Особливості побудови і функціонування фінансової системи Японії.
Державний бюджет Японії. Бюджетний процес.
Спеціальні урядові фонди.
Фінанси місцевих органів влади. Фінансове вирівнювання.
Фінанси державних підприємств.
1. Особливості побудови і функціонування фінансової системи Японії
До теоретичних основ функціонування фінансової політики в Японії можна віднести наступні.
На думку японських фахівців, державні фінанси повинні обслуговувати позаринковий попит і тим самим заповнювати ті провали, які допускає ринковий механізм.
Державні фінанси повинні створити необхідні загальні умови для функціонування ринкового механізму і разом з тим виправляти його недоліки через перерозподіл доходів.
Політика Міністерства фінансів повинна бути спрямована на заохочення заощаджень населення і урахування інтересів споживачів.
Суворий контроль за цільовим використанням кожного виду фінансових ресурсів.
Наголос повинен робитися не на трансфертні платежі (по бідності і т.п., а на вирівнювання стартових умов (на освіту, охорону здоров'я і т.п.)).
Міністерство фінансів є основою фінансової системи Японії. Мінфін розробляє і контролює виконання бюджету. У його штаті 2 тис. службовців, які досить добре оплачуються.
Податкові ставки залежать від типу сімей (бездітна сім'я, сім'я з дітьми і т.п.).
Місцеві органи влади збирають до своїх бюджетів приблизно 30% податків, а до державного бюджету – 70%.
Дотації місцевим бюджетам складають до 40% їх доходів.
Щорічний приріст державного боргу складав до недавнього часу 2,9%.
Схема фінансової системи Японії представлена на рис 5.1.
Рис.5.1 – Фінансова система Японії
Фінансова система Японії, як унітарної держави, складається з бюджету центрального уряду (загальний рахунок), бюджетів місцевих влад і спеціальних рахунків, які включають у себе як спеціальні фонди, так і рахунки підприємств, служб, корпорацій, які належать центральним і місцевим органам влади.
Крім традиційного фінансування країни через поточний бюджет, дохідна частина якого формується за рахунок податків, у Японії існує і паралельна, теж державна, система фінансування економічних проектів, але із залученням позабюджетних, у традиційному розумінні коштів. Ця система називається Програмою фінансових інвестицій та позик і використовується для розвитку пріоритетних, з погляду держави, виробництв та об’єктів. Таким чином, фактично уряд Японії має реальний важіль проведення структурної та промислової політики.
Крім джерел надходження коштів, Програма державних позик та інвестицій відрізняється від загальнодержавного бюджетного фінансування і тим, що її кошти виділяються на умовах зворотності, терміновості і платності. Капіталовкладення і позики, отримані компаніями в рамках цієї програми, підлягають повному поверненню з нарахуванням відсотків, які сьогодні встановлюються в основному на рівні приватних установ. Програма розробляється урядом одночасно з підготовкою проекту «звичайного» поточного бюджету, але окремо від нього.
2. Державний бюджет Японії. Бюджетний процес.
Прибуткова частина бюджету Японії складається з податкових і неподаткових надходжень. Порівняно з іншими країнами частка неподаткових надходжень в Японії досить висока. Сюди входять доходи від орендної плати, продажу земельних ділянок і іншої нерухомості, пені, штрафи, доходи від лотерей, позики тощо.
Прибуткова частина державного бюджету Японії формується за рахунок податкових і неподаткових надходжень. Основу бюджету складають прямі податкові надходження. В порівнянні з іншими країнами частка неподаткових надходжень в Японії також достатньо висока. Сюди входять доходи від орендної плати, продажу земельних ділянок і іншої нерухомості, пені, штрафи, доходи від лотерей і т.п. У неподаткові статті доходу включається також залишок попереднього року.
У загальному обсязі загальнодержавних податкових надходжень в останнє десятиліття спостерігається тенденція до збільшення частки непрямих податків, на які приходиться 43,3%. Основу фіскальних зборів складає прибутковий податок – 31,8%, корпоративний – 21,6%, податок на спадщину – 3,3%, споживання – 20,7%, алкоголь – 3,7%, тютюнові вироби – 1,8%, бензин – 7,5%, дорожні збори – 2,5% та інші.
Податкова система Японії, як і бюджетна, є дворівневою у зв'язку з унітарним устроєм держави і включає податкові надходження центрального уряду (близько двох третин всіх податків) і податкові надходження місцевих органів влади (одна третина).
Податкова система Японії характеризується великою кількістю податків, їх має право збирати кожен орган територіального управління.
