Змістовий модуль 3. Глобалізаційні проблеми фінансових систем

Тема 8. Інтеграційні процеси в сфері державних фінансів

План.

1. Механізм утворення і використання міжнародних фондів наднаціонального державного регулювання економіки закордонних країн.

2. Гармонізація податків і її протиріччя.

3. Фінансова інтеграція в країнах, що розвиваються.

1. Механізм утворення і використання міжнародних фондів наднаціонального державного регулювання економіки закордонних країн

Інтернаціоналізація державних фінансів служить засобом зміцнення ведучих монополій країн – членів ЄС, консолідації їхньої мощі в конкурентній боротьбі з двома імперіалістичними державами – США і Японією.

Розвиток міждержавних фондів ЄС свідчить про те, що національні фінансово-кредитні важелі регулювання господарського життя вже не здатні перебороти кризовий стан економіки, інфляцію, що росте безробіття.

До міжнародних фондів відносяться:

• бюджет Європейського співтовариства, кошти якого використовуються для проведення єдиної сільськогосподарської, а також соціальної і регіональної політики;

• ресурси Європейського інвестиційного банку (ЄІБ);

• ресурси Європейського фонду розвитку й ін.

Головне значення має бюджет Європейського співтовариства. Його ріст викликаний не тільки посиленням міждержавного регулювання економіки і соціальних відносин країн-членів, але і вступом нових держав у "Загальний ринок". Всі надходження ЄС та його видатки включаються до бюджету Співтовариства на основі щорічних прогнозів.

Бюджет Співтовариства формується на основі наступних принципів:

• принцип об’єднання (всі надходження і видатки зводяться у єдиному документі);

• принцип річного періоду (операції бюджету стосуються бюджетного року);

• принцип збалансованості (видатки не повинні перевищувати надходження).

Попередній проект бюджету направляється Комісією до Ради, яка разом з Європейським парламентом має бюджетні повноваження. Характер витрат визначає, яка з цих двох установ буде визначати долю тієї чи іншої статті. Однак бюджет в цілому затверджується або відхиляється Європейським парламентом.

Загальна сума доходів бюджету ЄС становить близько 100 млрд. евро. Основне джерело доходів бюджету ЄС – це відрахування з бюджетів країн-членів ЄС. Найбільшу частину вносить у цей бюджет Німеччина, але зараз ставиться питання про зменшення цієї частки, оскільки це негативно відображається на бюджеті самої Німеччини.

Згідно з главою 5 розділу III ст. 269 Конвенції ЄС бюджет Співтовариства мас повністю фінансуватися з власних ресурсів. Рада, діючи одноголосно, на пропозицію від комісії і після консультації з європейським парламентом приймає положення щодо системи власних ресурсів Співтовариства, які вона рекомендуватиме державам членам для прийняття згідно з їх конституційними вимогами. Величина внесення власних ресурсів залежить від власних можливостей країни-члена. На сьогоднішній день такими власними ресурсами є:

• компенсаційні збори, стягнуті при імпорті сільськогосподарської продукції з третіх країн, встановлювані з метою усунення розриву між відносно низькими світовими і більш високими цінами на сільськогосподарську продукцію в країнах ЄС;

• мита на імпорт промислових товарів із третіх країн, стягнуті по єдиному тарифі;

• перерахування податку на додаткову вартість.

Необхідно відзначити, що величина цих ресурсів також залежить від величини самого ВВП.

Головна роль у доходах бюджету ЄС належить перерахуванням податку на додаткову вартість.

У витратах бюджету Співтовариства близько 85 % ресурсів направляється на державне регулювання економіки і соціальних відносин.

Найбільша частка видатків бюджету ЄС припадає на підтримку сільського господарства окремих країн співтовариства (передусім Франції, Італії, Португалії, Іспанії). Значні кошти виділяються на допомогу найменш розвинутим країнам ЄС (Португалії. Греції, Іспанії), а також депресивним регіонам окремих країн (Східна Німеччина – колишня НДР, південні райони Італії тощо). Певні кошти виділяються на утримання апарату управління ЄС, на інші цілі.

Так складною проблемою бюджету ЄС є нерівномірність дотацій, які отримуватимуть фермери нових і старих членів ЄС. Прямі субсидії аграріям нових країн членів ЄС становили у перші три роки 25% від суми, які отримали фермери ЄС у 2004 р. У 2007 р. вони підвищені до 40%, а потім зростатимуть на 10% на рік і лише у 2013 р. досягнуть 100-відсоткового рівня.

