- •Міжнародне приватне право
- •Тема №1. Сутність міжнародного приватного права
- •Поняття, предмет й система міжнародного приватного права
- •2. Джерела міжнародного приватного права
- •3. Судова й арбітражна практика
- •4. Міжнародні договори
- •3. Методи правового регулювання міжнародного приватного права
- •1. Прямий метод правового регулювання
- •2. Колізійний метод регулювання правовідносин
- •3. Переваги й недоліки вказаних методів
- •Співвідношення міжнародного приватного права й міжнародного публічного права
- •Тема № 2. Уніфіковані норми у міжнародному приватному праві
- •1. Види уніфікованих норм й види уніфікацій
- •Уніфіковані норми можуть отримувати форму:
- •2. Органи уніфікації міжнародно-правових норм
- •3. Деякі зауваження щодо уніфікації процесуальних норм
- •4. Уніфіковані норми рекомендаційного характеру
- •Тема № 3. Колізійне право
- •1. Необхідність застосування колізійних норм. Колізійні норми й колізійне право
- •2. Колізійна норма та її побудова
- •3. Види колізійних прив’язок
- •4. Типи колізійних прив’язок
- •Особистий закон юридичної особи визначається:
- •Тема № 4. Застосування колізійних норм
- •1. Загальні питання застосування колізійної норми
- •2. Визначення змісту іноземного закону
- •3. Зворотня відсилка й відсилка до третього закону
- •4. Застереження щодо публічного порядку
- •5. Обхід закону у міжнародному приватному праві
- •Тема № 5. Субєкти міжнародного приватного права
- •1. Поняття режиму у міжнародному приватному праві та його види
- •2. Фізичні особи як суб’єкти міжнародного приватного права
- •1) Іноземі громадяни
- •3) Біпатриди
- •4) Біженець;
- •3. Юридичні особи у міжнародному приватному праві
- •4. Специфічні категорії юридичних осіб у міжнародному приватному праві
- •Тема 6. Специфіка правового регулювання майнових прав у міцжнародному приватному праві
- •1. Загальне уявлення про речові права
- •2. Колізійні питання права власності
- •3. Деякі зауваження щодо власності колишнього срср за кордоном
- •Тема 7. Захист аворських та суміжних прав у міжнародному приватному праві
- •1. Поняття авторських прав. Немайнові й майнові права авторів
- •2. Авторські та суміжні права
- •3. Захист прав іноземців у національному законодавстві України
- •4. Захист прав громадян України за кордоном
- •Тема 8. Охорона прав на об′єкти промислової власності
- •1. Визначення й основні поняття права промислової власності
- •2. Охорона прав іноземців в Україні
- •3. Захист прав українських суб’єктів промислової власності
- •4. Охорона нових сортів рослин
- •5. Ліцензійні угоди
- •6. Договір про передачу науково-технічної інформації. Передача “ноу-хау”
- •Змістовий модуль і. Договірні зобов′язання у міжнародному приватному праві
- •Тема 1. Міжнародні комерційні контракти
- •У міжнародному приватному праві
- •1. Загальні зауваження щодо зовнішньоекономічних договорів
- •2. Зовнішньоторговельна угода
- •3. Колізійні питання щодо форми контракту
- •Колізійні питання щодо змісту зовнішньоторговельних контрактів
- •5. Уніфіковані норми міжнародних торговельних контрактів
- •Тема 2. Договори перевезення у міжнародному приватному праві
- •1. Особливості й види міжнародних перевезень
- •2. Міжнародні залізничні перевезення
- •3. Міжнародні автомобільні перевезення
- •4. Міжнародні повітряні перевертня
- •5. Міжнародні морські перевезення
- •Тема 3. Неназвані контракти у міжнародному приватному праві
- •1. Неназвані контракти (contractus inaminatis)
- •Змістовий модуль іі. Позадоговірні зобов′язання та сімейні, спадкові і трудові відносини у міжнародному приватному праві
3. Захист прав українських суб’єктів промислової власності
Головною є Паризька конвенція про охорону промислової власності (20 березня 1883), яка переглядалася багато разів й діє у Стокгольмській редакції 1967 року. Цього року 14 липня прийнята Конвенція про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ). Набула чинності 26 квітня 1970 року, ратифікована Україною 30 вересня 1968 року.
Сьогодні у Паризькій конвенції беруть участь 143 держави, але вони пов’язані між собою Паризькою конвенцією різних редакцій. Але Конвенцію про створення ВОІВ ратифікувало менше 143 держав.
Недоліком паризької Конвенції є те, що вона не кодифікувала патентне законодавство, а Конвенція про створення ВОІВ провела деяку кодифікації щодо цього питання. Паризька конвенція удосконалює захист виключних прав у сфері інтелектуальної власності. За Конвенцією створено Паризький союз держав.
Перевагами союзу є:
надання фізичним та юридичним особам держав-учасниць національного режиму. Це право не може бути обмежено ні відсутністю місця проживання або місця знаходження у державі, де охорона запитується;
введено право конвенційного пріоритету – у особи, яка надала заяву на отримання патенту в одній державі-члена союзу, протягом 12 місяців (на винаходи й корисні моделі) й 6 місяців (промислові зразки й товарні знаки) зберігається право надати таку ж заяву в іншій державі-союзу. Наприклад, дві особи подали заяву на отримання патенту, перша особа надала таку заяву протягом 3 місяців, а інша – протягом 6 місяців й у результаті, конвенційний пріоритет виникає у особи, яка подала заяву протягом 3 місяців;
тимчасова охорона винаходів та деяких інших об’єктів промислової власності на міжнародних виставках – експонування виробів на офіційних виставках, що мали місце на територіях держав-союзу, не зашкоджує новизні винаходу й не перешкоджає подальшому патентуванню такого експонату у будь-якій державі-члену союзу.
В рамках СОТ прийнята угода про охорону позначень місць походження товарів. Створена класифікація місць походження товарів, за якою охороняється приблизно 780 місць. Стаття 2 угоди містить зобов’язання – держави-члени зобов’язуються не вживати зареєстровані позначення, якщо вони є сталими й що якість товару гарантується позначенням місця походження цього товару.
В Європейському Союзі діє Європейська конвенція про патентну кооперацію (1954), за якою створено єдиний патент.
4. Охорона нових сортів рослин
Паризька конвенція (1883) у статті 2 прямо не передбачає охорону нових сортів рослин. Але у практиці й теорії склалася тенденція до відокремлення цієї сфери як особливої підгалузі права промислової власності.
2 грудня 1961 року прийнята Міжнародна конвенція щодо охорони нових сортів рослин, за якою утворено союз-держав. 23 жовтня 1978 року Конвенція була переглянута. 2 червня 1995 року Україна ратифікувала Конвенцію.
Умовами надання охорони новим видам сортів рослин за Конвенцією (стаття 3) є:
визнання права селекціонерів, фізичних та юридичних осіб, місце знаходження яких є держава-член союзу користуватися в інших держава-членах союзу національним режимом;
але з цього правила є виключення – національний режим надається лише у разі дотримання цими особами умов й формальностей, які запропоновані у відповідній державі своїм громадянам.
Надання національного режиму носить диспозитивний характер. Права селекціонерів застосовуються для виробництва з метою комерційного збуту, із метою пропонування для продажу й власне продажу, які здійснюються щодо матеріалу статевого або вегетативного розмноження. На це селекціонер повинен отримати дозвіл.