Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
politologiya_teoriya.doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
22.04.2019
Размер:
549.89 Кб
Скачать
  1. Які існують типології політичних конфліктів у сучасній науковій літературі?

У політичній науці не вироблено якоїсь універсальної типології конфліктів. Найбільш поширеним є поділ конфліктів на: а) конфлікт цінностей; б) конфлікт інтересів; в) конфлікт ідентифікації.

Також розрізняють конфлікти: 1) що не порушують базового консенсусу суспільства, тобто такі, в яких учасники не вважають, що для їх врегулювання повинна відбутися зміна соціальної та політичної систем суспільства; 2) що допускають цілісне перетворення суспільства, тобто ведуть до корінної зміни суспільно-політичної та економічної систем.

Крім цього, політичні конфлікти можуть бути зовнішньо- і внутрішньополітичними. Перші – це міждержавні конфлікти, які можуть бути як збройними, так і не збройними. Другі – це конфлікти всередині, державної системи, політичних партій або інших громадсько-політичних організацій.

  1. Дайте визначення політичної діяльності, поясніть, які виокремлюють в ній аспекти та рівні.

Політична діяльність – вся багатоманітність дій людей у сфері політики як у персоналізованих, так і в інституціолізованих формах.

Політична діяльність включає в себе два нерозривно пов’язаних аспекти: теоретичний і практичний. Перший формує політичну свідомість, мислення, які характеризують носіїв політики, їхні орієнтації. А практичний аспект – це організаційна і контрольна діяльність, конкретне управління, керівництво, добір і розстановка кадрів, їх підготовка, навчання, вироблення і прийняття рішень, обмін інформацією, взаємодія державних і громадських закладів тощо.

У політичній діяльності виділяють два рівні: нижчий (політична участь) і вищий (політичне функціонування, тобто професійна політична діяльність). Поняття “політична участь” використовується для позначення тих форм політики, які не пов’язані з професійною політичною діяльністю. Формами цього рівня є: референдуми, вибори, мітинги, збори, маніфестації, страйки тощо. А вищий рівень політичної діяльності забезпечують члени уряду, депутати парламенту, керівники партій, рухів, політичні інститути, вчені-політологи, це апаратна праця кадрова тощо.

  1. Що представляють собою нижчий та вищий рівні політичної діяльності? Наведіть приклади їх форм.

У політичній діяльності виділяють два рівні: нижчий (політична участь) і вищий (політичне функціонування, тобто професійна політична діяльність). Поняття “політична участь” використовується для позначення тих форм політики, які не пов’язані з професійною політичною діяльністю. Формами цього рівня є: референдуми, вибори, мітинги, збори, маніфестації, страйки тощо. А вищий рівень політичної діяльності забезпечують члени уряду, депутати парламенту, керівники партій, рухів, політичні інститути, вчені-політологи, це апаратна праця кадрова тощо.

  1. Дайте визначення політичної поведінки та здійсніть її типологію за м.Вебером та г.Алмондом.

Поняття “політична діяльність ” є однопорядкове з таким поняттям як “політична поведінка ”. Під останньою розуміють будь-яку участь людини у здійсненні влади або протидії її здійсненню.

Найбільш загальну типологію політичної поведінки залежно від ступеня участі людей у здійсненні влади здійснив німецький вчений М. Вебер. Він розрізняв три типи політичної поведінки: політики за випадком, політики за сумісництвом і політики за професією.

Політиками за випадком є більшість громадян. Участь у політиці для них не є ні професійним, ні постійним заняттям і виявляється лише час від часу. Політики за сумісництвом ведуть політичну діяльність лише у разі необхідності, і вона не є для них першочерговою справою життя ні в матеріальному, ні в інтелектуальному аспектах. Політики за професією живуть “для” або “за рахунок” політики. Політична діяльність є для них професійним заняттям і основним джерелом засобів існування. Американські дослідник Г.Алмонд також здійснив класифікацію політичної поведінки, але на основі іншого критерію – неоднакового ступеню свідомої участі людей у політиці. Він виділив три типи політичної поведінки: Паройкіальний тип політичної поведінки представлений людьми, які живуть безпосереднім и інтересами найближчого оточення. Г.Алмонд називає їх невільними і нерозуміючими політичними акторами. Напівсвідома участь в політиці Г.Алмонд називає їх невільними, але розуміючими політичними акторами. Повністю усвідомлена участь - це утвердження в політиці своїх власних осмислених інтересів і цінностей через участь в політичних партіях, групах тиску тощо. Таку участь за Г.Алмондом, здатні забезпечувати лише активні учасники політики - партисипанти.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]