2. Фізичні особи як суб’єкти міжнародного приватного права

Субєктами більшості цивільно-правовихвідносин з іноземним елементом є фізичні особи. У МПрП виділяють наступні категорії фізичних осіб: іноземні громадяни, апатриди, біпатриди, біженці. Правовий статус біпатридів, апатридів і біженців має серйозну специфіку, і в МП оцінюється як усклалнений статус, міжнародно-правова патологія.

У багатьох правових системах існує щкрема галузь –«право іноземців» (Франція, Іспанія). У Франції за закономПаскуа виділяються такі категорії іноземних громадян: туристи, студенти, сезонні робітники, комерсантів – звичайних резидентів, осіб-резидентів і привілейованих іноземців (громадян ЄС).

В Україні правовий статус іноземців визначається ЗУ “Про правовий статус іноземців” (4 лютого 1994).

1) Іноземі громадяни

2) особи без громадянства – особи, які громадянства такого не мають (до них застосовується національний режим);

3) Біпатриди

Особи зазаначених трьох категорій у свою чергу поділяються на:

• тих, які постійно проживають на території України (отримують медичну допомогу на рівні громадян України);

• тих, які є тимчасово прибулими на території України (медичну допомогу отримують на рівні громадян України, але за умови оплати).

4) Біженець;

Залежно від належності іноземця до тієї чи іншої категорій визначається і його правовий статус. Правовий статус фізичної особи визначається через його правоздатність і дієздатність. Основна особливість цивільно-правового положення іноземних громадян те, що вони підпорядковуються двом правопорядкам – свого громадянства і держави перебування. Основою для визначення їх правового статусу є загальні стандарти прав людини.

Стаття 17. Цивільна правоздатність фізичної особи

1. Виникнення і припинення цивільної правоздатності фізичної особи визначається її особистим законом.

2. Іноземці та особи без громадянства мають цивільну правоздатність в Україні нарівні з громадянами України, крім випадків, передбачених законом або міжнародними договорами України.

Стаття 18. Цивільна дієздатність фізичної особи

1. Цивільна дієздатність фізичної особи визначається її особистим законом. Цивільна дієздатність фізичної особи щодо правочинів та зобов'язань, що виникають внаслідок завдання шкоди, може визначатися також правом держави місця вчинення правочинів або виникнення зобов'язань у зв'язку із завданням шкоди, якщо інше не передбачено законом.

2. Підстави та правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи регулюються особистим законом цієї особи.

. КОЛІЗІЙНІ НОРМИ ЩОДО ПРАВОВОГО СТАТУСУ ФІЗИЧНИХ ТА ЮРИДИЧНИХ ОСІБ визначені у Розділі II ЗУ про МПрП:

Стаття 16. Особистий закон фізичної особи

1. Особистим законом фізичної особи вважається право держави,

громадянином якої вона є.

2. Якщо фізична особа є громадянином двох або більше держав,

її особистим законом вважається право тієї з держав, з якою особа

має найбільш тісний зв'язок, зокрема, має місце проживання або

займається основною діяльністю.

3. Особистим законом особи без громадянства вважається право

держави, у якій ця особа має місце проживання, а за його

відсутності - місце перебування.

Проблема біженців є великою проблемою у міжнародному праві, оскільки у світі налічується більше 20 млн. Біженців, і їх число постійно зростає. У 1950 році почав функціонувати відділ Верховного комісара у справах біженців. У 1951 році прийнята Конвенція ООН про статус біженців. В 1968 році – спеціальний Протокол до цієї Конвенції. Україна стала їх учасником на підставі Закону від 10.01.2002

біженець – особа, яка не є громадянином України і внаслідок цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом унаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і, перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань. Біженець має право на судовий захист.

Біженець має два види особливих прав:

• право на притулок

• на соціальний захист: за Конвенцією у державі перебування біженцю має обов’язково надаватися місце роботи й якщо держава не в змозі забезпечити це, то вона повинна взяти цього біженця на утримання (сплачувати матеріальне відшкодування).

Відповідно до ч.4 ст.16 ЗУ про МПрП Особистим законом біженця вважається право держави, у якій

він має місце перебування.