Сьогодні головне значення має європейський фонд орієнтації і гарантування сільського господарства (ФЄОГА), створений для фінансування єдиної сільськогосподарської політики.

По цільовому призначенню засобу ФЄОГА поділяються на дві частини: фонд гарантування, куди направляється велика частина ресурсів фонду (9%), і фонд орієнтації, якому передаються інші 4%. Кошти фонду гарантування використовуються для компенсації частини витрат країн – учасниць по виплаті субсидій виробникам і експортерам і підтримки цін на внутрішніх ринках сільськогосподарських продуктів. За рахунок засобів фонду орієнтації фінансуються інфраструктурні заходи в сільському господарстві. Європейський фонд регіонального розвитку створений для фінансування заходів щодо подолання істотних регіональних диспропорцій у країнах ЄС. Субсидії призначаються для районів, де рівень безробіття вище, ніж у середньому по країні.

Європейський соціальний фонд надає урядам країн-членів ЄС ресурси у виді субсидій для професійного навчання, перепідготовки і передислокації робочої сили.

Головна мета субсидій – подолання структурного безробіття. Пріоритет на одержання субсидій, мають безробітні в районах розвитку, а також утратили свого місця в результаті проведення інтеграційних програм у рамках співтовариства.

На науково-дослідні цілі виділяється 2% ресурсів бюджету. Велика увага при цьому приділяється проведенню спільних НДДКР у сфері екології. В інших витратах найбільші суми приходяться на виплати субсидій державам - членам.

До міжнародних органів, що здійснюють втручання в економіку, відносяться Європейський інвестиційний банк (ЄІБ), Європейське об'єднання вугілля і сталі і Європейське співтовариство по атомній енергії.

ЄІБ видає кредити і гарантії по кредитах на наступні цілі:

• регіональний розвиток і освоєння менш розвитих районів країн-членів;

• модернізацію і створення нових підприємств у зв'язку зі зміною галузевої структури і розвитком спеціалізації і кооперування виробництва в рамках ЄЕС;

• здійснення проектів, що представляють інтерес для декількох країн-членів і вартість яких перевищує фінансові можливості окремих зацікавлених країн.

Європейське об'єднання по атомній енергії (Европам) покликано забезпечити необхідні умови для швидкого створення і розвитку ядерної промисловості.

Інтеграційні процеси в сфері державних фінансів впливають на розвиток усіх ланок національних фінансових систем, викликають модифікацію і всі зростаючу уніфікацію національних методів фінансового регулювання, що особливо наочно виявляється в області податків – основної дохідної бази державного бюджету.

Що торкається поточного стану бюджету країн-учасників ЄС, то в другій половині 2009 посеред інвесторів почало поширюватися занепокоєння можливостями кризи державних запозичень низки європейських країн, що значною мірою зросло на початку 2010. Зазначені кризові явища поширилися серед таких країн єврозони як Греція, Ірландія, Італія, Іспанія та Португалія, та перекинулася на інші країни ЄС, що знаходяться поза зоною обігу євро. Ісландія, що пережила дуже глибоку кризу в 2008, під час якої зазнала колапсу вся банківська система країни, цього разу більш помірно відчула кризу, частково завдяки рішенню не виплачувати борги іноземним банкам. Це непросте рішення було прийнято під час національного референдуму. В країнах, що входять до ЄС, особливо у тих із них, що за прикладом України проводили масивні вливання у банківську систему задля її порятунку, боргове навантаження на державні фінанси зростало просто шаленими темпами. Саме погіршення спроможності державних фінансів вчасно виплачувати відсотки та тіло кредитів без подальших все зростаючих запозичень призвело до зростання розриву у доходності по облігаціям та вартості страхування ризику банкрутства через дефолтні контракти swap поміж вище названими країнами та іншими членами ЄС, в першу чергу - у порівнянні із Німеччиною.

В той че час проблема лише кількох країн учасниць перетворювалася на загальну системну кризу всієї єврозони. В травні 2011, грецький державний борг опинився у центрі уваги всього світу. Грецьке суспільство у своїй переважній більшості відкидало будь-які пропозиції, що були спрямовані на заощадження державних коштів, та виказувало власне незадоволення ситуацією через агресивні вуличні протестні акції. Наприкінці червня 2011 грецький уряд спрямував до парламенту законопроекти, що передбачали економію бюджетних коштів у розмірі 28 мільярдів євро (коло 314 мільярдів гривень) протягом наступних 5 років. У разі прийняття запропонованих змін грекам обіцяли надати 12 мільярдів євро із загальноєвропейського фонду. Без вказаного грошового вливання уряд Греції був би змушений оголосити банкрутство вже в середині липня 2011 року.

