Тема 2. Фінансова система Великобританії, її склад і механізм функціонування на сучасному етапі. План.
Склад фінансової системи Великобританії.
Державний бюджет, бюджетний процес.
Спеціальні урядові фонди.
Фінанси місцевих органів влади. Система міжбюджетного вирівнювання.
Фінанси державних підприємств.
Склад фінансової системи Великобританії.
Фінансова система Великобританії характеризується активним втручанням держави в економіку країни і соціальні процеси.
В даний час фінансова система включає чотири ланки:бюджет центрального уряду (державний бюджет), місцеві бюджети, спеціальні позабюджетні фонди, фінанси державних підприємств і корпорацій.
Схема фінансової системи Великобританії представлена на рис. 2.1.
Рис. 2.1 – Фінансова система Великобританії
Великобританія – унітарна держава, і її бюджетна система має два рівні, відносини між якими залишалися незмінними з вікторіанських часів до кінця 1980-х рр. Реформи, проведені в останні десятиліття, суттєво зменшили роль місцевих бюджетів в економіці.
Головною ланкою є державний бюджет, йому належить основна роль у забезпеченні політичних і економічних умов відтворення виробничих відношень капіталізму, через державний бюджет перерозподіляється біля 40% національного доходу країни. Він представляє собою головну зброю державно-монополістичного регулювання і стимулювання економіки країни. За рахунок ресурсів бюджету здійснюється мілітаризація господарства і капіталовкладення в ряд нових галузей, що потребують значних витрат.
На сучасному етапі в розвитку окремих ланок фінансової системи спостерігаються нові явища і процеси, це насамперед виражається в усе більшій концентрації фінансових ресурсів у державному бюджеті й в інших централізованих урядових фондах.
Фінансова політика уряду спрямована на збільшення прибутків державного бюджету, посилення процесу нейтралізації засобів, що дозволяє здійснювати основні витрати, що забезпечують утримання державного апарата, втручання в економіку, отримання максимальних прибутків головними монополіями країни.
У той же час у загальнодержавних витратах значне місце займають місцеві бюджети. Витрати на соціальні цілі, особливо на освіту (крім системи вищої освіти), центральний уряд перекладає на цю ланку фінансової системи. Крім того, із місцевих бюджетів фінансуються витрати на житлове і шкільне будівництво, спорудження доріг, мостів і інших об'єктів місцевого господарства.
Ріст витрат місцевих бюджетів не супроводжується розширенням їх власної дохідної бази. Більш половини витрат місцевих органів влади покривається за рахунок субсидій із державного бюджету, істотний вплив робить бюджет і на фінанси державних підприємств. Багато націоналізованих галузей промисловості дефіцитні. Тому на фінансування капітальних вкладень із державного бюджету цим підприємствам направляються значні засоби у формі кредитів і субсидій.
Таким чином, основні фінансові ресурси Англії поєднуються в державному бюджеті, що впливає на всі ланки фінансової системи, на всі сторони економічного і соціального життя країни.
2. Державний бюджет, бюджетний процес.
Провідною ланкою фінансової системи Великобританії є державний бюджет, який відповідно до її державного устрою ділиться на власне держбюджет і численні місцеві бюджети. Причому місцеві бюджети не входять по своїх доходах і витратах до складу державного бюджету. В Англії, як і в інших країнах, бюджет є головним економічним законом держави, який щорічно подається на обговорення урядом. Міністр фінансів Великобританії виступає з доповіддю в парламенті і робить огляд результатів розвитку економіки за звітний період і основних цілей і дій уряду в наступному фінансовому році (бюджетний або фінансовий рік у Великобританії починається 1 квітня і закінчується 31 березня наступного року). У його доповіді детальніше розглядаються зміни і введення нових податкових платежів, які пропонуються урядом для фінансування поточних державних витрат.
Державний бюджет країни складається з двох частин:
- консолідованого фонду, який включає поточні надходження коштів і їх витрачання (поточний бюджет);
- національного фонду позик, куди входять доходи і витрати держави, пов'язані з рухом капіталу (капітальний бюджет).
