3. Міжнародні автомобільні перевезення

Особливістю міжнародних автомобільних перевезень є те, що транспортний засіб однієї держави перетинає кордон своєї держави й прямує шляхом іншої держави. З цього випливають деякі юридичні наслідки, а саме потрібно встановити:

 єдині правила дорожнього руху між цими державами;

 полегшити митні процедури;

 створити гарантії на випадок спричинення шкоди джерелом підвищеної небезпеки іншим особам.

Єдині правила дорожнього руху між цими державами

Правила дорожнього руху встановленні Конвенцією про дорожні знаки та сигнали й Протоколом до неї (1948). В 1968 році ці два документи були переглянуті й діють у новій редакції під назвою – Конвенція про шляховий рух (8 листопада 1968). Набула чинності 1977 року. Ратифікована Україною 25 квітня 1974 року, 21 травня 1977 року набула чинності для України.

Конвенція присвячена правилам дорожнього руху, щодо яких держави зобов’язались привести свої національні законодавства у відповідність із правилами цієї Конвенції. До Конвенції існують 7 додатків, які є складовою частиною Конвенції. Так, наприклад, четвертий додаток регулює розпізнавальні знаки машин та причепів, що знаходяться у міжнародному русі.

У 1968 році у Відні підписана Конвенція про дорожні знаки й сигнали, з 6 лютого 1978 року є чиною для України. У 1971 році прийнято аналогічну європейську Конвенцію, до якої Україна приєдналась 16 лютого 1973 року.

1 березня 1973 року прийнято спеціальний Протокол про розмітку доріг, Україна ратифікувала 15 березня 1984 року. Існує спеціальна європейська угода про міжнародні автомобільні магістралі від 15 листопада 1975 року. Україна приєдналася до неї 9 листопада 1982 року.

Полегшення митних процедур

В 1959 році прийнято Митну конвенцію про міжнародні перевезення вантажів із застосуванням книжки НДП (17 листопада 1975 року переглянута). Набула чинності 20 березня 1978 року, 15 липня 1979 року ратифікована Україною, чинна для України від 8 грудня 1982 року. Конвенція передбачає складання у державі відправлення вантажу особливого митного документа – книжки НДП (“TIR”). Наявність такої книжки звільняє перевізників від перевірок, митного нагляду й оплати мит (але не більш ніж у 4-х державах).

Гарантії на випадок спричинення шкоди джерелом підвищеної небезпеки іншим особам

Передбачають введення обов’язкового страхування цивільної відповідальності. Застосовується введена в 1953 році система міжнародної автомобільної страхової картки (так звана зелена картка). На підставі двосторонніх домовленостей страхових установ держав-учасниць ці установи приймають на себе зобов’язання щодо іноземних автотранспортних засобів, водії яких мають зелену картку й опинилися на території їх держави.

У випадку ДТП держава, де відбулась пригода з транспортним засобом, відшкодовує усі витрати, пов’язані з пригодою, а потім звертається до держави-страхувальника транспортного засобу з вимогою відшкодувати витрати.

Під егідою ООН прийнята Конвенція про міжнародні перевезення пасажирів й багажу (1973, КАП). В Європі діє Європейська конвенція про договори міжнародного шляхового перевезення вантажів (19 травня 1957), де визначаються реквізити автомобільної накладної, порядок прийому вантажу до перевезення й порядок видачі вантажу у пункті призначення, права та зобов’язання власника вантажу й перевізника. Перевізник відповідає за втрату вантажу або несвоєчасну доставку вантажу, якщо не доведе свою непричетність до цього. Конвенція містить імперативні норми. Колізійна норма, закріплена у статті 32 Конвенції – зупинення й перерва строків позовної давності визначається за законом суду. Колишній СРСР приєднався до Конвенції у 1983 році, з 1 серпня 1986 року – чина для України.

9 жовтня 1997 року у Бішкеку прийнята Конвенція про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів й вантажу (членами є 10 держав колишнього СРСР). 8 квітня 1998 року була ратифікована Україною. У період 1998-1999 років Україна підписала 5 договорів з 5 державами про автомобільні перевезення.