3. Фінанси місцевих органів влади. Фінансове вирівнювання.

Головна роль у місцевих фінансах Франції належить місцевим бюджетам. Вони знаходяться у веденні місцевих органів управління. Їх діяльність регламентується Конституцією і поточним законодавством. Кожна адміністративна одиниця, як наголошувалося, має свій бюджет. Адміністративно-територіальна структура країни – це 22 регіони, 96 департаментів і 36 000 округів. Ради (регіональні, департаментів, округів) складають бюджети і розпоряджаються місцевими ресурсами. Однак вся повнота влади належить на місцях префектам.

У Франції, як і в інших країнах Західної Європи, немає єдності бюджетної системи. Кожен бюджет формально відокремлений. У 1981 р. була проведена реформа децентралізації управління, у зв'язку з якою були збільшені розміри державних субсидій місцевим органам и розширені права у витраті коштів.

Система місцевих бюджетів Франції включає декілька ланок:

- бюджети різних місцевих організацій;

- бюджети територіальних організацій (бюджети регіонів, департаментів і округів), а також їх об'єднань: міських співтовариств, районів, синдикатів.

Місцеві бюджети поділяються на 2 частини – поточний (функціональний) бюджет і інвестиційний (нового будівництва) бюджет. У країні більш за третину всіх поточних витрат місцевих органів влади доводиться на утримання адміністративно-поліцейського апарату (поліція, цивільна оборона, пожежна охорона, управління), третина – на освіту, освідчення, культуру, інше – це витрати на економічну інфраструктуру. Місцеві органи влади здійснюють великі капіталовкладення – понад 52% всіх капітальних державних витрат. Загальні витрати місцевих адміністративних органів складають більш ніж 10% ВВП. А загальна величина місцевих бюджетів досягала 60% державного бюджету країни.

Доходами місцевих органів влади є власні (податки і неподаткові надходження) і залучені (державні субсидії і позики) кошти. Доля податків в місцевому бюджеті – 50%, субсидій і позик – 30%, інші 20% – власні надходження і позики.

В цілому, у Франції надходження з непрямих податків у бюджети регiонiв зростають, хоча в загальній структурі податкових надходжень на прямi податки припадає близько 60% загальної суми надходжень, на непрямі - близько 40%.

Провідними податковими статтями виступають 4 прямих податки, які історично склалися у Франції: земельний податок на забудовані ділянки, податок на незабудовані ділянки, податок на житло і промисловий податок:

- земельний податок на забудовані ділянки – стягується з облаштованих ділянок. Податок стосується всієї нерухомості: будівель, споруд, резервуарів. Частина оподаткування рівна половині кадастрової орендної вартості ділянки. Від цього податку звільняються державна власність і будівлі, що перебувають за межами міст і призначені для сільськогосподарського використання. Не платять податки фізичні особи старше 75 років, а також одержуючи допомогу з інвалідності;

- податок на незабудовані ділянки – зачіпає поля, луги, ліси, кар'єри, болота, ділянки під забудову і т.д. Кадастровий дохід, що служить базою оподаткування, встановлений рівним 80% від кадастрової орендної вартості ділянки. Від податку звільнені ділянки, що перебувають в державній власності;

- податок на житло – стягується як з власників житлових будинків, так і з орендарів. Малозабезпечені особи можуть бути звільнені повністю або частково від сплати податку по основному місцю мешкання. Податок вноситься по диференціальних ставках до бюджету округу (більша частина), департаменту (0,5 внеску до бюджету округу) і регіону (по ставці, рівній 3% ставки округу). Базою розрахунку податку є оцінка житлового фонду. Виділяють вісім категорій житла. Податок складається з тарифу за один квадратний метр, надбавок за додаткові зручності і поправочного коефіцієнта, що враховує територіальне розташування;

- професійний податок – вноситься юридичними і фізичними особами, що постійно здійснюють професійну діяльність, яка не винагороджується зарплатою. Для розрахунку податку встановлена місцевими органами влади податкова ставка умножається на суму трьох елементів. Ці три елементи: орендна вартість нерухомості, яку має в своєму розпорядженні платник податків для потреб своєї професійної діяльності; 18% зарплати, що виплачується платником податків своїм співробітникам, а також 10% отриманого ним доходу; 16% вартості всього устаткування, використовуваного у виробництві, незалежно від того, є воно власністю або орендовано. Розмір професійного податку не повинен перевищувати 3,5% доданій вартості. Це законодавче обмеження.

Залежно від економічної кон'юнктури держава може компенсувати підприємству частину податку двома способами:

- шляхом скорочення податку;

- підприємству виплачується компенсація, а підприємство сплачує повний податок.

Округи для створення робочих місць можуть зменшити або зовсім відмінити цей податок підприємству.

Крім цих податків у різних адміністративно-територіальних одиницях використовують так звані додаткові прямі податки на користь місцевих органів влади, колективів i різних суспільних та державних організацій. База для обчислення місцевих прямих податків збігається з базою для стягування основних - загальнодержавних прямих податків, але з 1988 р. використовується коефіцієнт-дефлятор, на який збільшується база обчислення перед визначенням суми податкових платежів. Регіони, департаменти, комуни, а також об'єднання комун самі встановлюють ставки обкладання

У структурі непрямих податків, які стягуються у бюджет регіонів, 54,5% припадає на платежі за реєстрацію технічного паспорта на автомобіль, 39,9% дають рiзнi надбавки до ставок непрямих податків. Найвищими темпами в структурі непрямого оподатковування зростають надходження вiд податку на видачу водійських посвідчень. Однак у загальній сумі надходжень частка цього збору ледь наближається до 5%.