Перевищення прибутків над витратами Консолідованого фонду зараховується в дохідну частину Національного фонду позик. Якщо ж у Консолідованому фонді є дефіцит, то він покривається позичкою з Національного фонду позик і на цю суму уряд збільшує державний борг.
Основними доходами поточного бюджету Великобританії є податки, причому серед них переважають прямі податки (36,2% доходної (прибуткової) частині бюджету). До доходів поточного бюджету відносяться також платежі по соціальному страхуванню.
Відсотки по кредитах, наданим націоналізованим галузям і місцевим органам влади, прибуток емісійного департаменту Банку Англії і деякі інші надходження складають незначну частину прибутків. У Великобританії стягаються такі прямі податки:
прибутковий податок 25-30%;
податок із прибутку корпорацій – 11%;
податок на прибутки від видобутку нафти;
податок на капітал;
податок на спадок;
внески на потребу соціального страхування – 20%.
Основними непрямими податками є:
податок із додаткової вартості – 15%;
акциз;
мита
податок з ігорного бізнесу;
збори з бігів.
Уряд за допомогою казначейства (Міністерства фінансів) здійснює управління і регулювання податкової системи країни. Ця діяльність контролюється парламентом. Податки грають основну роль (приблизно 90%) у формуванні прибуткової частини англійського державного бюджету (див. табл. 2.1).
Таблиця 2.1 – Основні податки Великобританії
Назва податку |
Ставка % |
Назва податку |
Ставка % |
Прибутковий податок з населення: |
0 |
Податок із спадку: |
|
з доходом 2500 ф. ст. |
20 |
до 150 000 ф. ст. |
0 |
з доходом від 2,5 до 23,7 тис. ф. ст. |
25 |
понад 150 000 ф. ст. |
40 |
з доходом понад 23 700 ф. ст. |
40 |
Податок на додану вартість |
17,5 |
Прибутковий податок з корпорацій |
33 |
Акцизи |
різні |
Податок на капітал |
до 40 |
Гербовий збір |
від 0,5 до 2 |
На частину прибуткового податку з населення доводиться 64% від надходжень у вигляді прямих податків до державного бюджету Великобританії, а на частину податків з доходів компаній – 19%.
З податків загальнодержавного значення найбільшого поширення набули прямі податки: прибутковий податок, податок на капітал, податок на спадок.
Особистий прибутковий податок платить все населення Великобританії.
Існують підрозділи платників податку на:
- резидентів;
- нерезидентів.
Доходи резидента Великобританії підлягають оподаткуванню незалежно від джерела їх виникнення.
Нерезидент платить податки у Великобританії лише з доходів, одержаних на території цієї країни.
Прибутковий податок з фізичних лиць стягується не по сукупному доходу, а по частинах – «шедулах» залежно від джерел доходу (платня, дивіденди, рента і т.п.), кожна частина оподатковується по-своєму. Всього доход розділяється на шість частин (див. табл. 2.2).
