121. Програма економічного і соціального розвитку в регіоні.

Метою державної регіональної політики як складової стратегії економічного та соціального розвитку України є створення умов для динамічного, збалансованого розвитку територій, усунення основних регіональних диспропорцій. Політика щодо підтримки регіонального розвитку має спрямовуватися на активізацію всього ресурсного потенціалу регіонів як основи зміцнення їх конкурентності. Це має стати ключовим напрямом регіональної політики.

Потрібно виходити з того, що основним пріоритетним завданням регіональної економічної політики, спрямованої на підвищення конкурентоспроможності економіки країни, має стати забезпечення дальшого розвитку науково-технологічного та інноваційного потенціалу регіонів. Мають бути створені умови для формування в кожному регіоні сучасного виробничого комплексу, здатного до розвитку та забезпечення внутрішніх потреб, нарощування експорту конкурентоспроможної продукції та послуг, збільшення обсягів виробництва наукоємної промислової продукції на основі найбільш повного використання вітчизняного виробничого потенціалу.

Водночас треба враховувати і таку принципову позицію – фундаментом регіонального розвитку має стати самостійність регіонів щодо визначення цілей свого розвитку та можливості фінансування заходів для їхньої реалізації передусім за рахунок власних джерел та залучених інвестицій. Йдеться про те, що основою політики економічного зростання на регіональному рівні повинно стати раціональне використання трудового потенціалу та виробничих ресурсів, максимальне сприяння розвитку малого та середнього бізнесу, забезпечення раціонального використання навколишнього середовища.

Зазначений підхід передбачає підвищення ролі та відповідальності місцевих органів влади за майбутнє території, необхідність пошуку нових інструментів стимулювання економічного розвитку, зокрема об’єднання зусиль місцевого бізнесу, громадськості, самоврядування та держави. Регіональні та місцеві органи влади мають стати ключовими в організації розвитку території. Держава має делегувати їм низку повноважень з метою максимального наближення послуг адміністративного та суспільного характеру до населення, підсилення спроможності територіальних громад та їхніх представницьких органів до вирішення місцевих проблем власними силами. Йдеться про створення інституційних умов, які б дозволили регіонам повністю реалізувати наявний у них потенціал, максимально збільшити їхній внесок у національну економіку, здобути конкурентні переваги на світових ринках. Саме за такими принципами здійснюється регіональна політика країн ЄС.

122. Показники, які розробляються в процесі складання програми економічного і соціального розвитку в регіоні.

Основою для розроблення описово-аналітичної частини стратегічного плану є офіційні дані Держкомстату України, обласних, районних управлінь статистики, інформаційні матеріали анкетувань і соціологічних опитувань. Система показників, необхідних для здійснення аналізу стану розвитку регіону визначається розробником конкретної СРР. До загальних даних про регіон можна віднести наступні:  А) Географічно-історичні: площа регіону, природнокліматичні умови, адміністративне-територіальні одиниці (кількість районів; кількості міст обласного підпорядкування; міст з районним поділо; селищ міського типу; сільських населених пунктів; кількості органів місцевого самоврядування); кількість населення, у тому числі у відсотках до населення України та за складом (міське, сільське, пенсіонерів). Б) Демографічні: рівень народжуваності та рівень смертності; природний рух населення та міграційні процеси рівень “демографічного навантаження” працездатних непрацездатними особами та навантаження дітьми . В) Показники, що характеризують стан освіти, науковий потенціал, громадсько-політичну сферу, екологічну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, роль господарського комплексу регіону в економіці України (роль регіону у прискоренні економічного і соціального розвиткукраїни, зовнішньоекономічні зв’язки регіону, інвестиційна привабливість регіону). Г) Показники ринку праці: оцінка регіонального ринку праці з точки зору офіційного рівня безробіття у порівнянні з середнім рівнем по Україні; порівняння пропозиції та попиту на робочу силу; відсоток незайнятих, які не працюють більше року; аналіз вартості робочої сили.  Д) Показник валової доданої вартості, яка була створена в регіоні. Цей показник є дуже важливим в оцінці розвитку регіону, оскільки кількість регіонів, у яких ВДВ на душу населення перевищує середній показник по Україні, є незначна, що свідчить про значні регіональні відмінності. Важливим є його аналіз за галузями економіки у регіональному розрізі, особливо це стосується порівняння питомої ваги промислового сектору із сектором послуг, переважання промислового сектору, як правило, свідчить про недостатній розвиток сервісного обслуговування економіки. Позитивним з погляду загальносвітових тенденцій у послугоінтенсивному типі розвитку світової економіки є зростання питомої ваги послуг відносно промисловості. Є) Показники фінансового забезпечення регіонального розвитку. Незважаючи на те, що останнім часом вживаються заходи щодо збалансування місцевих бюджетів за рахунок удосконалення трансфертної політики і зростання обсягів трансфертів між державним і місцевими бюджетами, питома вага фактичних надходжень до місцевих бюджетів кардинально не змінюється. Ж) Показники просторової організації регіону. Значну роль тут відіграють транспорт і зв’язок, тому слід вказати які найбільші державні автомагістралі проходять територією регіону; яку частку загального обсягу автотранспортних перевезень України забезпечує автомобільний транспорт регіону; які інші види транспорту маються у регіоні тощо; забезпечення населення зв’язком (рівень телефонізації населення); споживання послуг зв’язку на 1 мешканця регіону і т.п. З) Показники розвитку роздрібного товарообігу; розвитку ринкової інфраструктури, важливими елементами якої є фінансово-кредитні установи та біржі та розвитку сфери малого підприємництва (за видами діяльності, формами власності, за місцем розташування). Бачення майбутнього – це новий елемент довгострокового планування регіонального розвитку. Термін “стратегічне бачення” окреслює оптимістичний погляд на розвиток регіону в майбутньому та є основою тих завдань, виконання яких буде визначено стратегічним планом. Визначення стратегічногобачення громадою регіону власного майбутнього можливо здійснювати шляхом обговорення із залученням засобів масової інформації, анкетування, публічних виступів, тощо.