До інших елементів системи оподаткування у Франції можна віднести ще і соціальні внески, податки на солідарну відповідальність майном та інші.

Місцеві бюджети, як правило, дефіцитні і потребують додаткових ресурсів для фінансування власних програм. Держава надає місцевим органам влади субсидії, що становлять близько 20% всіх доходів місцевих бюджетів. Виділяють два види субсидій:

- на поточні витрати, головним чином на соціальну допомогу (близько 60% всіх субсидій);

- на капітальне будівництво.

Окрім субсидій, місцеві органи використовують позикові кошти, які отримують на грошовому ринку й у держави на пільгових умовах.

Місцеве самоврядування має обмеження. Міра свободи в ухваленні рішень регулюється законодавчими актами по оподаткуванню і директивами республіканських і регіональних органів. Перерозподіл коштів між комунами здійснюється департаментами, з держбюджету виділяються цільові субсидії для вирівнювання економічного стану окремих територій.

З метою вирівнювання доходів окремих місцевих бюджетів, які вони мають вiд податків, i компенсації витрат, обумовлених розширенням компетенцій місцевих органів влади, а також «незаслуженими витратами» місцевих органів влади (забезпечення житлом вчителів, виплати житлових субсидій, ПДВ, сплачений на інвестиції) у Франції існує загальнодержавна система фінансового вирівнювання.

Для вирівнювання доходів вiд різниці в отриманих податках використовується глобальна (єдина) дотація функціонування. Розширення компетенцій компенсується: загальною дотацією з децентралізації, регіональною дотацією на шкільну освіту, дотацією департаментів на оснащення коледжів.

При розрахунку обсягів основних дотацій використовується, як і в практиці інших країн, два основних показники. Перший - податковий потенціал місцевої територіальної одиниці, що характеризує масу доходів вiд місцевих прямих податків, які місцевий бюджет одержує iз застосуванням середніх загальнонаціональних ставок. Це розрахункова величина, оскільки кожна територія застосовує індивідуальні ставки. Другий показник – податкове навантаження, що розраховується як співвідношення між сумою фактичних доходів від місцевих прямих податків і податковим потенціалом. Це співвідношення може бути більше або менше 1.

Механізм застосування двох основних трансфертів вирівнювання – глобальної (єдиної) дотації функціонування і компенсаційної дотації з ПДВ зводиться до наступного.

Глобальна (єдина) дотація функціонування – спеціальний фонд трансфертів для органів місцевого самоврядування у Франції. Кошти з цього фонду надаються комунам і департаментам. Фонд формується за рахунок відрахувань вiд податку на додану вартість. Глобальна (єдина) дотація функціонування комун складається з трьох основних частин: базова дотація, дотація вирівнювання i компенсаційна дотація.

Розмір базової дотації визначається в середньому на одного жителя i з урахуванням розмiрiв адміністративно-територіальної одиниці, i витрат, що пропорційно залежать вiд чисельності жителів. Загальна сума базової дотації на одного жителя коригується на коефіцієнт у залежності вiд чисельності населення кожної адміністративно-територіальної одиниці.

Коефіцієнт 1 застосовується для комун з населенням до 499 осіб i збільшується до 2 для комун з населенням понад 200 тис. осіб. Дотація вирівнювання розподіляється на основі формули вирівнювання, яка враховує податковий потенціал комун i використовується з метою зближення фінансових можливостей територіальних колективів.

Компенсаційна дотація враховує так звані особливі витрати комун. Її розмір залежить вiд кількості дітей шкільного віку, які проживають у комуні, від загальної довжини доріг сполучення, що належать до так званих загальнокорисних, i вiд кiлькостi суспільного житлового фонду.

Єдина дотація функціонування департаменту включає: спеціальну допомогу, фіксовану дотацію, дотацію вирівнювання.

Спеціальна допомога, або дотація мiнiмального функціонування надається фінансово бідним департаментам. На цю допомогу можуть розраховувати департаменти, що мають податковий потенціал на душу населення на 40% менше, ніж середній податковий потенціал по всіх департаментах. Допомогу також одержують департаменти, що мають на 60% менше податковий потенціал з розрахунку на 1 кв. км. території, ніж у середньому по всіх департаментах.

Фіксована дотація встановлюється в розмірі 45% о сукупної єдиної дотації функціонування департаменту. Дотація вирівнювання визначена в обсязі 55% від сукупної дотації функціонування департаменту. Вона складається з таких частин: 40% розподіляється в залежності від податкового потенціалу департаменту, 60% - у залежності від обсягу податків, що збираються департаментами (без податку на професію) з домашніх господарств.

Компенсаційний фонд ПДВ - трансферний фонд фінансових ресурсів, кошти якого направляються на інвестиції територіальних колективів Франції. Він є головною формою участі держави в iнвестицiйнiй діяльності комун. Кошти фонду слугують державною субсидією органам місцевого самоврядування на інвестиції. Фонд компенсує місцевим органам влади податок на додану вартість, який вони сплачують по своїм операціям у процесі здійснення витрат розвитку. 3 фонду компенсується сплачений місцевими органами влади ПДВ лише по інвестиційним операціям, спрямованим на власний розвиток. Не компенсується ПДВ по операціям на користь третіх осіб, а також пов'язаних з участю в капіталі підприємств, фондів допомоги, по земельним угодам. Виплати місцевим органам влади з Компенсаційного фонду ПДВ є грошовими ресурсами, що можуть використовуватися на розсуд територіальних колективів. Проте вони обов'язково повинні відображатися в бюджеті розвитку як інвестиції. Через фонд надається 60% усієї державної допомоги місцевим органам влади на інвестиції. Компенсаційний фонд ПДВ функціонує поза держбюджетом Франції.