2. Джерела міжнародного приватного права

МПрП – полісистемний комплекс, який обєднуєнорми внутрішньодержавного законодавства, міжнародних договорів і звичаїв.

1. Джерела.

2. Національне законодавство.

3. Судова й арбітражна практика.

a) міжнародний звичай.

4. Міжнародні договори:

a) загальні умови дії міжнародних договорів у міжнародному приватному праві;

b) регіональні міжнародні договори;

c) двосторонні міжнародні договори;

d) багатосторонні міжнародні договори;

e) акти міжнародних організацій;

f) дія міжнародних договорів у національному законодавстві України.

2. Національне законодавство

Національне законодавство є основним джерелом міжнародного приватного права. Національне законодавство виділяє чотири системи правових норм:

 Цивільні Кодекси держави (там, де вони є);

 Положення, які перетворюють у життя норми Цивільних Кодексів;

 Спеціальні закони про міжнародне приватне право (їх є більше 30. Японський Закон “Про міжнародне приватне право” 1893 року, найкращим є Закон Угорщини);

 Окремі закони, де є положення приватного права;

 Положення Конституції або аналогічних документів (стаття 26 Конституції – іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами й свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України, – за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок у порядку, встановленому законом.

3. Судова й арбітражна практика

Судова й арбітражна практика є джерелом приватного права лише тоді, коли ця практика існує в системі прецедентного права. Сам прецедент не є джерелом права, джерелом є лише норма, яка закріплена у цьому прецеденті. За останніми дослідженнями у Франції судова практика вище першої інстанції є джерелом міжнародного публічного права. В Україні “de jure” практика не є джерелом права, а “de facto” – залишається під питанням.

Арбітражна практика – в публічному праві, це рішення арбітражного суду (справа ведеться таємно). Арбітражна практика є джерелом права за двох умов:

 вона кодифікується (арбітражний регламент UNCITRAL або спочатку існує як рекомендація, а потім стає міжнародним договором);

 місцевий або локальний (здійснюють постійно діючі арбітражні суди).

Міжнародний звичай

В Україні звичай не є джерелом права. У статті 7 нового Цивільного Кодексу звичай, записаний як джерело права лише у одному випадку – звичай ділового обороту. Звичай – правила поведінки, які не передбачені актами законодавства, але є усталеним, тобто такими, що широко застосовуються у певній сфері підприємництва.

Звичай може бути джерелом права за таких умов:

 звичай повинен бути кодифікованим під егідою певної міжнародної організації;

 ця кодифікація повинна бути офіційно надрукованою міжнародною організацією – повинна бути видана з реєстраційним номером цієї організації;

 офіційна кодифікація повинна вводитися в дію на території відповідної держави певним правовим актом.

Остання редакція правил Інкотермс від 1990 року. Указом президента №567 від 4 жовтня 1994 року правила Інкотермс уведені на території України і є обов’язковими для підприємців усіх форм власності.

Правила щодо загального права від 1865 року, у редакції 1994 року.

Варшавсько-Оксфордські правила щодо угод CIF від 1932 року.