40. Назвіть основні напрями формування і вдосконалення політичної системи України.

Сьогодні у нашій державі відбувається активний процес форму­вання нового типу політичної системи, що відображається у форму­ванні системи органів місцевого самоврядування, запровадження інституту президентської влади, поділу політичної влади та наяв­ності механізму стримувань і противаг.

Із точки зору особливостей її загальносистемних якостей, політична система України характеризується як:

• відносно стабільна (на поверхні) система, яка спроможна легко трансформуватися на нестабільну внаслідок поглиблення конфліктів між основними політичними блоками, у т. ч. й в середині державного механізму;

• система з відносно низьким темпом соціальних процесів та недостатньо сприйнятлива до соціальних новацій;

• молода самостійна система, яка фактично не має достатньо ефективних сучасних традицій та досвіду самостій­ного функціонування;

• централізована з деякими елементами регіоналізації та децентралізації;

• система, що здійснює не весь комплекс функцій, які є необхідними для забезпечення нормального функціонування цивілізованого суспільства;

• перехідна від закритої до відкритої;

• система, що діє в умовах надзвичайної, а не нормальної ситуації.

Із точки зору особливостей політичної природи існуючої в Україні системи політичних інститутів політична система України характеризується як:

• перехідна від неправового до правового типу;

• легітимна для більшості населення;

• перехідна до втілення консенсуальної моделі розв'язання соціальних конфліктів (але при збереженні можливості на практиці суто конфронтаційної моделі);

• миролюбна, неагресивна;

• позбавлена власної глобальної (загальнопланетарної) системи забезпечення національних інтересів;

• система, яка поки що нездатна забезпечити зростання рівня й якості добробуту усіх основних верств населення, але яка зберігає елементи "соціальної держави";

• світська (на відміну від релігійної чи атеїстичної);

• етатизована (одержавлена);

• система з недостатньо високим інтелектуальним рівнем політики;

• система з політичним домінуванням певних соціальних верств "реформованої традиційної номенклатури ", нової "номенклатури", "нуворишів" та ін.

40. В чому полягає суть реформи політичної системи України?

Україна, як й інші постсоціалістичні країни, перебуває на етапі трансформації своєї суспільно-політичної системи. Йдеться про перехід від авторитарно-тоталітарного суспільно-політичного устрою з планово-розподільчою економікою до демократичної, соціальної, правової держави з вільною ринковою економікою, а в майбутньому — до високорозвинутого громадянського суспільства.

За роки незалежності Українська держава утвердилася за всіма формальними вимірами: незалежність, суверенітет і недоторканність кордонів визнано світовим товариством; Україна стала рівноправною учасницею багатьох міжнародних організацій і об'єднань, у т. ч. і Ради Європи; укладено угоди про співробітництво з провідними міжнародними союзами — ЄС і НАТО; набуто без'ядерного статусу; урегульовано конфліктні ситуації стосовно статусу Криму, базування Чорноморського флоту РФ; послідовно утверджуються ринкові засади в економіці, стабільною є національна валюта. У суспільно-політичному житті відбулася демонополізація ідеологічної сфери, формується багатопартійна система, діють структури громадянського суспільства (громадські об'єднання, недержавні аналітичні центри, незалежні ЗМІ).

Україна завершила початковий етап перехідного періоду — проголошення незалежності, набуття атрибутів державності — і перейшла до етапу розвитку демократичних процесів у політичній та економічній сферах, досягнення високих стандартів у соціальному розвитку. Незалежна Україна, подолавши складний конституційний процес — від Декларації про Державний суверенітет України (16 липня 1990 року), укладення Конституційного договору між Президентом України і Верховною Радою України (8 червня 1995 року) до прийняття 28 червня 1996 року Конституції України та Закону України „Про внесення змін до Конституції України” (8 грудня 2004 року), — обрала демократичний тип суспільно-політично­го устрою. Україна набуває контурів сучасної повноцінної, цивілізованої держави. Проте становлення її політичної системи та інститутів громадянського суспільства відбу­вається складно, суперечливо, на тлі перманентних криз у політичній, економічній, соціальній і духовній сферах.

