2. Доходи державних бюджетів.

Застосовувані в країнах, що розвиваються, методи мобілізації бюджетних доходів, їх величина і структурні характеристики обумовлені, з одного боку, досягнутим економічним розвитком, а з іншого боку – характером влади, її класовими задачами.

Джерела бюджетних доходів підрозділяються на звичайні (податки, збори, доходи від державного майна і підприємств) і притягнуті у виді внутрішніх і зовнішніх позик.

Основним джерелом звичайних надходжень, що формують від 50% до 90% доходів державного бюджету, є податки.

Абсолютна перевага податків у бюджетних доходах, їх швидкий ріст характерні насамперед для найбільш розвитих країн Латинської Америки й Азії (Мексика, Колумбія, Перу, Малайзія, Філіппіни й ін.) і в Африці (Малі, Руанда, Сенегал). У той же час у країнах зі слабко розвитим товарно-грошовим господарством можливості швидкого збільшення державних доходів за допомогою податків залишаються обмеженими.

Податкова політика країн, що розвиваються спрямована на регулювання економічних і соціальних процесів. За допомогою податків уряди намагаються стимулювати і спрямовувати приватне нагромадження, забезпечити більш рівномірний галузевий і територіальний розподіл капіталовкладень. Податковий режим у відношенні приватного підприємництва, яке включає численні пільги, послаблення й звільнення в сполученні з іншими заходами державного втручання, покликаний залучити приватних інвесторів до участі у виконанні урядових планів і програм економічного розвитку, вкладенню капіталів у ведучі галузі промисловості, у підняття економіки відсталих регіонів, впровадженню сучасної технології, створенню додаткових робочих місць. У багатьох країнах, що розвиваються, податковими знижками і пільгами користуються товаровиробники в сільському господарстві, що повинно стимулювати розвиток цієї галузі економіки.

У період незалежного розвитку відбувається помітна зміна в податкових методах мобілізації бюджетних ресурсів, поступово зростають доходи від прямого оподатковування, хоча для більшості країн, що розвиваються, у даний час характерна значна перевага непрямих податків, якими забезпечується від 60% до 80% усіх податкових надходжень а бюджет. У найбідніших країнах з великими масштабами натурального і напівнатурального господарства помітне місце серед бюджетних доходів зберігають майнові види податків: на землю, худобу, плодові дерева, за користування водою.

У більш розвитих країнах податкові джерела, які зв'язані з обкладенням майна, утрачають фіскальне значення для центральних бюджетів і частково (а нерідко і цілком) передаються у ведення місцевої влади. Тут швидко прогресують сучасні прямі податки – прибутковий, на прибуток корпорацій, якими забезпечується зростаюча частина бюджетних надходжень. Однак в основній групі країн, що розвиваються, надходженнями від прибуткових податків забезпечується від 10 до 25% бюджетних доходів.

Характерною рисою прибуткового податку в багатьох країнах, що розвиваються, є те, що його ріст досягається переважно за рахунок податку на прибуток корпорацій, основними платниками якого є найбільш великі державні і частки підприємства, включаючи іноземні.

Основою податкових надходжень у бюджети країн, що розвиваються, як правило, залишаються непрямі податки, причому в багатьох країнах їх найважливішою складовою частиною є мита, як імпортні, так і експортні. Це ставить стан бюджетних доходів у пряму залежність від обсягу й умов зовнішньої торгівлі. У той же час ряд факторів веде до поступового зниження фіскальної ролі мит. Серед них: зниження або навіть скасування митного обкладання на імпорт засобів виробництва, заходи щодо стимулювання експорту – основного каналу надходжень іноземної валюти, зокрема звільнення його значної частини або навіть цілком від мита.

Набагато більш стійким ростом характеризуються акцизи й інші види непрямих податків але товари місцевого виробництва – податки на продажі, з обороту, фіскальні монополії. Об'єктивною основою такого росту служить розширення промислового виробництва і торгівлі, розвиток сфери послуг, підвищення ставок на ці податки, поширення їх стягування на нові види товарів і послуг.

Розширення непрямого оподатковування відбувається головним чином за рахунок товарів широкого вжитку, що є одним з основних факторів росту цін, зростання вартості життя.

Доходи від державного майна і підприємств являють собою вагоме і стабільно зростаюче джерело доходів державний бюджету насамперед у країнах-виробниках і експортерах нафти. Тут у результаті повної або часткової націоналізації видобутку і продажу нафти основна частина державних доходів формується за рахунок відрахувань нафтових компаній, як національних, так у деяких випадках і іноземних. У країнах, що не є виробниками нафти, незважаючи на наявність великого державного сектору, доходи від державного майна і підприємств звичайно не перевищують 6-8% дохідної частини бюджетів. Для державних підприємств характерно встановлення низьких тарифів і відпускних цін на продукцію і послуги. Крім того, деякі з них користуються бюджетними субсидіями для підтримки фіксованих цін на товари масового споживання.

Випереджальний ріст бюджетних видатків у порівнянні зі звичайними доходами приводить до збільшення дефіцитів, особливо в найменш розвитих країнах. Для покриття дефіцитів країни, що розвиваються, користуються як внутрішніми, так і зовнішніми джерелами.