Таблиця 2.2 – Зміст «шедул»
Шедула |
Оподатковуються |
Шедула А |
Доходи від майна: землі, будівель і споруд, найманих житлових будинків або квартир; |
Шедула В |
Доходи з лісових масивів, які використовуються в комерційних цілях, які не оподатковуються по шедулі D |
Шедула С |
Доходи з певних державних цінних паперів, які випускаються у Великобританії; |
Шедула D |
Прибутки від виробничої комерційної діяльності (в торгівлі, промисловості, сільському господарстві, транспорті); доходи від цінних паперів, які не оподатковуються по шедулі С; доходи від надання професійних послуг (лікаря, адвоката); одержані відсотки і аліменти, що підлягають оподаткуванню; доходи, одержані у вигляді відсотків по позиках; доходи, одержані за кордоном і переказані до Великобританії; доходи від майна, що перебуває за кордоном; доходи, не включені ні в одну з попередніх частин (наприклад, гонорар); |
Шедула Е |
Трудові доходи, зарплата, виплати працівникам, пенсія, допомога |
Шедула F |
Дивіденди і інші розподілені доходи компанії |
Прибутковий податок стягується за рік, починаючи з 6 квітня. Зараз у Великобританії кожна особа має право на суму доходу, який не оподатковується, тобто на так звану особисту знижку:
- мінімальна ставка прибуткового податку, 20%, розповсюджується на доходи від 0 до 4300 ф. ст.;
- основна ставка, 23%, – на доходи від 4301 до 27 100 ф. ст.;
- по максимальній ставці, 40%, оподатковується річний доход понад 27 100 ф. ст.;
- всі платники податків звільняються від сплати податків з суми в 4195 ф. ст., крім того, додатковими податковими пільгами користуються сімейні пари, вдови і вдівці, громадяни старше 65 років і сліпі.
Довгий час прибутковий податок платили як фізичні, так і юридичні особи, зокрема корпорації. Корпоративний податок застосовується до всіх прибутків компаній резидентів, які одержані ними впродовж податкового року. Компанією резидентом вважається корпоративний орган, якщо його діяльність здійснюється і контролюється в цій країні, тобто в цій країні знаходиться орган керування цієї компанії.
Компанія нерезидент – це така компанія, яка займається торгівлею у Великобританії через відділення і оподатковується з корпорацій з:
а) доходу від торгівлі;
б) доходу від власності або права власності, яке використовує це підприємство (відділення);
в) приросту капіталу від активів, які використовується цим відділенням.
З введенням податку на прибуток корпорацій сфера дії прибуткового податку звузилася до особових доходів громадян, включаючи тих, хто займається індивідуальною підприємницькою діяльністю або виступає партнером ділового товариства. Ставка податку на прибуток – 33%, причому вона неодноразово знижувалася (на початку 1990-х рр. – 35%).
Спеціальний податковий режим встановлений для компаній, які здобувають нафту в Північному морі. Ці компанії платять нафтовий корпоративний податок по ставці 75%. Вони не звільняються від сплати загального корпоративного податку.
Компанії Великобританії оподатковуються також на приріст капіталу. Компанії нерезиденти цей податок не платять.
Податок на капітал (або приріст капіталу) стягується при реалізації деяких видів капітальних активів, яка приносить прибуток (приватні автомобілі, житло, національні ощадні сертифікати, облігації і ін.). Доход від реалізації інших типів основних засобів не оподатковується (державних цінних паперів, цінних паперів компаній і ін.).
Платниками податку є приватні підприємці, трастові фонди і ін. Для приватних підприємців податок на доход від реалізації основних засобів розраховується по ставках прибуткового податку як що додатковий підлягаючий оподаткуванню доход. Для трастових фондів існують спеціальні ставки податку.
З метою покращання інвестиційного клімату в березні 2000 р. з 40% до 10% понижений податок на приріст капіталу по активах, придбаних не менші чотири роки тому, зменшені ставки по активах з коротшим терміном володіння. Введена система 100%-ного амортизаційного списання в перший рік використання інформаційного обладнання. Передбачається податкове стимулювання інвесторів, що вкладають капітал у венчурні підприємства.
Податок на спадок не платиться з більшої частини видів подарунків, здійснюваних за життя власника, якщо він залишається після цього живим протягом останніх 7 років.
Як спадок оподатковується майно, отримане по заповіту, а також заповідані дари, передані протягом семи років після смерті. Інші переміщення майна податком не оподатковуються. Не підлягають податку на спадок перехід власності від жінки до чоловіка і навпаки і дари і пожертвування британським благодійним фондам і основним політичним партіям.
Ставка податку на спадок – 40% з суми майна вартістю понад 150 000 фунтів стерлінгів. Але тільки близько 3% всіх випадків спадкоємства оподатковуються цим податком.
