2. Гармонізація податків та її протиріччя

Розвиток інтеграційних процесів змінив митну політику капіталістичних країн, створення "загального ринку" поклало початок процесу утворенню замкнутих зон безмитної торгівлі, з одного боку, і активному використанню митного протекціонізму – з іншого.

Створення замкнутих митних блоків означає посилення митних бар'єрів для держав, що не беруть участь у таких угрупованнях, і одночасно – розширення ринків збуту для монополій країн-учасниць цих блоків. У рамках цих об'єднань різко підсилюється конкурентна боротьба.

Однак країни "загального ринку" прагнуть компенсувати митне роззброювання всередині Співтовариства. З цією метою змінюються субсидії і кредитні пільги національним підприємствам, пріоритетний режим для державних замовлень і ін. Головним засобом протекціонізму усередині країн "загального ринку" є внутрішні податки, стягнуті як з іноземних, так і з національних товарів.

Відповідно до римського договору поряд зі скасуванням мит у країнах "загального ринку" повинні послідовно проводитися заходи щодо гармонізації податків, у першу чергу непрямих, згладжуванню розходжень у рівнях оподатковування. Намічені розробка і введення єдиних норм амортизації і загальних положень прискореної амортизації основного капіталу.

Серед загальних напрямів податкової політики можна виділити наступні, проведені в останнє десятиріччя в європейських країнах:

- зниження податкових ставок при одночасному скороченні податкових пільг з метою забезпечення ефективного розподілу ресурсів та стимулювання економіки;

- зменшення прогресивності та перехід до помірковано пропорційного оподаткування доходів;

- відповідно до концепції нейтральності підвищення ролі непрямих податків;

- регулювання зовнішніх ефектів, наприклад стимулювання охорони навколишнього середовища;

- стимулювання окремих пріоритетних секторів економіки (дрібного бізнесу, внутришньофірмових розробок і досліджень).

В усіх країнах ЄС уведений податок на додаткову вартість, що сплачується на різних стадіях виробництва і реалізації товарів, але при цьому податком обкладається тільки додана вартість, хоча на час його запровадження країна-членам було дозволено встановлювати свої власні відсоткові ставки.

Система податку на додану вартість добре пристосована до обслуговування міжфірмової виробничої кооперації, що характерна для країн Західної Європи. Зазначений податок грає важливу регулюючу роль з метою стимулювання експорту товари, що вивозяться, звільняються від цього податку, крім того, він сприяє росту капіталовкладень в інтересах підвищення конкурентноздатності національних монополій.

Передбачається також гармонізація п'яти акцизів – на тютюн, міцні спиртні напої, пиво, вино, бензин. Уніфікація цих акцизів стримується значними розходженнями в обкладанні цих товарів в окремих країнах різною питомою вагою даних податків у доходах бюджету.

Намічається перебудова системи прибуткового податку і податку на прибуток корпорацій у напрямку числення їх за однаковою схемою і зближення ставок. Установлення єдиної системи обкладання прибутку корпорацій має на меті забезпечення вільного пересування капіталів у рамках Співтовариства, створення західноєвропейського ринку капіталів, подальшу податкову гармонізацію, яка повинна знизити конкуренцію між країнами за залучення інвестицій та забезпечити ефективність бюджетної політики.

Хоча ЄС може встановлювати нові пріоритети у проведенні податкової політики в майбутньому, основні принципи залишатимуться незмінними: шляхом докладання спільних зусиль усіх країн-членів забезпечення справжнього суверенітету громадян ЄС та їх представників і запобігання небажаного впливу податкової політики одних країн-членів ЄС на інші країни.

Європейський Союз відіграє лише допоміжну роль у процесах формування податкової політики та відрахувань на соціальне страхування. Мета ЄС полягає не в стандартизації національних систем обов'язкового оподаткування та відрахувань, а в забезпеченні гармонічного паралельного функціонування цих систем не тільки між собою, але також у відповідності до цілей Конвенції Європейського Союзу, що лежать в основі створення співтовариства європейських держав.