Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Gladkova_O.V._Finansovi_sistemi_providnih_krayi....doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
29.04.2019
Размер:
994.82 Кб
Скачать

4. Фінанси місцевих органів влади. Система міжбюджетного вирівнювання.

Наступну ланку фінансової системи Великобританії складають місцеві фінанси.

Місцеві органи влади в трьох частинах Великобританії: Англії, Уельсі і Шотландії – мають різну структуру. В Англії двоступінчата система місцевих органів влади, що включає графства і округи в сільській місцевості і містах в урбанізованих районах. В 1992 р. в Уельсі і Шотландії була введена одноступінчата система місцевих органів управління.

Основою місцевих фінансів є місцеві бюджети – бюджети графств і округів. За їх рахунок місцева влада забезпечує комплексний розвиток територій.

Після Другої світової війни в компетенцію органів місцевого самоврядування входило фінансування соціальних послуг, транспорту, освіти, житлово-комунального господарства. Пізніше за їх повноваження були значно звужені. Місцеві органи влади втратили право на будівництво і придбання житла, приватизацію місцевого транспорту і комунальних мереж, з-під їх контролю були виведені деякі типи освітніх установ, витратні зобов'язання муніципалітетів суттєво скоротилися. В даний час з місцевих бюджетів фінансується всього 36% всіх державних витрат.

Місцева влада у Великобританії має чотири основні джерела доходів:

  • субсидії центрального уряду;

  • податок на житло;

  • тарифи на рухоме майно;

  • різні збори і доходи від продажу ліцензій і ін.

Приблизно 75% витрат (окрім зборів і продажів) фінансується за рахунок урядових субсидій і тарифів на рухоме майно.

Тарифи па рухоме майно є податок, який платять власники рухомого майна. Вартість цього майна переоцінюється кожні п'ять років. Тарифи встановлюються центральним урядом, а потім збираються місцевою владою. Податкові платежі збираються до загальнонаціонального бюджету, а потім розподіляються між місцевою владою.

Нерухоме майно у Великобританії, як правило, оподатковується податком на житло. Кожне житло належить до однієї з восьми оцінних категорій, залежно від його реальної вартості (сума, за яку його можна було б продати на відкритому ринку). На житло, в якому проживають менше два дорослих, надаються знижки. Ставка податку на житло може бути знижена для малозабезпечених (іноді на 100%).

Структура витрат місцевих органів влади наступна(%):

- соціальний захист – 32;

- освіта – 28;

- охорона правопорядку – 12;

- комунальні послуги – 5;

- транспорт і комунікації – 4;

- інші – 19.

Система міжбюджетного вирівнювання Великобританії досить складна і різна у всіх складових частинах країни. В той же час фінансова допомога заснована на принципах, єдиних для всієї держави. Існує два основні види фінансової підтримки – блок-гранти (які в Англії і Уельсі називаються грантами для збільшення доходів) і гранти на спеціальні цілі. Гранти для збільшення бюджетних доходів виділяються щорічно. Перед визначенням суми фінансової допомоги центральний уряд виходячи з проекту центрального бюджету і прогнозу макроекономічної ситуації встановлює витратні нормативи для місцевих органів влади на планований рік. Потім об'єм фінансової підтримки визначається як різниця між сумою витрат бюджету муніципального користування, розрахованою на основі витратних нормативів, і сумою доходів місцевого бюджету від закріплених за ним прибуткових джерел. Якщо центральний уряд бачить пріоритетним фінансування якої-небудь конкретної статті місцевого бюджету, то кошти виділяються в рамках гранту, тобто вони можуть бути витрачені тільки на обумовлені цілі.

Уряд Великобританії контролює витрати місцевих бюджетів. Раніше для цих цілей використовувалися різні механізми: скорочення розмірів фінансової допомоги з центрального бюджету на фінансування витрат, що перевищують певний рівень, відмову в наданні центрального гранту для фінансування додаткових витрат. Але вони виявилися неефективними. І в 1986 р. як екстрена міра був введений такий механізм контролю за витратами місцевих бюджетів, як зменшення податкової бази місцевого бюджету, витрати якого перевищували рівень, зафіксований в документах центрального уряду. Цей інструмент використовувався впродовж чотирьох років, і за цей час процедура зменшення податкової бази застосовувалася тільки до 10-12 місцевих бюджетів з 200. Однак після введення подушного податку центральний уряд переглянув порядок обмеження витрат місцевих бюджетів. Урядовими нормативними актами було встановлено співвідношення додаткових витрат і надходжень подушного податку 1:4, тобто збільшення витрат понад встановлений рівень на 1% повинне супроводжуватися чотиривідсотковим збільшенням надходжень подушного податку.

Згідно із законом місцеві органи влади не мають права залучати позикові кошти для фінансування витрат поточного характеру, а на капітальні потреби вони можуть брати кредит лише безпосередньо у комерційних банків або через спеціальний орган – Державний комітет із запозичень.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]