До прямих податків можна віднести внески на потреби соціального страхування, що витрачаються на виплату пенсій і допомоги. Ці внески сплачують:
- особи найманої праці і роботодавці по диференційованих ставках, що заробляють менше 54 ф. ст. в тиждень повністю звільнені від сплати податку. Якщо доход вищий, то з перших 54 ф. ст. сплачується 2%, з частини, що залишилася, – 9%, але не більше 405 ф. ст. в тиждень;
- «самозайняті», тобто особи, що не знаходяться у відносинах найму, сплачують внески по твердій ставці – 5,35 ф. ст. в тиждень;
- непрацюючі громадяни або громадяни, які не можуть бути зараховані до перших двох класів, – 5,25 ф. ст. в тиждень;
- «самозайняті», якщо їх доход перевищує деяку суму, по ставці 6,3%.
Непрямі податки в системі оподаткування Великобританії складають меншу частку, чим прямі (близько 30% всіх податкових надходжень). Головне місце серед непрямих податків займає податок на додану вартість. По частці в доходах він стоїть на другому місці після прибуткового податку і формує приблизно 17-19% бюджету країни. Податок на додану вартість був введений 1 квітня 1973 р., він розповсюджується на територію Англії, Північної Ірландії, Шотландії і Уельсу, включаючи острів Мен. Базою обкладення ПДВ є вартість, додана на кожній стадії виробництва і реалізації товарів і послуг.
Стандартна ставка ПДВ – 17,5%. Знижена ставка, 5%, застосовується для домашнього пального і енергії, а також енергозберігаючих матеріалів, використовуваних в господарствах з низьким рівнем доходу згідно державній програмі.
Серед категорій товарів і послуг, оподатковуваних по нульовій ставці ПДВ, – товари на експорт, велика частина продуктів харчування, вода, послуги внутрішнього і міжнародного пасажирського транспорту, газети і інші періодичні видання, будівництво нових житлових будівель, дитячий одяг і взуття, ліки по рецептах, послуги для інвалідів, товари або послуги, що надходять в благодійні товариства або від них. Основними категоріями товарів і послуг, звільненими від ПДВ, є земля і споруди, страхування і інші фінансові послуги, поштові послуги, азартні ігри (з деякими виключеннями), лотереї, велика частина освітніх послуг, послуги охорони здоров'я.
Друге місце в групі непрямих податків Великобританії займають акцизи. Нафтопродукти, використовувані як пальне, оподатковуються вищими акцизами, ніж що йдуть на інші цілі. Передбачені знижені ставки для заохочення використання більш екологічних видів пального для автомобілів: бензину високого очищення, дизельного пального із зниженим рівнем сірі, газу. Керосин, не використовуваний в транспортних засобах,, більшість мастильних матеріалів, використовуваних в промисловості, сільському господарстві і морському судноплавстві, не оподатковуються акцизом або оподатковуються по дуже низькій ставці. Замінники пального оподатковуються акцизами по тій же ставці, що і нафтопродукт.
Акцизи на міцні спиртні напої, вино, пиво і сидр залежать від міцності напою і об'єму ємкості. Спирт, використовуваний для наукових, медичних, дослідницьких і промислових цілей, не оподатковується акцизним податком.
Акциз на сигарети стягується частково як постійна сума з кожної сигарети і частково як відсоток від роздрібної ціни. Акцизний податок на інші тютюнові вироби встановлюється на їх вагу. Уряд має намір підняти акцизний податок на тютюн і тютюнові вироби як мінімум ще на 5% в рамках програми боротьби з курінням.
Акцизний податок стягується з ігор в казино, ставок і парі, бінго і ігрових автоматів. Ставки залежать від виду азартної гри. Акциз обчислюється або як відсоток від валового або чистого доходу, або, у разі ігрових автоматів, стягується фіксована сума з кожного автомата залежно від ціни гри і розміру можливого виграшу. Валовий доход від Національної лотереї оподатковується 12%-ным акцизним податком, але виграші лотереї не оподатковуються.
