Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Місцеві фінанси як складова публічних фінансів.....docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
22.04.2019
Размер:
366.27 Кб
Скачать
  1. Ціноутворення і тарифи у водопостачанні і водовідведенні.

Підприємства водопостачання та водовідведення здійснюють свою виробничо-експлуатаційну діяль­ність у сфері державного регулювання, де застосовується виробничий механізм ціноутворення, тобто ціни (тарифи) встановлюються і регулюються, виходячи з розміру виробничих витрат, а не рівня попиту споживачів на ринку води. В основі такого підходу до формування тарифу лежить собівартість продукції, яка є нижньою межею ціни. При розрахунку рівня ціни до собівартості додаються величина прибутку та податок на додану вартість. Податок на додану вартість (ПДВ) є частиною новоствореної вартості, яка сплачується у держбюджет на кожному етапі виробництва продукції й включається в ціну продукції за встановленою ставкою до оподатковуваного обороту.

Базовий тариф повинен забезпечувати відшкодування витрат операційної та фінансової діяльності, здійснення капітальних вкладень, сплату податку на прибуток, ПДВ. Рівень базового тарифу визначають розрахунком витрат операційної діяльності та собівартості робіт (послуг) за показниками виробничої програми, планових витрат за нормативами.

Розмір індивідуальної складової витрат у грошовому вираженні (вартість окремого ресурсу) визначають за формулою

Вi = Рi Ц,

З метою реалізації заходів з ресурсозбереження регулювання тарифів може здійснюватися через установлення граничного рівня тарифів на певний термін, протягом якого підприємство отримує додатковий прибуток за рахунок зменшення витрат до рівня нижче планового за рахунок здійснення заходів з ресурсозбереження. Умовами використання цього методу є проведення функціонально-вартісного аналізу і наявність програми ресурсозбереження.

Слід мати на увазі, що регулювання тарифів через установлення їхнього граничного рівня, розрахунок беззбитко­вості і побудова графіків беззбитковості - це тільки інструменти аналізу цінових рішень, а не прогноз і гарантія майбутніх реальних фінансових ре­зультатів

  1. Планування доходів транспортних підприємств. Собівартість транспортних послуг.

Для оцінки фінансово-господарської діяльності автотранспортних підприємств, визначення фактичної ефективності проведених організа-ційно-технічних заходів, проведення аналітичних розрахунків з метою виявлення резервів скорочення витрат використовують облікову інфор-мацію з доходів і витрат. Як зазначалось вище, при визначенні доходів АТП з перевезення вантажів та пасажирів, у бухгалтерському обліку до-ходи від реалізації послуг в автотранспортних підприємствах відобража-ються на субрахунку 703 «Дохід від реалізації робіт і послуг». Стосовно витрат слід зазначити, передусім, що з метою правильної організації планування, обліку, калькулювання й аналізу собівартості перевезень витрати на перевезення (роботи, послуги) класифікують за: місцем виникнення; видами витрат; економічними елементами та статтями калькуляції; способами віднесення на собівартість переве-зень; мірою впливу обсягів перевезень на рівень витрат; складом; звіт-ними періодами; доцільністю. Собівартість перевезень (робіт, послуг) — це виражені у грошовій формі поточні витрати транспортних підприємств, безпосередньо пов’язані з підготовкою й здійсненням процесу перевезень вантажів і пасажирів, а також виконанням робіт і послуг, що забезпечують пере-везення. Таке визначення собівартості наведено в Методичних реко-мендаціях з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05.02.01 р. № 65. Вказані рекомендації є керівним чинником при плануванні, веденні обліку й калькулюванні собівартості робіт в авто-транспортних підприємствах. Відповідно до Методичних рекоменда-цій, до виробничої собівартості перевезень включаються [33]: •          прямі матеріальні витрати; •          прямі витрати на оплату праці; •          інші прямі витрати; •          загальновиробничі витрати.

При застосуванні нормативного методу обліку фактична собівар-тість перевезень обчислюється шляхом додавання до нормативної со-бівартості або вирахування з неї виявлених у звітному періоді відхи-лень від норм і зміни норм. Для визначення нормативної собівартості перевезень складають нормативну калькуляцію. Відхиленням від норм при застосуванні нормативного методу обліку вважаються перевитрати, економія матеріальних, трудових та інших ви-трат (у тому числі зумовлених заміною матеріалів і запчастин, оплатою непередбачених технологічним процесом робіт). Фактичні витрати, які перевищують нормативні, не включаються до витрат, якщо такі перевит-рати пов’язані зі зловживаннями, нестачами, крадіжками, нетехнологіч-ним використанням і порушенням правил зберігання. При позаказному методі об’єктом обліку й калькулювання є окремі види перевезень (робіт, послуг), а калькуляційними одиницями — від-повідні одиниці їх виміру. Позаказний метод обліку витрат і кальку-лювання собівартості передбачає відособлений облік витрат за кожним з видів перевезень (робіт, послуг) у розрізі статей витрат. Автотранспортні підприємства збирають усі витрати на окремому субрахунка рахунка 23 «Виробництво» з подальшим розподілом за на-прямками витрат. Списання витрат за автотранспортом відображається наприкінці місяця такими бухгалтерськими записами