Схема податкової системи Японії представлена на рис. 5.2.
Рис. 5.2 – Податкова система Японії
Але всі податки країни зафіксовані в законодавчих актах. Всього державних податків в Японії двадцять п'ять.
В Японії збираються прямі і непрямі податки. Основу доходів бюджету центрального уряду складають прямі податки (63,8%).
До прямих податків відносяться податки з юридичних і фізичних лиць, на майно, на спадок, на доходи від операцій з цінними паперами і деякі інші.
Найбільші надходження до державного бюджету приносить прибутковий податок з юридичних і фізичних осіб (65% всіх податків). Прибутковий податок з юридичних осіб стягується з чистого прибутку компаній. Прибуток компаній може складатися з двох частин: нерозподіленого і розподіленого. Ставка податку складає 33,48% з розподіленого прибутку. Пільгами при сплаті цього податку користуються медичні установи з особливим статусом, кооперативи, громадські організації – вони вносять сумарний податок у розмірі 27%. Особлива ставка (28%) податку на прибуток або ту її частину, яка не перевищує 8 млн. ієн, фактично є пільговою ставкою для дрібних і середніх підприємств.
Для прибуткового податку з фізичних лиць застосовуються п'ять ставок, встановлених за прогресивною шкалою: 10, 20, 30, 40 і 50%. Від сплати податку звільняються кошти, витрачені на лікування. Крім того, неоподатковуваний мінімум враховує сімейний стан платника податків. Додатковими податковими пільгами користуються багатодітні сім'ї. В цілому у людей середнього достатку може звільнятися від прибуткового податку більше 30% доходів. Крім того, від сплати податку звільняються кошти, витрачені на лікування.
Друга по значущості в бюджеті центрального уряду група податків – податки на майно. Платниками податку є фізичні і юридичні особи, ставка податку однакова – 1,4% вартості майна. Оподаткуванню підлягають нерухоме майно, земля, цінні папери, відсотки по банківських депозитах. Переоцінка майна проводиться один раз в три роки. Податки сплачуються також у момент переходу власності від одного власника до іншого, тобто при придбанні або продажі. До податків на майно також відносяться податок на реєстрацію ліцензій, гербовий збір, податок на спадок, податок на іригацію і поліпшення земель.
Непрямі податки також грають важливу роль в системі оподаткування Японії. Основним з них є податок з продажів (дуже близький до ПДВ). Сума податку включається в продажну ціну товару. В 1997 р. уряд підняв ставку з 3 до 5% «з метою поповнення доходів державного бюджету». Цей крок уряду вплинув на збільшення питомої ваги податку на споживання з 7,4% до 16,5%.
Об'єктом податку є додана вартість, тобто вартість, яку виробник, підприємець, агент або фермер додає до вартості сировини, матеріалів або до вартості тих товарів і продуктів, які він придбав для створення нового виробу або послуги. Схема оподаткування з продажів передбачає декілька пільгових варіантів для стимулювання дрібного бізнесу. Повністю від податку звільняються компанії (підприємці), чий об'єм продажів не перевищує 30 млн. ієн. Податок з продажів розповсюджується також на операції по імпорту. Податок виплачує одержувач імпортного вантажу. Експортні операції (експорт товарів, міжнародні транспортні і телекомунікаційні послуги, ремонт іноземних судів і т.д.) звільняються від податку.
Суттєве поповнення бюджету приносять такі непрямі податки як податки на власників автомобілів, акцизи на спиртне, тютюнові вироби, нафту, газ, податок на розвиток джерел електроенергії, акцизи на мешкання в готелі, харчування в ресторанах, купання в гарячих джерелах і т.д. До групи непрямих податків також відносяться митні збори.
Останні роки в Японії було проголошено політикові зниження розміру податків. Розмір державних і місцевих податків зменшився з 21,9% ВВП в 1990 році до 18,0% в 2005 році.
У Японії на відміну від інших розвинених країн показник питомої ваги державних витрат у ВНП країни є одним з найменших серед показників розвинених країн, хоча з 1966 по 1991 рік витрати центрального уряду Японії збільшилися в 18 разів. У цей період їх питома вага у ВНП виросла 6,2% до 9,3%.
Реалізація державного бюджету здійснюється в трьох основних напрямах: прямі виплати (в основному на утримання адміністративного апарату), витрата коштів на спецрахунках (пенсійне забезпечення, соціальне страхування, громадські роботи, оборона) і фінансова допомога місцевим адміністраціям.