Річний акцизний податок на власників особистого транспорту (легкових машин і таксі) стягується у розмірі 150 ф. ст. Податок на вантажний транспорт обчислюється залежно від вантажопідйомності і, якщо вона більше 12 т, від кількості осей. Він розроблений з таким розрахунком, щоб сума податку, принаймні, покривала їх участь в зносі доріг. Акциз на таксі і автобуси варіює залежно від пасажирських місць, а акциз на мотоцикли – від об'єму двигуна. Особистий транспорт – машини, таксі і мотоцикли, випущені до 1973 р., – звільнені від акцизного податку. Плануються нові ставки акцизу для машин, що менше забруднюють навколишнє середовище, – знижки до 50 ф. ст. для легкових машин і до 500 ф. ст. для вантажних машин і автобусів.
Інші акцизні податки і збори:
- податок на страхування всього майна, яке належить оподаткуванню (4%), податок на страхування під час подорожі, а також на страхові поліси, продані продавцями машин і побутових приладів (17,5%);
- акцизний збір за внутрішні перельоти і перельоти в межах країн Європейського союзу – 10 ф. ст. і 20 ф. ст. за решту перельотів;
- податок на відходи виробництва і життєдіяльності – з розрахунку 10 ф. ст. за тонну.
В цілому всі ставки акцизних зборів коливаються в інтервалі від 10 до 30%.
Деякі переходи власності з рук в руки оподатковуються ще одним непрямим податком – гербовим збором. Це найстаріші податки у Великобританії. Вперше вони були введені в 1694 р. як податки на документи, а не на угоди. За законом 1891 р., який діє з деякими змінами і понині, податок стягується при оформленні цивільно-правових угод. Комерційні і юридичні документи повинні мати спеціальний штамп, підтверджуючий сплату цього податку. В деяких випадках ставки гербових зборів встановлюються в твердих сумах (від 25 пенсів до 1-2 ф. ст.), в інших – будуються за адвалорною ознакою (гербовий збір стягується в певному відсотку до вартості угоди).
Передача акцій оподатковується гербовим збором у розмірі 0,5% вартості власності, яка передається. Виключенням є акти дарування і передача власності в благодійні товариства. Решта власності оподатковується гербовим збором залежно від вартості: 1% для власності дорожче 60 тис. ф. ст., 2% – дорожче 250 тис. ф. ст. і 3% – більше 500 тис. ф. ст.
Митні збори стягуються з товарів, які прибули в країну з держав, що не входять в Європейський союз (відповідно до Загального митного тарифу). В межах країн ЄС товари можуть переміщатися абсолютно вільно, без митних зборів. Акцизи і ПДВ стягуються в країні, куди товари доставляються, по ставках податків цієї країни.
Окрім розглянутих податків, до непрямих також відносяться податок з грального бізнесу, збори з перегонів (кінні скачки, собачі перегони).
Основні принципи, які лежать в основі сучасної податкової політики уряду Великобританії, полягають в тому, що:
- податкова система винна: заохочувати зайнятість і служити стимулом до роботи для кожного;
- сприяти накопиченню і довгостроковим інвестиціям;
- бути справедливою.
За рахунок коштів поточного бюджету фінансуються так звані цивільні статті (промисловість, сільське господарство, охорона здоров'я і т.п.), витрати на оборону і державне управління.
Основна частина витрат фінансується з консолідованого фонду (98%), який формується переважно податковими надходженнями (95%). До неподаткових надходжень відносяться доходи від продажу державній власності, адміністративні стягнення і ін.
Витрати даного фонду включають дві основні групи: витрати, щорічно що підтверджуються парламентом і асигнування з так званого фонду для постійних витрат, не аналізовані в парламенті. У витрати, що підтверджуються входять військові асигнування, витрати на промисловість, сільське господарство, утримання апарата керування, соціальні потреби, субсидії місцевим органам влади, поміч країнам , що розвиваються. З фонду постійних витрат виплачуються відсотки по державному боргу, фінансуються витрати по «цивільному листі» (утримання королеви і її подвір'я), а також щорічні платежі до бюджету ЄС.
