Тема № 2. Уніфіковані норми у міжнародному приватному праві

1. Види уніфікованих норм й види уніфікацій.

2. Органи уніфікації міжнародно-правових норм.

3. Деякі зауваження щодо уніфікації процесуальних норм.

4. Уніфіковані норми рекомендаційного характеру.

МПрП виникло оскільки відносини приватного характеру у різних державах формувалися своїми особливими шляхами під впливом різноманітних національних звичаїв.

Застосування колізійного методу, хоча і допомагає врегулювати правовідносини з іноземним елементом, але повязано з деякими проблемами:

у національному правовму полі санкціонується дія іноземних правоих норм (обмежується воля суверена);

принципи вибору застосовного права;

тлумачення і застосування іноземного права національними юрисдикційними органами;

юридична сила рішень національних органів за кордоном та ін.

З розвитком міжнародного права почав формуватися новий спосіб регулювання цивільноправових відносин з іноземним елементом – міжнародні організації або конференції розробляють документ, який найоптимальніше врегульовує ті чи інші відносини, а держави, які до нього приєднуються, вводять цей документ в силу на своїй території, створюючи таким чином єдине (уніфіковане) правове регулювання.

Завдання уніфікації полягає у створенні єдиних правових норм, які б однаково застосовувалися у всіх державах.

1. Види уніфікованих норм й види уніфікацій

За предметом правового регулювання норми поділяють на 3 види:

• уніфіковані матеріальні норми (Мадридська угодапро міжнародну реєстрацію знаків 1891 р)

• уніфіковані процесуальні норми – уніфікація з деяких процесуальних питань (Нью-Йоркська конвенція 1958 р. про визнання і примусове виконання іноземних арбітражних рішень);

• уніфіковані колізійні норми – створення єдиної форми відсилання (Віденська конвенція про міжнародну купівлю-продаж товарів 1980 р.)

за характером дії:

• імперативні (“peremptory norms”) – містять обовязкові правила поведінки, наприклад, транспортні конвенції;

• диспозитивні (“dispositional norms”) – вибір правила поведінки (Конвенція про купівлю-продаж товарів).

за територіальною дією:

• універсальні;

• регіональні;

• двосторонні.

Уніфіковані норми можуть отримувати форму:

1. міжнародних договорів, в яких міститься уніфікована норма;

2. типових законів (Женевська конвенція про типовий закон про простий і перевідний вексель 1931 р., Типовий закон ЮНСІТРАЛ про міжнародний комерційний арбітраж 1985 р.)

3. міжнародних звичаїв, які в окремих сферах є загальновизнаними (Інкотермс; Уніфіковані правила і звичаї МТП для документарних акредитивів)

4. типові документи (контракти, договори чартеру), розроблені, як правило спеціалізованими біржами, ТНК.

2. Органи уніфікації міжнародно-правових норм

Органи уніфікації МПрП поділяються на дві групи:

1. Ті, що виникли історично (Гаазька конферекнція з міжнародного приватного права, Міжнародний інститут з уніфікації приватного права);

2. Спеціально створені (спеціалізовані установи ООН).

Першим органом уніфікації була Гаазька конференція з міжнародного права, заснована урядом Нідерландів у 1893 р. У 1955 році прийнятий Статут конференції, і вона отримала статус міжурядової організації. Україна стала її членом в 2003 р. Конференцією розроблено 35 конвенції у сферах:

• міжнародна купівля-продаж товарів;

• сімейні відносини;

• регулювання проблем спадщини;

• проблеми міжнародного цивільного процесу

Другий орган – Міжнародний інститут з уніфікації приватного права (УНІДРУА) 1926). В 1940 році прийнятий Статут інституту. Україна не бере участі. Документи:

• Гаазька конвенція про одноманітний закон про укладення договорів міжнародної купівлі-продажу товарів (1964);

• Міжнародна конвенція про туристичний контракт (1970);

• Конвенція про міжнародний фінансовий лізинг (1988, Оттава);

• Конвенція про міжнародний факторинг (1988).

Спеціалізовані установи ООН:

Комісія ООН з права міжнародної торгівлі UNCITRAL було створено у 1966 році й одним із завданням цієї організації є те, що вона повинна сприяти прогресивній гармонізації права міжнародної торгівлі. На виконання цього зобов’язання в рамках UNCITRAL були розроблені такі конвенції:

• Конвенція про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів (1974, Нью-Йорк);

• Конвенція ООН про морське перевезення вантажівок (1973);

• Віденська конвенція про міжнародну купівлю-продаж товарів (1980);

• Конвенція ООН про міжнародні перевідні й прості векселя (1988) – стаття 1 Конвенції: “держави-учасниці у разі ратифікації Конвенції у незмінному вигляді відтворюють цей закон у своєму законодавстві”.

Спеціалізовані установи ООН, які займаються уніфікацією у галузі МПрП є UNCTAD, ІКАО, ІМО, ВОІВ, МОП тагрупа Світового Банку.