його метою є поширення acquis communautaire у сфері енергетики, конкуренції й охорони навколишнього середовища на суміжні з ЄС країни.

Концепція впровадження загальної європейської енергетичної політики була затверджена Європейською Радою у 2005 р. Принципи європейської енергетичної політики викладені в Зеленій книзі «Європейська стратегія стійкої, конкурентоспроможної й безпечної енергетики», яку прийнято у 2006 р.

У результаті прийняття нових документів перспективними напрямами і завданнями енергетичної політики стали такі:

1. Скоротити на 20% викиди парникових газів від всіх первинних енергоресурсів до 2020 р. (у порівнянні з рівнем 1990 р.); укласти угоду, що заміняє Кіотський протокол, спрямований на скорочення до 30 % викидів парникових газів розвиненими країнами до 2020 р.

2. Скоротити до 50% викиди вуглекислого газу з первинних джерел енергії до 2050 р. у порівнянні з рівнем 1990 р.

3. Довести до 2020 р. рівень використання біопалива мінімум до 10% у структурі палива.

4. Розділити енергопостачання та інші види діяльності енергетичних компаній повинні для збільшення конкуренції на ринку;

5. Поліпшити енергетичні відносини із країнами-сусідами ЄС, у тому числі з Росією.

6. Реалізація у рамках Європейської енергетичної стратегії Технологічного плану з розвитку технологій, який стосується поновлюваних джерел енергії, енергопостачання, поширення низькоенергетичних будинків, розвитку четвертого покоління атомної енергетики, впровадження чистих технологій використання вугілля і видобутку вуглецю.

7. Розвиток Африкано-європейського співробітництва в сфері енергетики, з метою сприяти розвитку Африки як надійного постачальника енергоносіїв.

У 2006 р. Рада ЄС затвердила План дій Європейської Комісії (ЄК), спрямований на більш ефективне використання енергії. Відповідно до плану економія енергії і її ефективне використання стають основними пріоритетами енергетичної політики ЄС.

Стратегічний план з енергетичних технологій (SET Plan), запропонований ЄК та затверджений Радою ЄС у 2007 р. Він запроваджує нову програму НДДКР у сфері енергетики, що спрямована на розвиток технологій з низькими викидами вуглекислого газу. Основними принципами активізації НДДКР є: регулярне і постійно зростаюче фінансування НДДКР, охоплення великої кількості галузей енергетики, активна участь приватного сектора. Намічено шість пріоритетних секторів: вітрова енергетика, сонячна енергетика, біоенергетика, технології вловлювання вуглекислого газу, електроенергетичні мережі, атомна енергетика.

У 2009 р. був прийнятий третій пакет заходів з реформи ринків електроенергії й газу. Третій пакет складається з п'яти документів – директиви про ринок газу, директиви про ринок електроенергії, регламенту про умови доступу до газових мереж, регламенту про умови доступу до трансграничних електромереж і регламенту про створення Агентства зі співробітництва енергетичних регуляторів (Agency for the Cooperation of Energy Regulators), яке має забезпечити більш ефективну співпрацю національних інституцій, які регулюють ринки електроенергії та газу.

Також у 2009 р. ЄК представила Європейський стратегічний план розвитку енергетичних технологій на 2010-2020 р. Метою плану є розвиток низьковуглецевої енергетики (енергетики з низькими викидами вуглекислого газу). План ініціює шість нових програм і намічає необхідний додатковий обсяг фінансування:

1. розвиток вітрової енергетики - 6 млрд. євро, що дозволить забезпечити 20% виробленої в ЄС енергії й створити більше 250 тис. робочих місць;

2. розвиток сонячної енергетики - 16 млрд. євро, що дозволить забезпечити до 15% виробленої в ЄС електроенергії й створити більше 200 тис. робочих місць;

3. об'єднання електромереж - 2 млрд. євро;

4. розвиток біоенергетики, що окупається - 9 млрд. євро, що стимулює виробництво біопалива другого покоління, дозволить виробляти не менш 14% споживаної в ЄС енергії й створити більше 200 тис. робочих місць;

5. стійке використання викопного палива - 13 млрд. євро, насамперед, з метою розвитку технологій для вловлювання й зберігання вуглекислого газу;

6. атомна енергетика - 7 млрд. євро для створення реакторів четвертого покоління й розвитку потужностей з утилізації ядерних відходів.