По функціональному призначенню витрати консолідованого фонду можна підрозділити наступним чином:
- соціальний захист;
- охорона здоров'я;
- оборона;
- економічні послуги;
- загальнодержавні послуги;
- охорона правопорядку;
- комунальні послуги;
- освіта тощо.
Для державного бюджету Великобританії характерна хронічна дефіцитність.
Основними витратами в державному бюджеті є витрати на оборону, по втручанню в економіку, на соціальні потреба, субсидії місцевим органам влади і на утримання державного апарата. На військові витрати припадає біля 30% усього бюджету. До витрат по втручанню в економіку відносяться витрати на капіталовкладення, науково-технічний прогрес, економічну і соціальну інфраструктуру, забезпечення зайнятості в окремих галузях господарства і районах країни, стимулювання експорту.
Серед соціальних витрат найбільші суми з державного бюджету направляються на охорону здоров'я, що із 1948 р. націоналізовано і перебуває у віданні Національної служби охорони здоров'я.
Асигнування на утворення займають незначну питому вагу у витратах на соціальні потреби (3 %), оскільки основна їхня частина фінансується з місцевих бюджетів, що одержують на ці цілі значні субсидії з державного бюджету.
До групи соціальних витрат відносяться засоби, що переведені з державного бюджету в автономний фонд національного страхування, а також пенсії, посібники, що виплачуються безпосередньо з цього бюджету.
Важливою статтею витрат державного бюджету є субсидії і кредити місцевим органам влади, за допомогою яких центральний уряд в усе більшому ступені підкоряє собі діяльність муніципалітетів.
Розширення функцій держави, усе втручання, що посилюється, в економіку зажадало створення обов'язкових органів керування /міністерств, відомств, комітетів/, на утримання яких виділяються значні суми.
Доходна частина національного фонду позик (капітального бюджету) формується за рахунок відсотків, що надходять від державних корпорацій і місцевих органів влади як плата за надання державних кредитів, від повернення довгострокових кредитів Казначейства, від частини прибутку емісійного департаменту Банку Англії, коштів деяких спеціальних фондів і Консолідованого фонду, наданих для постійного обслуговування.
Витратна частина капітального бюджету включає витрати на обслуговування державного боргу, довгострокові кредити на капітальні вкладення корпораціям і органам державної влади і деякі інші.
Бюджетний рік Великої Британії охоплює період з 1 квітня по 31 березня наступного року. Бюджет є найважливішим із законів, які щорічно приймаються. За його основу береться Бюджетне послання Канцлера казначейства, з яким він виступає в жовтні-листопаді кожного року. У посланні викладається аналіз розвитку економіки за минулий рік і думка уряду щодо перспективи економічного розвитку на середньострокову та довгострокову перспективи, а також проголошується валютна і фіскальна політика держави, розглядаються питання стану державних фінансів і з'являються зміни в податковій та інших фінансових сферах. Детальний розгляд державних видатків проводиться в спеціальних комітетах Палати громад (наприклад, Комітеті з рахунків державних установ) і в установах, яким делеговані відповідні повноваження.
У бюджетному процесі вирішальна роль належить уряду в особі Казначейства, тоді як проходження бюджету в Парламенті зводиться, власне кажучи, до формального схвалення дій уряду. Депутати не можуть вносити, а Палата громад не може приймати законів про збільшення загальної суми бюджетних витрат, запропонованої урядом. Таке правило розширює можливості уряду впливати на мінливу економічну ситуацію в країні. Палата громад формально має право відхилити законопроект про бюджет, але практично це ніколи не робиться. Незважаючи на тривалу процедуру, Парламент завжди затверджує бюджет у сумах, запропонованих урядом.