Динаміка зростання витратної частини бюджету була перервана в 2001 р., коли витрати бюджету скоротилися на 2,7% в порівнянні з 2000 р.
Статті витратної частини бюджету країни дозволяють судити про пріоритети державного фінансування.
Соціальне страхування – 36% витратній частині бюджету. Традиційно ця стаття є головною частиною витрат державного бюджету, а серед них – пенсії через старість і інвалідності. С структуру витрат центрального уряду Японії входять:
капіталовкладення;
поточні витрати, у тому числі:
військові;
держапарат і поліція;
проценти і виплати по держпозичках;
соціальні витрати, з них:
освіта;
охорона здоров’я;
інші соціальні послуги;
грошові виплати населенню, у тому числі пенсії по старості та інвалідності;
інші поточні витрати.
Японський уряд приділяє велику увага створенню гідного рівня життя людям похилого віку. Це пов'язано з тим, що чисельність цієї категорії населення постійно зростає і до 2025 р. досягне 5,2 млн. чоловік проти 2 млн. в 1993 р. Крім того, внаслідок зростання тривалості життя і збільшення періоду трудової активності людей пенсійного віку, а також нестачі молодої робочої сили старі люди стануть важливим компонентом ринку праці.
Пенсійна система Японії достатньо складна і багаторівнева. Коштами державного бюджету забезпечується третина виплат базової пенсії. Всі інші доплати виплачується за рахунок різних пенсійних фондів.
За рахунок бюджету фінансується в Японії так звана суспільна допомога. Вона охоплює тих, хто сам не в змозі забезпечити мінімальний рівень життя. Така допомога надається на підставі закону про гарантії прожиткового мінімуму і виплачується по семи номінаціях: на повсякденні потреби, освіту, житло, медичне обслуговування, материнство, по безробіттю, на поховання. До 2025 р. планується збільшити витрати на соціальне забезпечення, а саме, підвищити рівень соціальної захищеності всіх, хто потребує її. 75% виплат по загальній допомозі надається з центрального бюджету, 25% – з бюджету місцевих органів влади.
Субсидії органам місцевого самоврядування (20%) є фінансовою допомогою другій ланці бюджетної системи – бюджетам префектур.
На фінансування суспільних робіт в бюджеті передбачено 11%. Обсяг коштів, що виділяються, збережений на рівні попереднього року, уряд як і раніше вважає, що за допомогою широкої програми громадським роботам воно зможе повернути економіку Японії на шлях нормального поступового розвитку. У програмі громадських робіт – спорудження нових ліній швидкісних залізниць, роботи по розвитку авіаційного транспорту, проекти, що відносяться до інформаційних технологій, заходи щодо покращання навколишнього середовища, а також дорожнє будівництво.
Будівельні роботи за рахунок бюджетних витрат не надають бажаної дії на сукупний попит. Реально проекти фінансувалися в 1999 р. на 20-25% менше, ніж по кошторисах. Причини – непопулярність бюджетного будівництва, а також кризовий стан місцевих фінансів (дві третини будівельних підрядів фінансуються з місцевих бюджетів). У 1999 р. було ухвалено рішення про частковий переказ фінансування цих робіт в приватний сектор, але воно практично не працює. Оформлення підрядів настільки трудомістко, що не викликає ентузіазму у невеликих будівельних фірм.
Освіта і сприяння науці (8%). Реалізовуючи програму науково-технічного прогресу, уряд Японії збільшує державні асигнування на науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи. Наука і освіта перетворилися на головний структурний фактор економічного зростання: якщо в 1960-1970 рр. приріст ВВП відбувався за їх рахунок на 57%, то в к 2000 р. цей показник підвищився до 75-89%.
У складі витрат на науку 13% складають асигнування на соціальні науки, 87% – на природні і технічні. У найближчі роки намічено ліквідовувати цей існуючий перекіс у фінансуванні.
За рахунок державного бюджету фінансуються дорожнє (шляхове) будівництво, роботи по розвитку авіаційного і залізничного транспорту, системи зв'язку, витрати по ліквідації наслідків стихійних лих і т.п.
Оборона (6%). Що стосується воєнних витрат, то в порівнянні з іншими розвиненими капіталістичними країнами в Японії витрати на оборону завжди вважалися невеликими. Воєнні витрати в Японії не виходять за межі 1% ВВП.
При цьому вже зараз витрати уряду Японії на оборону вважаються одними з найвищих в світі. Однак воєнні звертають увагу на те, що приблизно половина армійського бюджету витрачається на виплату зарплат.
