5. Фінанси державних підприємств

Фінанси державних підприємств як ланка фінансової системи мають свої особливості. З огляду на багато причин в Японії склалося чітке розмежування сфер вкладення капіталу: приватного – у виробничу сферу, державного – в інфраструктуру. Тому в Японії державний сектор не є серйозним конкурентом у жодній галузі виробництва, і його функціонування, по суті, повністю підпорядковане інтересам приватних корпорацій.

Держсектор в Японії невеликий. Американський дослідник Р. Семюельс називає Японію країною «державної політики без державної власності».

У державному секторі економіки Японії на рівні центрального уряду налічується 5 казенних і близько 100 акціонерних компаній і пайових товариств, в тому числі 7 будівельних фірм, 13 банків та інших фінансових закладів і 68 організацій за участю державного капіталу.

Серед акціонерних компаній і пайових товариств багато некомерційних закладів: інститути і лабораторії, зайняті фундаментальними дослідженнями і гуманітарними науками, японський фонд економічного співробітництва, фонд підтримки мистецтва, центр науково-технічної інформації, японський фонд культурного обміну.

У багатьох акціонерних компаніях і пайових товариствах держава (в особі розділу відповідного міністерства) – єдиний чи головний акціонер, але в середньому частка участі уряду в їхньому капіталі становить 38,3%.

У держсекторі економіки Японії на місцевому рівні діє приблизно 8300 підприємств, з них 3650 – державні: водопровід, газо- і теплопостачання, каналізація, міський транспорт, лікарні. Інші – акціонерні і пайові, зайняті будівництвом і експлуатацією муніципального житла, платних автомобільних доріг, портових споруд, критих ринків.

За офіційними даними все державне майно становило 15,8% національного багатства Японії. Серед головних функцій державних підприємств відсутня функція участі в матеріальному виробництві, що займає важливе місце в діяльності держсектора провідних країн Західної Європи.

У ряді галузей існують державні і напівдержавні підприємства. Однак основний напрямок їх функціонування – не виробнича діяльність, а проведення наукових досліджень і розробок, надання фінансової і технічної допомоги з метою раціоналізації і прискорення технічного прогресу, а також розробка різних організаційних питань.

Головна особливість регулювання державних підприємств в Японії полягає в тому, що за їх роботу відповідає не якась одна регулююча інстанція, а ціла ієрархія господарів. У казенних підприємств є загальний верховний господар – парламент. Він приймає рішення по планах і виконанню спеціальних рахунків центрального бюджету, в які оформлені баланси цих підприємств. Парламент затверджує ціни, плани розвитку, об'єми і джерела фінансування, програми використання прибутку. Крім того, є безпосередні господарі: у монетного двора, видавництв і спиртної монополії – Міністерство фінансів, у пошти і поштових ощадкас – Міністерство зв'язку і т.д. Крім того, Міністерство фінансів відповідає за видачу бюджетних кредитів. При зміні відпускних цін (тарифів) потрібна обов’язкова згода Управління економічного планування, яке відповідає за те, щоб ці тарифи не стали причиною загальної дестабілізації цін. Урядова фінансова інспекція періодично перевіряє стан справ на підприємствах. На місцевому рівні діє подібна модель управління фінансами державних підприємств.

З метою оздоровлення фінансів державних підприємств в Японії з початку 80-х років XX ст. почалася їх приватизація.