110. Здійсніть порівняльний аналіз комуністичної і соціал-демократичної ідеологій.

Комунізм і соціал-демократизм як різновид соціалізму виходять з одного теоретичного джерела – класичного марксизму. Нагадаємо, що у вченні К.Маркса про нове суспільство виділяються дві сторони: теоретична і політична. Перша аналізує суть комунізму як безкласового, породженого розвитком природно-історичного процесу суспільства, заснованого на суспільній власності на засоби виробництва, з надзвичайно високим рівнем розвитку продуктивних сил і людської свідомості. Політична сторона вчення марксизму присвячена артикуляції, вираженню інтересів робітничого класу і обґрунтуванню політичних засобів їх реалізації так, як це бачилось класиками в середині ХІХ ст. Економічна та соціально-політична практика комуністичних партій здійснювалась через масове насильство, повну заборону приватної власності, ринкових відносин, політичної та духовної опозиції. В результаті в суспільній свідомості соціалізм (від. лат.socialis- суспільний) почав ототожнюватись з образом авторитарної командно-бюрократичної суспільної системи. Як суспільний лад соціалізм протиставив себе свободі й демократії.

Інша, соціал-демократична концепція соціалізму, визначає його як суспільний лад, що досягається не революційною ліквідацією капіталізму, а його реформуванням із збереженням приватної власності, забезпеченням росту середнього класу і соціального партнерства, досягненням значно вищого рівня соціальної рівності й справедливості.

Обидва рухи – комуністичний та соціал-демократичний, - говорячи в загальному плані, відрізняються один від одного не за своїми уявленнями про суспільний ідеал (бачили суспільство більш справедливим і солідарним, з покращенням життя трудящих мас), а за способами його реалізації: перший тяжів до соціальної революції та безпосереднього переходу до соціалізму, другий – до соціальних реформ та поступового руху до нового суспільства. В цьому і заключається суть основної альтернативи, що склалась у світовому робітничому русі ще на рубежі двох останніх століть.

111. Дайте визначення зовнішньої політики та назвіть її особливості.

Зовнішньополітична діяльність держави як комплекс дій, спрямованих на забезпечення її національних інтересів в міжнародних відносинах. Саме національні держави виступають головними суб’єктами міжнародної взаємодії.

Зовнішня політика держави має ряд особливостей. Перша особливість полягає передусім у тому, що вона не має владного характеру. Якщо внутрішня політика є діяльністю щодо здійснення влади, то суб’єктами та об’єктами зовнішньої політики виступають держави як суверенні утворення, жодне з яких не повинно нав’язувати свою волю іншому.

Другою особливістю зовнішньої політики є її зумовленість певним етапом розвитку міжнародних відносин і конкретною ситуацією на міжнародній арені. Цілі зовнішньої політики мають здійснюватись з урахуванням дій і цілей інших суверенних держав. Внутрішня ж політика має відносну автономію стосовно зовнішніх чинників.

Третьою особливістю зовнішньої політики є її залежність не тільки від держави, що її здійснює, а й від ступеня погодженості або конфлікту інтересів даної держави з інтересами та устремліннями інших держав.

Нарешті, четверта особливість полягає в тому, що зовнішня політика має власне інституціональне забезпечення : міністерство закордонних справ з мережею закордонних дипломатичних представництв, органи зовнішньої розвідки, міністерства зовнішньої торгівлі чи зовнішньоекономічної діяльності тощо.