74. В чому полягає суть змішаної виборчої системи?

Змішана виборча система є комбінацією мажоритарної і пропорційної виборчих систем. Найголовнішим і найпростішим варіантом такої системи є „лінійне змішування”, за якою частина депутатів обирається за мажоритарною системою, а інша частина за пропорційною. Класичним прикладом змішаної виборчої системи є ФРН, у якій 50% депутатів Бундестагу обирається за партійними списками, а інші 50% на основі мажоритарної системи відносної більшості. Німецький досвід запозичили більшість посткомуністичних країн, зокрема, Росія, Литва і ін.

74. Назвіть переваги і недоліки з точки зору демократичності мажоритарної і пропорційної виборчих систем.

До позитивних моментів пропорційної системи виборів відносять такі:

забезпечує більш адекватне представництво політич­них сил;

скорочує кількість „неврахованих” голосів виборців. Навіть при використанні виборчого бар'єру рідко буває, щоб виявилося неврахованим більше однієї четвертої голосів, і ще рідше ця кількість наближається до однієї другої;

• дозволяє забезпечити представництво меншостям (наприклад, етнічним, релігійним);

стимулює створення партій і розвиток політичного плюралізму.

Але у цієї системи є слабкі сторони:

слабкий зв'язок кандидата у депутати з виборцями;

залежність депутата від партійної фракції у парламен­ті;

породжує більшу кількість фракцій у парламенті, що змагаються між собою і як наслідок – негативно впливає на стабільність роботи останнього;

сприяє формуванню (при парламентській і змішаній формах правління) коаліційних урядів, які інколи бувають менш ефективними і стабільними, ніж однопартійні уряди;

потенційно збільшує вплив партійної еліти при фор­муванні виборчих списків, особливо якщо використовується система з закритим списком.

Ідеальної виборчої системи не існує. Кожна з них має свої плюси і мінуси.

74. Сформулюйте “три соціологічні закони” взаємодії виборчих і партійних систем, за м.Дюверже.

Залежність між типами наявних у країні виборчої і партійної систем уперше була з'ясована М. Дюверже. До­сліджуючи зв'язок між виборчими й партійними системами, він сформулював такі „три соціологічні закони” їх взаємодії:

1. Пропорційна виборча система веде до формування партійної системи з багатьма партіями, які мають досить жорстку внутрішню структуру і незалежні одна від одної.

2. Мажоритарна виборча система абсолютної більшості (з голосуванням у два тури) зумовлює появу партійної системи, яка складається з кількох партій, що прагнуть до взаємних контактів і компромісів та об'єднання в коаліції.

3. Мажоритарна виборча система відносної більшості (з голосуванням в один тур) сприяє становленню двопартійної системи.

Сформульовані М. Дюверже закони свідчать, що виборча система впливає не тільки на кількість партій у країні, а й на відносини між ними. Як показує історичний досвід, двопартійна система формується здебільшого в країнах з мажоритарною виборчою системою відносної більшості. Цьому сприяє, зокрема, те, що виборець вважає за краще віддати свій голос в єдиному турі голосування за пред­ставника тієї партії, яка має найреальніші шанси на успіх, він втрачає інтерес до слабких партій. Голосування у два тури, тобто мажоритарна система абсолютної більшості, породжує політику електоральних союзів, які потім знахо­дять своє продовження у створенні єдиної парламентської фракції , формуванні парламентської більшості та утворенні урядової коаліції. Голосування в один тур, тобто мажори­тарна система відносної більшості, не спричиняє потреби в електоральних союзах. Кожна партія прагне самостійно використати свій шанс. У межах мажоритарної системи відносної більшості не виключається приєднання слабкої партії до сильної, що примушує першу приймати правила гри останньої.