Особливість бюджетного процесу полягає в тому, що замість єдиного бюджетного закону Парламент щорічно приймає так званий «фінансовий закон», який фіксує зміни, внесені в систему бюджетних доходів, а також один чи кілька законів, які уповноважують уряд витратити протягом року з тією чи іншою метою певну кількість грошей. При цьому бюджет виноситься на розгляд по частинах і в різний час (спочатку по видатках, потім по доходах). Після схвалення Палатою громад бюджетний законопроект передається на схвалення Палати лордів, підписується головою королівської влади і стає законом. Звіт про виконання бюджету доводиться до відома Парламенту, але ним не затверджується.
З 1 червня 1998 р. новим лейбористським Кабінетом у Великій Британії розпочата масштабна реформа органів управління фінансовим ринком. Суть реформи – створення єдиного органу – Управління з фінансового регулювання та нагляду, відповідального за регулювання і нагляд за діяльністю всіх інвестиційних, фінансових і банківських компаній, що здійснюють діяльність на території Великої Британії. Нова організація замінила систему роз'єднаних і малоефективних саморегульованих і просто регулюючих організацій, які функціонували на фінансовому ринку. В даний час Управлінню з фінансового регулювання та нагляду вже передані чи передаються функції таких організацій: Ради з цінних паперів та інвестицій; Організації з регулювання управляючих; Управління з цінних паперів; Управління з приватних інвестицій; Комісії з будівельних суспільств; Комісії з діяльності суспільств взаємного кредитування; Реєстру кредитних союзів та суспільств взаємного кредитування; Дирекції зі страхування Казначейства.
Зміни в структурі органів регулювання фінансовим ринком у Великій Британії відбивають об'єктивні тенденції на ринку. На сучасному етапі діяльність банків та інвестиційних компаній стає дедалі універсальнішою, ризики на різних сегментах ринку перемішуються. У цих умовах ідея єдиного регулюючого та наглядового органу виглядає дуже логічною.
Перевагою нового режиму регулювання є те, що він передбачає чіткий поділ сфер відповідальності між Казначейством і Управлінням з фінансового регулювання та нагляду: перше від повідає за законодавчу базу, а друге – за ефективну роботу відповідно до діючого в даний час законодавства.
Управління з фінансового регулювання та нагляду підтримує стосунки з фінансовими інститутами з метою забезпечення дотримання ними нормативних вимог. До його функцій входить:
- оцінка фінансових ускладнень становища організації і безпосередній вплив колапсу на інші установи;
- проведення оцінки можливості виведення даної організації з кризи за участю інших комерційних організацій (якщо виходу нема й існує ризик для усієї фінансової системи в цілому, тоді підключається Банк Англії. Він повинен оцінити характер системної загрози і виправданість підтримки будь-якого виду з боку представників державного сектору, буде вона забезпеченням короткострокової ліквідності чи необхідністю капіталовкладень. Утому випадку, якщо потрібно вкладення капіталу, підключається Казначейство, оскільки розмова вже йде про державні кошти;
- надання необхідних консультацій населенню (розповсюдження посібників з використання індивідуальних ощадних рахунків приватними клієнтами, в майбутньому євро, телефонні лінії допомоги, які щодня обслуговують тисячі дзвінків, зустрічі в різних містах країни, що дозволяє ввійти в безпосередній контакт з інвесторами);
- зниження, наскільки це можливо, ступеня використання легальних форм фінансової діяльності в кримінальних цілях.
До складу видатків нової організації включені як власні витрати, так і витрати регульованих фірм, що в цілому перевищує прямі в пропорції 4:1. Об'єднання дев'яти різних організацій дало можливість одержання економії, обумовленої зростанням масштабу роботи, зокрема в галузі забезпечення поточної діяльності, це дозволило відшкодувати витрати багатьох фірм, повернувши переплачені ними кошти.
Отже, нова модель органу фінансового регулювання має дві основні переваги, одна з яких – здатність до своєчасного реагування на зміни ринкового середовища, а інша – її ефективність.