Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
politologiya_teoriya.doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
22.04.2019
Размер:
549.89 Кб
Скачать

24. Поясніть, що означають такі властивості політики, як: універсальність, інклюзивність, атрибутивність.

Всеосяжна роль політики зумовлена трьома її найважливішими властивостями: універсальністю, інклюзивністю та атрибутивністю. Універсальність політики полягає у її всеосяжному характері, здатності впливати практично на будь-які сторони та елементи життєдіяльності суспільства, починаючи з масштабів держави й закінчуючи індивідуальними рисами характеру людини. Інклюзивність (від лат. includere — включати) політики — це її здатність необмежено проникати в усі сфери суспільного життя. Атрибутивність політики проявляється у її здатності поєднуватися з неполітичними суспільними феноменами, відносинами і сферами, утворюючи інші види суспільних відносин і сфери суспільного життя14. Атрибутивність притаманна й іншим організаційно-регулятивним сферам, але різною мірою і не в такій імперативній формі. Так, право може не охоплювати культуру, ідеологію чи мораль, морально-етична сфера може не впливати на економіку тощо.

25. Що означають та за якою ознакою виокремлюються такі групи суб’єктів політики, як: соціальні, інституціональні та функціональні?

Включеність у політичний процес, вплив на прийняття і виконання політико-управлінських рішень є далеко не однаковою в окремих індивідів і групових суб’єктів. З урахуванням цих відмінностей здійснюють класифікацію суб’єктів політики на такі групи:

  • первинні (базові) або соціальні суб’єкти політики. Ними є індивіди, різні соціальні групи, народ. Основні завдання первинних суб’єктів політики полягають у визначенні власних інтересів, формуванні громадсько-політичних структур та наданні їм підтримки через різні форми політичної участі.;

  • вторинні (похідні від первинних) або інституціональні суб’єкти політики. Їх репрезентують політичні інститути, які виступають результатом свідомої цілеспрямованої діяльності людей – держава, політичні партії, громадсько-політичні організації і рухи, органи місцевого самоврядування, групи тиску тощо. Їм належить формування цінностей та цілей, вироблення програм, участь у боротьбі за владу і здійснення тиску на неї, реалізація влади;

  • безпосередні суб’єкти політики – політичні лідери, владні структури, керівні органи політичних організацій, політичні еліти, – спрямовують свої зусилля на прийняття політичних ухвал, консолідацію суспільства, врегулювання конфліктів, організаційну діяльність тощо.

  1. З’ясуйте суть функціоналістської та конфліктологічної парадигм мислення щодо розуміння місця конфліктів у житті суспільства.

Необхідність пошуків способів врегулювання конфлікту та управління ним випливає з усвідомлення нової конфліктологічної парадигми мислення ( Л. Козер, Дж. Рекс, Р. Дарендорф, ін. ):

  • належить визнати значення соціального конфлікту як щоденного і невід’ємного атрибута суспільного життя;

  • слід визначити не тільки неминучість конфліктів у суспільстві, а й їх конструктивну роль у суспільному розвитку;

  • конфлікт можна регулювати і управляти ним.

При цьому у науковій думці XX ст. співіснувала й інша – функціоналістська парадигма, представники якої ( Е. Дюркгейм, Г. Спенсер, Т. Парсонс, В. Парето, ін. ), наголошували на внутрішній гармонії та упорядкованості суспільства, вважаючи конфлікти явищем аномальним, своєрідною його „хворобою”.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]