Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Gladkova_O.V._Finansovi_sistemi_providnih_krayi....doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
29.04.2019
Размер:
994.82 Кб
Скачать

3. Видатки державних бюджетів.

Структура витрат державних бюджетів найбільше реально характеризує позитивні, творчі функції фінансів країн, що розвиваються, їхню першорядну роль у розвитку економіки, здійсненні соціально-культурних перетворень. На ці цілі витрачається від 40% до 60 % бюджетних коштів.

У середньому до 1/4 усіх бюджетних асигнувань країн, що розвиваються направляється в економіку. Державні бюджети здійснюють фінансування знову створюваних промислових виробництв, насамперед у галузях 1-го підрозділу, направляють ресурси на будівництво і модернізацію підприємств в обробній промисловості, розвідку корисних копалин і розширення їхнього видобутку і переробки, спорудження теплових і гідроелектростанцій, іригаційних і меліоративних систем, портів і аеродромів, на створення і зміцнення державного сектора в банківській сфері. Зазначені витрати відіграють вирішальну роль у формуванні національного господарчого комплексу, досягненні прогресивних структурних зрушень в економіці, розширенні робочих місць.

Велике значення мають бюджетні асигнування при реалізації державних програм по ліквідації соціально-культурної відсталості. Головніше місце тут займають витрати на створення і розвиток національних систем освіти.

Першочерговими завданнями стають ліквідація неграмотності і організація системи підготовки національних кадрів для народного господарства. Багато країн, що розвиваються и створили національну вищу школу, наукові центри і т.д. Однак частка бюджетних коштів, виділюваних на наукові дослідження і розробки, ще вкрай мала.

Державні бюджети є основним джерелом засобів, які спрямовуються на розвиток національних систем охорони здоров’я і санітарно-гігієнічної служби, соціального страхування і пенсійного забезпечення. У багатьох країнах держава бере участь також у рішенні житлової проблеми, що характеризується великою гостротою в зв'язку зі швидким ростом населення міст.

Витрати на соціальні потреби, як правило, недостатні, щоб забезпечити швидкі і вирішальні зрушення в цій сфері.

Обмеження бюджетних асигнувань на економічні і соціальні цілі багато в чому викликається не тільки недостачею ресурсів, але і ростом непродуктивних витрат. Статистика показує, що витрати на економічні і соціальні потреби тим менше, чим більше країна витрачає коштів на військові і військово-політичні цілі.

У багатьох країнах – колишніх колоніях, що отримали політичну незалежність, також відбувається швидке збільшення адміністративно-управлінських витрат, що зв'язано з розширенням державного апарата, політичних і організаторських функцій держави, його міжнародних зв'язків і представництв.

Усе більш вагомою статтею бюджетних витрат стають в останні роки асигнування по обслуговуванню державного боргу.

Бюджетні асигнування в країнах, що розвиваються, підрозділяються на поточні витрати (у середньому 2/3 витрат) і капітальні вкладення. Поточні витрати охоплюють фонд заробітної платні державних службовців, вчителів, медичного персоналу, працівників комунальних служб і т.д. Значна частина поточних витрат витрачається на утримання армії і поліцейських формувань.

Ведуча роль держави в господарській діяльності в багатьох країнах, що розвиваються знаходить прояв у виділенні з бюджетів значних засобів на капіталовкладення. Їхня питома вага в загальних асигнуваннях коливається від 15% до 40% і більш. Величина даного показника нерідко залежить від структурних особливостей бюджетної системи і масштабів державного підприємництва, принципів фінансування. У ряді країн (Гамбія, Гондурас, Того, Шрі-Ланка) основна частина державних капіталовкладень здійснюється безпосередньо через бюджет, в інших капіталовкладення здійснюються самими підприємствами або галузевими об'єднаннями державного сектора, які мають автономні рахунки поза рамками бюджетної системи. У той же час такі підприємства широко використовують бюджетні дотації і субсидії.

Кошти, які виділяються з державних бюджетів на капіталовкладення, разом з інвестиціями державного сектору досягають нерідко половини і більш усіх капіталовкладень в економіку країн, що розвиваються і в такий спосіб є вирішальним фактором зростання загальнонаціонального нагромадження.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]