Справжнього переполоху серед світових інвесторів спричинили новини про зростаючі державні заборгованості в різник куточках світу, поруч із цілою зливою рейтингових втрат країн ЄС. 9 травня 2010 року, Рада фінансових міністрів ЄС схвалила рішення про формування спеціалізованого резервного фонду розміром у €750 мільярдів, основною метою якого буде забезпечення фінансової стабільності на європейському континенті - Європейський фонд фінансової стабільності (European Financial Stability Facility - EFSF).

2 травня 2010 року країни єврозони та Міжнародний валютний фонд домовилися про €110 мільярдний кредит для Греції, що має супроводжуватися дуже жорсткими заходами економії. Зразу ж за тим був наданий €85 мільярдний рятувальний пакет для Ірландії, та €78 мільярдний план по викупу державних боргових паперів Португалії. Всі ці кроки мали зупинити кризу, що розпочалася в Греції, та крокувала по всьому континенту.

Протягом жовтня 2011 року, лідери країн-учасниць єврозони схвалили рішення про пакет заходів, що мали зупинити суїцидальну спіраль зростаючих державних боргів. Рішення було прийнято про списання 50% боргів Греції, поруч із збільшення EFSF до €1 триліону (коло 11 триліонів гривень) та вимогою до європейських банків підвищити частку власного капіталу до 9% від загальної вартості їхніх активів. Саме протягом листопада 2011 року ті ж самі лідери країн єврозони виступили із ультимативними заявами, адресованими Греції. Як представник Франції Ніколя Саркозі так і німкеня Ангела Меркель публічно виказали обурення власних урядів щодо лукавої поведінки грецьких переговорників.

Щодо аналогій із Україною, то варто зазначити, що імітація зростання економіки Греції була організована частково через проведення літньої Олімпіади 2004 року. Маючи за мету профінансувати одноразову подію, уряд Греції розширив запозичення та витрачав гроші на будівельні та інфраструктурні проекти в середині країни. Більшість із витрачених державою коштів іще кілька років (2005-2007) циркулювали країною, даючи спотворене відчуття здорової та зростаючої економіки. При тому поважні американські інвестиційні банки за багатомільйонні хабарі допомагали уряду Греції ховати від Єврокомісії та світу правду про жахливий розмір грецького державного боргу. ЄВРО-2012 може стати кроком у прірву для України, як держави, але не для спритних ділків, що із фантастичною швидкістю "освоюють" вичавлені із підприємців та громадян податки, отримані від МВФ кредити та виручені від розпродажу залишків державного майна чималі кошти. Хронічні дефіцити НАК "Нафтогаз" та Пенсійного фонду України щомісяця перетворюються на боргові зобов’язання уряду України, які Нацбанк без зупинки друкує із вересня 2008-го року. Ніщо не обмежує Нацбанк у подальшому від перепродажу боргів уряду, тим самим ставлячи під загрозу фінансову, бюджетну та соціальну стабільність держави.

Зазначимо, що через затяжну фінансову кризу, що склалась у країна – членах ЄС у 2012 році Європейський Союз робить ставку на політику заощадження. Після тривалих бюджетних консультацій було вирішено, що бюджет ЄС хоча й буде збільшено, але лише на два відсотки, щоб вирівняти інфляцію. Видаткова частина бюджету становить 129 мільярдів євро. Бюджет-2012 зросте лише на два відсотки до 129 мільярдів євро. У 2011-му році ЄС мав лише 126,5 мільярда євро.

Дві третини бюджету формуються за рахунок грошей 27 країн-членів, які зазвичай намагаються заощаджувати, розмір яких визначається залежно від рівня ВВП. Решта коштів надходять за рахунок податкових і митних зборів. Фінансове становище ЄС не є райдужним, оскільки багато країн-членів переживають кризи. Німеччина, як найбільший донор ЄС, чий внесок дорівнює майже 17 відсоткам, а також Великобританія і Франція ще наприкінці 2010 року висунули вимогу, щоб бюджет ЄС підвищувався не більше за граничний показник інфляції.