Перехід від авторитарно-тоталітарної системи суспільного устрою до демократичного суспільства і правової держави розпочався в Україні, як і в інших республіках колишнього Радянського Союзу, із створення нової політичної системи. На початковому етапі Україна прагнула створити соціально-політичні інституції за європейським зразком. Наблизилася до рівня професійного парламенту Верховна Рада України, у системі державної влади створено такі нові органи, як інститути Президента України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Конституційний Суд України, Вища рада юстиції, обласні, районні державні адміністрації. Проте відсутність системного підходу до формування політичних структур спричинила протистояння різних гілок вла­ди, зрештою, призвела до кризи влади загалом, відчутно­го зниження авторитету влади у населення.

Відповідно до Закону України „Про внесення змін до Конституції України” Україна є парламентсько-президентською республікою. Носій суверенітету і єдине джерело влади в ній — народ, який здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцево­го самоврядування. Йдеться про те, що легітимність вла­ди виходить від народу, який через вибори виявляє свою волю владним структурам і через вибори контролює їх. За територіальним і адміністративно-територіальним устроєм Україна є унітарною державою, про що свідчать єдина Конституція, єдине громадянство, єдина система права, єдина судова система, єдина система органів державної влади. Державна влада здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову. Конституція визначає і гарантує самоврядування — тип соціального управління, за якого громадяни самі ведуть свої справи, спільно приймають рішення і спільно їх реалізовують.

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є пар­ламент — Верховна Рада України, конституційний склад якої — чотириста п'ятдесят народних депутатів України, обраних на основі загального, рівного і прямого виборчо­го права за пропорційною системою. Обирається вона на 5 років, працює в режимі чергових і позачергових сесій. Організаційними формами парламентської діяльності є робота комітетів Верховної Ради України, тимчасових спеціальних комісій (створюються для підготовки і попереднього розгляду окремих питань), партійних фракцій у парламенті, позафракційних груп.

До повноважень Верховної Ради України належать: внесення змін до Конституції України; призначення всеукраїнського референдуму з питань про зміну території України; затвердження Державного бюджету та внесення змін до нього; визначення засад внутрішньої та зовнішньої політики; призначення виборів Президента України у строки, передбачені Конституцією; оголошення за по­данням Президента України стану війни і укладення ми­ру, схвалення рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових фор­мувань у разі збройної агресії проти України; усунення Президента України з поста в порядку особливої процедури (імпічменту)таін.

Згідно з Конституцією главою держави з правом виступати від її імені є Президент України. Він є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

Президент України забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави; представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює ке­рівництво зовнішньополітичною діяльністю держави; є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; призначає позачергові вибори до

Президент України здійснює також інші повноважен­ня, які відповідно до Конституції України входять до його компетенції: вносить за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України подання про призначення Верховною Радою України Прем'єр-міністра України; вносить до Верховної Ради України подання про призначення Міністра оборони України, Міністра закор­донних справ України; призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Голову служби безпеки України, Генерального прокурора України; призначає на посади та звільняє з посад половину складу Ра­ди Національного банку України, половину складу Націо­нальної ради України з питань телебачення і радіомовлен­ня, третину Конституційного Суду України.

Конституція України передбачає припинення повноважень Президента України внаслідок відставки, неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я, усунення його з поста в порядку імпічменту у ра­зі вчинення ним державної зради або іншого злочину. За довгострокового припинення повноважень Президента України виконання його обов'язків на період до обрання і вступу на пост нового Президента покладається на Го­лову Верховної Ради України.

Вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів України. Він є відповідальним перед Президентом України, підконтрольним і підзвітним Верховній Раді України. До складу Кабінету Міністрів України входять Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр, віце-прем'єр-міністри, міністри. Роботою Кабінету Міністрів України керує Прем'єр-міністр України. Кабінет Міністрів організовує свою роботу на основі Програми діяльності Уряду, схваленої Верховною Радою України. Відносини Верховної Ради з Кабінетом Міністрів України визначаються відповідними законами, які Уряд зобов'язаний неухильно виконувати. Верховна Рада здійснює фінансовий контроль за діяльністю Уряду шляхом затвердження Державного бюджету і прийняття рішення щодо звіту про його виконання.

Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Якщо голові районної чи обласної державної адміністрації висловили недовіру дві третини депутатів від складу відповідної ради, то Президент України приймає рішення про його відставку.

Новим соціальним інститутом для України є місцеве самоврядування.

Винятково важливу роль у процесі формування владних структур відіграють політичні партії, оскільки багатопартійність є невід’ємним елементом політичної системи.

Підсумовуючи зазначимо, що Україна обрала демократичний тип політичної системи.