3. Деякі зауваження щодо уніфікації процесуальних норм

Цивільно-процесуальні норми регулюють діяльність судової гілки державної влади, тому належать до публічного права кожної держави (хоча і захищають приватні інтереси). Тому порядок розгляду конкретної справи у національному суді є юрисдикцією виключнодержави суду. А отже, універсальній уніфікації не підлягають такі сфери як:

• національні процедури, які стосуються судового розгляду справ;

• порядок пред’явлення позову;

• підготовка й проведення судових засідань;

• винесення судом ухвал або рішень;

• порядок їх оскарження;

• права сторін у судовому процесі.

У сфері міжнародного цивільного процесу уніфіковано лише питання доступу іноземців до національних судів; порядок отримання доказів та вручення судових документів закордоном і принципи визнання та виконання іноземних судових рішень.

4. Уніфіковані норми рекомендаційного характеру

Поряд з міжнародною кодифікацією норм, що відносяться до міжнародних комерційних угод, і яка набуває форми юридично обов’язкових документів, все більше значення набуває в наш час розробка документів, що носять рекомендаційний характер і мають, в силу цього, більшу гнучкість і адаптованість.

Зикін І. С. При описанні таких інструментів виділяє три групи явищ:

• зводи єдиних правил;

• типові проформи;

• кодекси поведінки.

Під зводами єдиних правил розглядаються в першу чергу широковідомі публікації МТП: Міжнародні правила тлумачення торгових термінів ІНКОТЕРМС 2000 (публікація МТП № 560), Уніфіковані звичаї і практика для документарних акредитивів (публікація МТП № 500 – UCP 500), Уніфіковані правила по інкасо торгових документів (публікація № 522 - URC 522), Уніфіковані правила з договірних гарантій (публ. № 325), з гарантій на першу вимогу (публ. № 458) та деякі інші документи МТП. До цієї категорії відносяться і Йорк-Антверпенські правила про загальну аварію Міжнародного морського комітету.

Прикладом диспозитивного регулювання можуть служити і Принципи міжнародних комерційних договорів, схвалені УНІДРУА в 1994 р. За своєю юридичною природою принципи УНІДРУА не є юридично обов’язковим документом, тому ступінь і широта їх застосування в першу чергу будуть залежати від їх авторитетності в ділових кругах.

Принципи УНІДРУА переважно відображають концепції, які можна знайти якщо не в усіх, то в більшості правових систем. Але оскільки Принципи спрямовані на забезпечення системи норм, спеціально призначених для вирішення потреб міжнародних комерційних угод, вони включають можливі найкращі рішення, навіть якщо вони ще не стали загальноприйнятими. Метою Принципів УНІДРУА є встановлення збалансованого зводу норм, призначених для використання у всьому світі, незалежно від правових традицій, а також економічних і політичних умов деяких держав, де вони будуть застосовуватись. Принципи умисно уникають використання термінології, притаманної якій-небудь одній правовій системі. Міжнародний характер Принципів підкреслюється тією обставиною, що супроводжуючі кожне їх положення коментарі утримуються від посилань на національне право для пояснення походження або змісту рішення, яке міститься в Принципах. Лише у випадках, коли норма була запозичена з Віденської конвенції ООН 1980 р., дається пряме посилання на це джерело. За своїм змістом Принципи є доволі гнучкими, щоб враховувати постійні зміни. В той же час вони намагаються забезпечити чесність в міжнародних комерційних відносинах шляхом прямого формулювання загального обов’язку сторін діяти у відповідності з добросовісністю і чесною діловою практикою, та через встановлення в окремих випадках стандартів розумної поведінки.

Кодекси поведінки і різні керівництва (guides): Міжнародний кодекс рекламної практики МТП, Кодекс поведінки при здійсненні договорів франчайзингу Міжнародної асоціації франчайзингу, Правила поведінки міжнародних арбітрів Міжнародної асоціації юристів та інші мають опосередковане значення. Створюваний ними режим направлений не на регулювання поведінки окремих суб’єктів безпосередньо щодо досягнення головної юридичної мети, а на регулювання поведінки при створенні механізмів безпосереднього регулювання такої діяльності (регулювання поведінки при укладенні угоди, під ас ведення міжнародного комерційного арбітражного процесу), або ж при здійсненні правозастосування.

Найбільшою, такою, що найактивніше розвивається і найменш вивченою групою феноменів є стандартні проформи: типові (стандартні) контракти і загальні умови торгівлі, поставок, виконання окремих робіт, надання послуг і т. д.

Стандартний контракт завжди представлений в письмовій формі і його умови завжди попередньо підготовлені. Повні модельні контрактні форми створюють режим безпосереднього регулювання усієї сукупності прав та обов’язків сторін, які відносяться до предмету договору або витікають із укладеного договору, чи іншим чином зв’язані з ним. Створюється режим найповнішої регламентації, настільки повної, що часом необхідно лише підставити найменування сторін, ціну і специфікацію. Зводи однакових правил регламентують лише окремі епізоди контракту, формулюючи окремі пункти, розкриваючи зміст банкетних, відсилочних умов контракту.

Далі можна виділити стандартні проформи, сформульовані різними підприємствами. Особливий інтерес представляють проформи ТНК, наприклад, ІВМ для комп’ютерного обладнання, яке поставляється в Росію або продається через представництва ІВМ в Росії. Найчастіше такі проформи називають типовими контрактами. Ще виділяють стандартні проформи, сформульовані групами, міжнародними і національними асоціаціями підприємств та стандартні проформи міжнародних міжурядових та неурядових організацій.

Варіант класифікації стандартних проформ, запропонований ЮНСІТРАЛ, відноситься в основному до найбільш поширених проформ на поставку товарів:

А. Стандартні проформи на поставку певного товару (наприклад, земляні горіхи) або відносно типу товарів (наприклад, Західно-африканські земляні горіхи);

Б. Стандартні проформи на поставку певної групи (роду) товарів (наприклад, цитрусові);

В. Стандартні проформи на поставку будь-якого товару.

Було б помилкою вважати, що існують готові, типові форми контрактів, застосовні до всіх ситуацій у сфері бізнесу і такі, що враховують усі можливі нюанси. Слід пам’ятати, що існує значний ризик при використанні шаблонів документів, і бажано перевірити кожну статтю такого шаблону на відповідність цілям даної конкретної угоди.

Перелічені вище інструменти недержавного регулювання відіграють значну роль в першу чергу як один з найважливіших елементів правотворчості, право реалізації і правозастосування в області міжнародної торгівлі. Як правило, юристи при підготовці особливо складних контрактів звертаються до вивчення широко відомих в даній сфері проформ. Тому навіть при підготовці контракту ad hoc, певні стандартні напрацювання знайдуть в ньому своє вираження. Високий юридико-технічний рівень таких проформ, закладений в них механізм регулювання балансу інтересів сторін суттєво впливає на правозастосування і на правову культуру.