Національна рада з безпеки, яка очолює прем'єр-міністр Іосіро Морі, виділила воєнному відомству в 2006 р. близько 44 млрд. дол. Дві третини цієї суми планувалося витратити на модернізацію японських ВВС. При цьому значна частина коштів призначена для розробки необхідних приладів і устроїв. Уряд вважає за краще доручати це японським інженерам, а не купувати прилади на стороні. Примітно, що гігантська сума японських витрат на оборону складає лише 0,96% ВВП. Майже половина їх – 2,23 трлн. ієн – піде на утримання персоналу озброєних сил. 767 млрд. ієн виділяється на придбання бойової техніки і озброєння.
Обслуговування державного боргу – 2% витратній частині бюджету.
Така незначна частка цієї статті можливо, є декілька заниженою. З року в рік витрати по державному боргу зростають.
План відродження Японії, який є схемою прогресу Японії в XXI в., намічає ряд пріоритетних сфер. Серед них виділяються чотири:
інформаційні технології, які розглядаються як базисні для економічного ривка;
старіюче японське суспільство;
поліпшення навколишнього середовища;
необхідність оновлення японських міст.
Уряд країни намітив витратити на реалізацію цього плану 700 млрд. ієн. Майже половина цієї суми прямувала на фінансування приблизно 300 відібраних урядом проектів в області розвитку інформаційних технологій.
Інші витрати (17%): державні пенсії місцевого самоврядування, економічне співробітництво, підтримка малого бізнесу, енергетика, контроль за продовольством, трансферт на промислові капіталовкладення, резерв на громадські роботи та інші.
Також встановлені наступні завдання за витратами на найближчу перспективу:
- збільшити витрати на соціальне забезпечення приблизно на 6%;
- збільшити витрати на розвиток науки і техніки – на 5%;
- зберегти в попередніх розмірах витрати на культуру і освіту, оборону, на заходи у сфері енергетики, на підтримку малого і середнього підприємництва;
- зменшити витрати на підприємства громадського сектору більш ніж на 7%, на державну допомогу країнам, які розвивається, – на 10%, дотації органам місцевого самоврядування – на 27%.
Розпис доходів і витрат бюджету має певне групування, яке включає у себе розділи, статті і параграфи. Розпис доходів поділяється на 7 розділів, 11 статей і 43 параграфи, витрати – на 13 розділів, 41 статтею і 242 параграфи.
Бюджетний процес в Японії включає чотири основні стадії: підготовка проекту бюджету; розгляд і затвердження; виконання бюджету; складання звіту про виконання бюджету.
Підготовкою проекту бюджету займається Міністерство фінансів і його департаменти. Інші міністерства і відомства готують пропозиції за об'ємом і структурою своїх бюджетів, а також по деяким іншим фінансовим питанням і не пізніше 31 серпня направляють їх до бюджетного департаменту Міністерства фінансів.
З вересня по грудень бюджетний департамент розглядає документи, що надійшли, і на їх основі розробляє проект бюджету. Проект прямує для узгодження в Управління економічного планування, а потім – на розгляд Кабінету міністрів. Після внесення поправок уряд в січні представляє проект бюджету на розгляд парламенту. Після обговорення в бюджетній комісії парламент затверджує бюджет у вигляді закону. Згідно Конституції Японії, парламенту належить виняткове право розпоряджатися державними фінансами.
Виконання бюджету – компетенція Міністерства фінансів і інших міністерств і відомств. Касове обслуговування бюджету виконують Банк Японії і його відділки. Міністерства і відомства в межах встановлених ним витрат представляють в Міністерство фінансів свої платіжні кошториси, які останнє розглядає і затверджує. Далі копії кошторисів прямують в Банк Японії, який проводить відповідні операції. Витрачання асигнувань підтверджується щокварталу звітами міністерств і відомств. Контролери Міністерства фінансів перевіряють звіти і складають загальний звіт про виконання бюджету по доходах і витратах.
Цей звіт надходить в уряд, який відправляє його на розгляд в ревізійне бюро. Після того, як ревізійне бюро дасть висновок, звіт затверджує уряд і передає його на розгляд і затвердження до парламенту.
Контроль за витрачанням затверджених асигнувань проводиться поквартально у формі звітів міністерств і відомств. Контролери Міністерства фінансів вивчають отримані завіти, перевіряють дані і складають загальний звіт про виконання бюджету з доходів і видатків. Загальний звіт представляється уряду, який, у свою чергу, відправляє його на розгляд Ревізійного бюро. Після того як Ревізійне бюро дасть висновок, звіт затверджується урядом і передається на розгляд та затвердження в Парламент.